Що робити із забрудненими територіями

Два «післячорнобильських» десятиліття в Україні пройшли під гаслами (часто позірними) допомоги постраждалим людям — відповідним законом, прийнятим 1991 року, їм встановили досить істотні пільги, компенсації, виплати. Інша справа, що десь із десяток років їхній обсяг у реальному вимірі постійно і суттєво скорочувався. Всупереч закону. Справа дійшла до Європейського суду з прав людини, до якого зверталися наші громадяни, і в Страсбурзі почався відлік значних санкцій проти України. З другого боку, на забруднених радіонуклідами територіях, зокрема й тих, звідки люди мали бути давно відселені або де мало б обмежуватися проживання (на Житомирщині офіційно 734 такі населені пункти), на даний час мешкає 308 тис. постраждалих громадян, і з них 64 тис. дітей. Про те, що Чорнобильська катастрофа вдарила насамперед по здоров’ю і життю мешканців краю, свідчить статистика, яку інакше, ніж убивчою, не назвеш: з 1987 по 2010 роки показники захворюваності в цілому зросли серед дорослих у 14,4 разу, а у дітей — у 18,2 разу!!! Не можна сказати, що влада (центральна і місцева) всі ці роки виступала в ролі стороннього спостерігача, однак останнім часом і керманичі, і суспільство стали перед проблемою: обмежуватися лише соціальним захистом постраждалих людей — а наведені цифри (їх нещодавно оприлюднив на спеціальній нараді в Коростені голова Житомирської облдержадміністрації Сергій Рижук) свідчать, що ситуація залишається гострою, — чи поступово переходити до відродження нормального життя в постраждалих районах, що насамперед означає створення прийнятних умов для людей. Якщо б у державі вистачало ресурсів (інша справа, що в Україні значна частина їх за різними схемами з використанням «чорнобильських» програм перекачувалася у кишені чиновників і «дружніх» фірм), то подібного протиріччя можна було б уникнути.

Утім, у своєму виступі на згаданій нараді С. Рижук зробив акцент на необхідності переходу до відродження забруднених радіонуклідами територій, включаючи активну інвестиційну політику. До речі, на зібранні мер Коростеня Володимир Москаленко відзначав, що у місті, зарахованому до так званої третьої зони, закордонні фірми впроваджують ряд проектів, і деякі з них вартістю понад сотню мільйонів євро. Втім, за словами губернатора, на територію, де щільність радіонуклідів в ѓрунті залишається достатньо високою, серйозного інвестора залучити важко. Тому С. Рижук вважає, що після закінчення експериментальної частини проекту «Ріпак для Народицького району», розробленого японськими науковцями (автор у «Дні» №151 від 26 серпня минулого року про нього писав) цю технологію очистки ѓрунту від радіонуклідів з паралельним отриманням біопалива варто широко впровадити у практику. Плюс пропонується ціла низка важливих заходів. Мета — зменшення зовнішнього і внутрішнього радіаційного навантаження на людей, впровадження енергозберігаючих технологій. Звісно, потрібні кошти, і серйозні — рахунок на мільйони гривень. В області розраховують на допомогу уряду і Верховної Ради в рамках відповідних програм, які в різний час були заморожені чи фінансувалися в мізерних обсягах. Інша справа, чи не повториться ситуація з відводом значної частини цих грошей «своїм» людям, а необхідні роботи, як це бувало у попередні роки, не виконуватимуться?

Що тривожить самих «чорнобильців», і всерйоз (про це говорив, зокрема, президент громадської організації «Союз Чорнобиль України» Юрій Андрєєв — то це спроби уряду «протягнути» через парламент законопроект під №7562 «Про гарантії держави щодо виконання рішень судів», яким визначення розмірів компенсацій і пільг, як і рішення щодо їхньої виплати (або невиплати) передається Кабміну. Рядові «чорнобильці», серед них мешканка Коростеня, інвалід ІІ групи Світлана Семенчук, поскаржилася «Дню», що хвороби у неї прогресують, їхня кількість стає більшою, а пенсії (разом з певними доплатами) близько 900 грн навіть на ліки не вистачить. В подібному дусі висловився і голова відділення Українського національного фонду ліквідаторів Чорнобиля по Житомиру і Житомирській області Віктор Яриновський, який зазначав, що з прийняттям згаданого законопроекту «чорнобильців» можуть позбавити всіх пільг. Тим більше, що вже зараз у Житомирі два місяці не виділяють навіть кількох тисяч гривень на район, як було раніше, для забезпечення безкоштовними ліками тих, кому вони конче потрібні — уряд не забезпечує місто відповідними фінансами.

В підсумку на нараді у Коростені всі найгостріші питання вирішили винести на парламентські слухання щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, заплановані на 16 березня. А перед тим своє слово мають сказати депутати Житомирської облради. Залишається сподіватися, що і «чорнобильців», і депутатів, і місцеву владу у столиці почують.