Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
Павло Тичина, український поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч

Про нас

13 грудня, 2005 - 00:00

«Враховуючи, що Україна після зміни уряду отримує допомогу від Заходу, їй потрібно платити ринкову ціну за імпорт природного газу з Росії, заявив у четвер президент Росії Володимир Путін... Те, що Росія зажадає підвищення розцінок, можна було чекати після минулих виборів в Україні, коли результати було переглянуто, і кандидат, якого підтримує Кремль зазнав поразки. Втрата дешевого газу в наступному переговорному циклі (контракти прив’язані до календарного року) — це ціна, яку Україні доведеться заплатити за збереження незалежності, вважає провідний аналітик «Альфа-Банку» Москви Крістофер Уїфер. Проте додає експерт, це засноване на політичних міркуваннях рішення також є економічно правильним. Воно дозволяє встановити транзитні тарифи та ціни на газ за допомогою ринкових механізмів, й Україні доведеться нарівні з іншими брати участь у конкурентній боротьбі за вигідні контракти, а не випрошувати привілеїв у Росії. Все ж, ринковими законами «Газпром» керується не в усіх своїх угодах. За день до того, як президент виголосив цю промову, «Газпром» погодився продавати газ близькій Росії Білорусі за менш аніж одну третину ціни, яку він вимагає від України. Україні пропонується платити по 160 доларів за тисячу кубометрів газу, в той час як цього року вона платила по 50 доларів».

The New York Times, США,
12 грудня

«А чи дійсно «Газпром» не хоче нікого карати? Ця державна російська компанія нерозлучна з Кремлем, який нині вже зоередив у своїх руках контроль щонайменше над 90% нафтових і газових ресурсів. Подивимося, як Росія використає «енергетичну зброю» в інших пострадянських країнах. В Україні представники «Газпрому» заговорили про підняття цін на газ із 50 USD/1000 куб. м (нам би таку дешевизну!) до 160 USD/1000 куб. м. Інакше кажучи, з 1 січня 2006 року вони хочуть підвищити ціни більш аніж втричі. Може, це й залишиться розмовами, але чому б не полякати «помаранчеву» владу України? Після потроєння газових цін бюджет України отримав би такий удар під дихавку, що влада насилу змогла б умилостивити виборців напередодні запланованих на майбутній рік парламентських виборів. Подібної політики Росія дотримується й відносно інших держав. Грузії обіцяють підняти ціни на газ лише до 110 USD за тисячу кубометрів, Молдові — до 160. Альтернативи немає. Україна хоча й намагається домовитися про поставку газу з Туркменістану, а Грузія націлилася на газ Казахстану, однак газопроводи йдуть через територію Росії, i Кремль усі ці зусилля зумів зробив провальними».

Verslo Zinios, Литва,
9 грудня

«Поставки російського природного газу на європейський ринок знаходяться, за даними лідера ринку, концерну «Газпром», під питанням. Причина — суперечка з Україною з приводу ціни на газ і використання українського газопроводу, по якому в Західну Європу перекидається велика частина російського газу. Представники «Газпрому» цілком визначено говорять про можливі наслідки для постачання Західної Європи. «Українська сторона практично саботує підписання документів, від яких залежить надійне постачання європейських споживачів російським газом». Згідно з Сергієм Купріяновим, пресом-секретарем глави «Газпрому» Олексія Міллера, ціни на енергоносії «різко зросли». Але повністю заперечувати, неначе в ціні Газпрому немає політичної складової, не можна. Наприклад, Білорусь платить наразі лише 46,68 долара США. Буквально нещодавно Олексій Міллер запевнив першого віце-прем’єра Білорусі Володимира Семашка, що країна не платитиме більше й у 2006 році».

Die Welt, Німеччина,
9 грудня

«Візит Кондоліззи Райс мав велике значення для Ющенка передусім як доказ, що світ дійсно помітив країну, яка зважилася вийти зі сфери впливу Москви. І в певному значенні американці тут випередили європейців. Незважаючи на незліченні обіцянки, після великого перевороту минулого року ніхто з впливових західноєвропейських лідерів так і не з’явився у Києві з офіційним візитом: новій Україні присилали похвали з безпечної відстані, однак відмовляли у визнанні в формі особистої зустрічі на двосторонньому рівні. Навіть сенсаційний короткий візит Тоні Блера на початку грудня мало що змінив — він пройшов у рамках саміту ЄС, і Блер побував у Києві не як британський прем’єр-міністр, а як глава уряду країни, яка до кінця року головує в ЄС. Ця відсутність інтересу вимагала пояснень і на певний час поставила Ющенка в скрутне становище. Один його противник із колишніх комуністів використав ситуацію, щоб познущатися над Ющенком: подивіться, європейці все рівно вважають за краще озиратися на Росію. Можливо, тепер, коли Райс подала приклад, у найближчому майбутньому до Києва приїде кілька відомих західноєвропейських політиків».

Neue Zurcher Zeitung, Швейцарія,
8 грудня

Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ