Ще весною, на виборах до угорського парламенту, впевнену більшість здобула партія «Фідес». “Впевнену”, бо за політичну силу, очолювану прем’єром Віктором Орбаном, віддали свої голоси майже половина угорців. Пройшло сім місяців і Будапешт занурився в багатотисячні акції протесту.
Карловий Міст нагадує Хрещатик кінця листопада минулого року. Правда, тут нема ні наметів, ні барикад. Та й вивела угорців на вулиці зовсім не українського масштабу причина. Якщо в Києві це був вибір нації між тим, з ким себе ототожнювати: європейською чи російською родинами, то для угорців каменем спотикань з владою стало банальне небажання платити більше за Інтернет.
Ініціативу правлячої партії оподатковувати гігабайти викачаної інформації (що, по суті, для пересічного угорця вилилось би у 2-3 євро податку на місяць), угорці розцінили як обмеження їх прав на свободу слова і доступ до інформації. Саме це стало відправною точкою мітингів, останній з яких зібрав близько десяти тисяч незгідних з владою. Під гасла “Свобода”, “Демократія”, “Не платитимемо податки злочинцям!” угорці вимагають не вводити злощасний податок на Інтернет і, ніби між іншим, до 17 листопада відправити уряд у відставку.
Головний ворог натовпу: його лідер - прем’єр Віктор Орбан. Його вже давно критикують за антидемократичні законопроекти, неліберальну політику і “підспівування” Кремлю. Все частіше його політику порівнюють зі стилем його українського тезки - Януковича. Втім, експерти скептично ставляться до перспективи “українського дежавю” на угорській землі.
“Хоронити Орбана ще рано. У нього абсолютна підтримка серед угорців. Його конкуренти уже зовсім не такі сильні, як були колись. Так, вони зуміли організувати на протест десять тисяч чоловік. Він же може у свою підтримку вивести ще мільйон. Така кількість людей вже виходили за Орбана”, - зазначив український дипломат, у минулому Надзвичайний та Повноважний Посол України в Угорщині Дмитро Ткач.
Колосальна підтримка лідера “Фідес”, на думку дипломата, пов’язана з вірно зайнятою нішею на угорській політичній арені. Саме це вигідно відрізняє Віктора Орбана від Віктора Януковича. Обидва товаришували з Росією, але якщо останній не приховував своєї залежності від забаганок Кремля, то Орбан публічно пропагує ідею “Великої Угорщини”.
Для угорців це “хвора тема”. Вони почуваються ображеними історично через те, що на початку 20-го століття,після програної у складі Австро-Угорської імперії війни, вони втратили частину своїх «історичних територій». Тоді, згідно з Тріанонським договором Угорщина була практично розчленована. Значна частина її території, разом із населенням, опинилася в інших країнах. Угорці до цих пір не можуть змиритися з такою “несправедливістю”. На цьому і грає політична сила Орбана.
“Угорці в національному плані дуже просунуті. Існує навіть крилата фраза: “Біль Тріанона стукає в серце кожному угорцю”. Спитайте будь-кого з угорців і вони вам розкажуть, якою була Велика Угорщина і як її образили. Якщо аналог української “Свободи”, радикальний “Йоббік” має незначний відсоток електорату, то більш поміркована націоналістична політика Орбана дуже подобається народу. Не всі з нею згідні, але, тим не менше, його вдруге обрали. Якщо ви прослідкуєте за рейтингами, то сьогодні він має понад 50% підтримки електорату”, - каже Дмитро Ткач.
“Ні для кого не секрет, що збурювачем праворадикальних націоналістичних настроїв по всій Європі в нинішніх подіях активно виступає Путін. Це його опора не тільки в Угорщині, але і у Франції, Словаччині, Чехії де він також підігріває подібні настрої. Активність Орбана в Угорщині, власне, свого часу і виросла за рахунок того, що він отримав значну моральну, політичну і, не виключено, фінансову підтримку від Російської Федерації”, - пояснює політолог Віктор Пащенко.
На думку експерта, імперські дії Росії, яка активізує праворадикальні настрої, і далі загострюватимуть ситуацію. Однак, очікувати класичного Майдану в Угорщині не доводиться.
“Ситуація не є настільки загостреною. Угорщина - це реальна європейська країна з реальними інститутами європейської демократії, для якої протести є звичайною формою. Є позиція Орбана, його політичної сили і людей, які цю силу привели до влади. Також, є позиція “натовпу”, тих, хто з цією владою не погоджується. Мислити у категоріях: “Або один, або другий, а інші - геть” -- це по-радянськи. Будуть чергові вибори, а вони там проходять достатньо часто, тоді побачимо настрої населення”, - переконаний політолог Віктор Пащенко.
