Пiсля Коля — Ширак
Оточення президента Ширака відбило атаку прокурора Дентіляка — Єлисейський палац відразу по його заяві відповів, що президент не відповідатиме на жодні виклики до суду. У офіційній заяві говориться, як повідомляє tout.lemonde.fr, що президент, відповідно до конституційних норм, не може піти на кроки, які суперечать принципам розподілу влади, якщо не йдеться про загрозу державності.
Глава держави користується законним імунітетом, він сам та його найближче оточення переконані, як пише французька преса, що розгляд даної справи — річ, недостойна французів.
Прокурор Дентіляк не збирається здаватися — він уже оголосив, що може подати апеляцію до касаційоного суду (найвищої апеляційної інстанції Франції).
Соратники Ширака з правоцентристської голлістської партії РПР звертають увагу на те, що прокурор Дентіляк свого часу, будучи начальником апарату міністра юстиції лівоцентристської урядової коаліції, відзначався політичної заангажованістю.
Прем’єр-міністр Жоспен вже заявив, що особисто не втручатиметься у хід справи.
Очевидно, Шираку доведеться багато що врахувати, перш ніж звернутися до нації із традиційним виступом по телебаченню 14 липня. Аналітики стверджують, що нація, може, й пробачить йому суперпільгові умови для подорожей його родини — але на черзі можуть бути скандали з фінансуванням його партії, аналогічні тим, які нещодавно в Німеччині пережив Гельмут Коль.
Тим більше, що розслідування причетності до «тіньового фінансування» представників найближчого оточення Ширака продовжуються. Час від часу преса також нагадує про темні справи колишнього мера Парижа, близького до Ширака Жана Тібері, час від часу в пресі називаються й інші прізвища.
Ще одне, що поки що залишається поза увагою преси, — Ширак на сьогодні залишається останнім з когорти представників європейських правоцентристських сил (якщо не брати до уваги прем’єр-міністра Італії Берлусконі), які «робили» нинішню Європу — оскільки і баронеса Тетчер, і екс-канцлер Коль вже відійшли від справ. І те, що його внаслідок скандалів не буде переобрано, цілком імовірно.
Зрештою, французький досвід лише зайвий раз підкреслює, що велика політика далеко не завжди робиться чистими руками, далеко не завжди передвиборні технології є «білими», й далеко не завжди обходиться без так званого «чорного PR». Досвід, який треба б уважно вивчити багатьом українським потенційним претендентам на президентство — з урахуванням того, що все, що відбувалося під час американських виборів, розслідування справи Коля і тепер у Франції, цілком вписується у норми західної демократії.
