«Прохолодний сонячний світанок. Близько сотні сивіючих
чоловіків сидять навпочіпки або стоять. Дехто курить дешеві сигарети, інші
слухають музику по маленьких транзисторах. Сцена, яка нагадує мексиканський
район у Х'юстоні. Але це не мексиканці, і це не Техас. Це — Чеська Республіка,
а люди ці — українці. Однак тут діють такі ж економічні принципи. Як і
їхні мексиканські двійники, українці шукають роботи, обнадієні обіцянкою
великої зарплати в порівнянні з тією, яку вони могли б отримувати у себе
на батьківщині. Через певний час з'явилася українська мафія. Вони переконливо
розмовляють із двома або трьома чоловіками, пропонують їм роботу і швиденько
зникають. Роботи — мало. Дехто з українців роботу на кілька днів чекають
місяць. Вони сплять на лавах у парку або на вокзалах. Коли погода псується,
вони кидаються у брудні гуртожитки, де ліжко коштує $2 за ніч». «Економіст»,
8-14 травня
«У світі піратства нове ім'я — Україна. Ця країна наздогнала
Майк Едвардс, директор управління Міжнародної федерації фонографічної промисловості,
зазначив, що новий болгарський уряд зрештою вжив ефективних заходів, спрямованих
проти величезної піратської промисловості. «Кілька заводів у Болгарії було
демонтовано й перевезено в Україну, де збудовано також і нові заводи, —
говорить Едвардс. — В Україні ми знаємо п'ять піратських заводів, можливо,
що там їх шість. Загалом вони мають продуктивність 5 млн. компакт-дисків
на рік. Приблизно стільки ж випускала Болгарія в період розквіту цього
бізнесу». Контролюють виробництво і в Болгарії, і в Україні, за словами
Едвардса, все ті ж особи — «російська організова на злочинність». «Біллборд»,
15 травня






