Мілошевич досить різко заявив, що силову акцію НАТО проти
Югославії вважатиме злочином і що врегулювання болючої проблеми можливе
лише шляхом пошуку політичного вирішення на основі компромісу, а не за
рахунок тиску і погроз. А саме до цього вдається, навіть на думку деяких
західних експертів, спеціальний посланець президента США на Балканах Річард
Голлбрук.
Мілошевич заявив, що «Югославія захищатиметься всіма можливими
способами» і що основні вимоги НАТО — про відведення з Косово армійських
частин та сил безпеки до місць постійної дислокації — вже виконуються.
Американці визнають, що деякі сербські частини дійсно виводяться з Косово,
але вважають такі дії «недостатніми». Президент США Білл Клінтон заявив
учора, що Мілошевич «грає у класичну гру на зволікання, даючи фальшиві
обіцянки», передає АП. Клінтон, проти якого у власній країні офіційно розпочато
процес імпічменту, дуже потребує бодай невеликої, але переможної війни.
Чи не останньою надією Белграда, щоб «повз нього було пронесено
чашу цю», є сподівання на посередництво росіян — у югославській столиці
наразі перебувають аж два російських міністри — закордонних справ Ігор
Іванов та оборони Ігор Сергєєв. І після розмов із ними Мілошевич висловив
впевненість, що мирне розв’язання проблеми залишається реальним.
А між тим зі штаб-квартири НАТО дедалі частіше просочуються
витоки інформації про близькі повітряні нальоти авіації блоку на конфліктний
регіон. Причому, згідно з останніми повідомленнями цих джерел, держави
НАТО уже розподілили між собою, які саме літаки вони делегуватимуть до
складу «умиротворювальної» місії в Косово та зійшлися на тому, що бомбовим
ударам підлягатимуть об’єкти на території не лише зони конфлікту, а й усієї
Сербії, насамперед радіолокаційні станції, під’їзні авто- і залізничні
шляхи до автономного краю.
Нині в середовищі Північно-Атлантичного блоку до «яструбів»,
котрі вимагають негайного військового втручання у Косово, зараховують Італію
й Німеччину (основна хвиля біженців з автономії хлине взимку в ці держави),
Туреччину (традиційно прагне підтримати братів-мусульман) та США (на них
лежить відповідальність за доведення до кінця Дейтонських угод). Головний
фактор стримування на міжнародній арені, який може не допустити повітряних
боїв над Косово, — це Росія. Причому після обрання шефа російського МЗС
Євгена Примакова прем’єр-міністром позиція Москви у цьому питанні стала
ще жорсткішою. Аж до того, що натовська інтервенція може вщент зруйнувати
і так надзвичайно хиткий паритет інтересів у Європі, що встановився між
Альянсом і Російською Федерацією.
Саме такі серйозні розбіжності між сторонами, із кожною
з яких Київ має підписані документи про стратегічне партнерство, ставлять
його у не надто зручне становище. Як член угоди про особливі стосунки з
НАТО Україна не ризикне псувати ці стосунки заявами з осудом таких ударів.
З іншого боку, як одна з найближчих до Росії держав, та ще й в умовах гострого
дефіциту газу напередодні зими, Україна не насмілиться висловити беззастережну
підтримку військовим акціям Північно-Атлантичного альянсу. Окрім того,
нова міжнародна ізоляція Югославії попри все інше шкодить економічним інтересам
України перш за все тому, що знову відкладає на невизначений термін перспективи
відродження Дунайського пароплавства.
№191 07.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»







