Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Реанімація Балто-Чорноморської ідеї

7 листопада, 1998 - 00:00

Навіщо приїздив до Києва та Львова президент Литви
Валдас Адамкус — адже, напевне, не лише для того, щоб підписати спільне
комюніке з Леонідом Кучмою або провідати земляків в Україні?

Розгадка, очевидно, криється в одному з пунктів комюніке
— «сторони відзначили важливість проведення міжнародної конференції «Балто-Чорноморське
співробітництво». До конференції — ще майже рік. До наступної зустрічі
ініціаторів — президентів України, Польщі та Литви — кілька днів.

Вперше про Балто-Чорноморський союз заговорили ще за останніх
днів існування Радянського Союзу. Потім поховану ідею реанімували як відновлення
давнього шляху «з варягів у греки» президенти Кучма, Квасьнєвський та Бразаускас,
й існує вона нині у вигляді «трикутника» Варшава — Київ — Вільнюс. Адамкус,
таким чином, став продовжувачем ідеї.

Одним із поштовхів стала поведінка білоруського президента
Олександра Лукашенка — реально все почалося з того, що восени 1996 р. три
президенти ухвалили спільну заяву з приводу подій у Білорусі. З тієї пори
всі вони на зустрічах між собою заявляють, що Білорусь ні в якому разі
ізолювати не можна, треба шукати спільні точки, але Лукашенка до своєї
компанії чомусь не запрошують.

Цього разу до теорії вже додалося трохи практики — Вільнюс
пропонує Києву активніше використовувати литовські порти та нафтотермінали,
Україну запрошують до спорудження автошляхів на Балтиці. І обидві сторони
сподіваються на підтримку Польщею їхніх зусиль увійти до Європи. Очевидно,
з початком реалізації проектів транспортних коридорів із Скандинавії та
Балтики до Чорного моря та з Центральної Азії до Західної Європи розмови
будуть дедалі конкретнішими.

«Литовці, напевне, розумніші за нас», — заявив Кучма Адамкусу
на прощання, говорячи й про шлях Литви до Європи, й про те, що російська
криза зачепила її мало. І всіляко давав зрозуміти, що єдиний союз, до якого
може вступити Україна, — це Європейський. Якби ж тільки наш президент ще
сказав, хто ж винний у тому, що, «поки обухом по голові не вдариш, ніхто
не перехреститься».

№214 07.11.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»

Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»
Газета: 
Рубрика: