Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Про нас

4 листопада, 2000 - 00:00

«Независимая газета», 2 листопада

«Керівництво України, схоже, знайшло те соломонове рішення,
яке дозволить, з одного боку, розплатитися перед Росією щодо боргів за
газ, а з іншого — уникнути обвинувачення з боку місцевої опозиції в розпродажі
батьківщини. Прем’єр-міністр України Віктор Ющенко заявив, що уряд республіки
виступає проти законопроекту про приватизацію системи транзитних газопроводів
країни, розробленого групою депутатів, вважаючи передачу цієї системи в
концесію «більш прийнятним варіантом»...

Очевидно, що таким чином українці сподіваються вийти
зі складного становища з транзитом російського газу. Нагадаємо позиції
сторін. Росія незадоволена тим, що Україна краде газ, який прокачується
через її територію, тому збирається будувати газопровід в обхід України.
Росіяни також вимагають від сусідів-слов’ян погасити борги за енергоносії,
що їм поставляються. Україна, у свою чергу, хоче продовжувати отримувати
російський газ, а також брати гроші за його транзит. Крім того, українці
хотіли б відремонтувати свої газопроводи за російський рахунок, оскільки
вони зношені на 50%. Проблема контролю за українськими трубопроводами також
набуває дедалі більшої гостроти. Зараз розглядаються два варіанти: часткова
приватизація газопроводів або передача їх у концесію. При цьому як партнер
української сторони фігурує російський «Газпром». Наш співрозмовник у компанії
зазначив, що коли розглядати проблему взаємовідносин з Україною в короткостроковій
перспективі, то для «Газпрому» немає різниці — отримати систему трубопроводів
в концесію чи придбати пакет акцій цієї системи. Головне — отримати контроль
над «трубою» і не допускати несанкціонованого відкачування газу. Обидва
варіанти розвитку подій також можуть частково вирішити проблему українських
боргів «Газпрому», оскільки і за пакет акцій, і за оренду трубопроводів
протягом тривалого терміну газовики мають намір платити не «живими» грошима,
а відняти ці кошти з боргу українців. Україна, у свою чергу, за будь-якого
з двох варіантів перекладає на «Газпром» турботи про ремонт газової магістралі».

«Независимая газета», 31 жовтня

«Схоже, підтверджуються припущення про те, що справа
депутата Верховної Ради Віктора Жердицького, заарештованого в Німеччині
по обвинуваченню в розкраданні 86 млн. марок, може виявитися не менш гучною,
аніж справа Павла Лазаренка. Ці гроші призначалися людям, яких загнали
під час Другої світової війни на примусові роботи в Німеччину... Розвиток
подій може розвіяти стереотип, що не так давно склався у певних колах про
Україну, як про країну, де корумпованим олігархам протистоять чесні реформатори.
Заступник генпрокурора України Микола Обиход повідомив цими днями, що у
справі глави «Градобанку» в якості обвинуваченого проходить колишній керівник
«НАК Нафтогаз України» Ігор Діденко, який залишається на волі з підпискою
про невиїзд. Залучення Діденка як обвинувачуваного по справі «Градобанку»
непрямо зміцнює позиції Тимошенко, яка на початку цього року перейшла в
свідомості багатьох із розряду олігархів до розряду реформаторів. Проте
незаплямованості українського реформаторства справа про розкрадання німецьких
грошей може зашкодити. Адже Ігор Діденко на минулих парламентських виборах
фігурував під №35 у списку партії «Реформи і порядок», очолюваної колишнім
віце-прем’єром України Віктором Пинзеником, який є одним із символів українського
ліберального монетаризму...

«Файненшл Таймс», 30 жовтня

«Із довгою історією закордонного впливу Польща й Україна
ніколи не почували себе зручно, оскільки їхні більші сусіди могли вершити
свої справи без участі цих двох держав. Так коли російський «Газпром» підписав
документ з чотирма західно- європейськими компаніями про намір збудувати
газопровід в обхід України через Польщу та Словаччину, Варшава та Київ
одразу ж відреагували на це із занепокоєнням. Польща разом з Україною скаржаться
на те, що проект ігнорує їхні довгострокові політичні та економічні інтереси.
Польський уряд, який повідомив, що дізнався про проект тільки через мас-медіа,
розчарований, що його майбутні партнери в Європейському Союзі не проконсультувалися
з ним більш тісно. Польща, яка все частіше розглядає себе як значну регіональну
та дипломатичну силу в регіоні, не хоче ухвалювати проект, який зашкодить
її південно-східній сусідці. Між тим, Польща заявляє, що готова обговорити
будівництво нової труби».

Газета: 
Рубрика: