Три правила досягнення успіху: знати більше, ніж інші; працювати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші
Вільям Шекспір, англійський драматург Єлизаветинської епохи, актор і поет

Тоні БЛЕР: «Iсторія нам пробачить»

19 липня, 2003 - 00:00

«Навіть якщо ми помилилися, ми все одно позбавилися загрози від режиму, на совісті якого нелюдські злочини та страждання людей. Упевнений, що вже за це історія нам пробачить». Таким був коронний вислів прем’єр-міністра Великої Британії Тоні Блера під час виступу перед американськими конгресменами про війну в Іраку.

Візит Блера до Вашингтона чекали з нетерпінням і великим інтересом, хоча фон для перебування Блера у Штатах був не найкращий. У США зараз розгоряється скандал щодо неточностей у січневому посланні президента Буша, в якому Ірак було безпідставно звинувачено у придбанні урану в Нігері. Ніякого урану знайдено не було, і Бушу доводиться давати роз’яснення з приводу помилки. Раніше схожі коментарі членам британського парламенту давав Тоні Блер. Жоден із лідерів не визнав себе відповідальним за неточність. Тому у Вашингтоні очікували, що виступ Блера у Конгресі дещо проллє світло на плутанину в розвідувальних даних по Іраку. Очікування не справдилися.

Ораторська майстерність британського керівника не залишила байдужим жодного американського обранця, його 40-хвилинну промову переривали оплесками 17 разів. Аплодували Блеру і правлячі республіканці, і запеклі критики адміністрації Буша —демократи. Виступ був перенасичений компліментами у бік Вашингтона, мало не в кожному рядку говорилося про американську могутність і справедливість. «Ніколи раніше сила Америки не була так необхідна світу», — наголосив Блер. «Бути американцем значить бути вільним», — інший його реверанс. Більш розпливчасто лунали його коментарі на деякі чутливі та малоприємні теми. Щонайперше, він заявив, що історія виправдає вторгнення до Іраку навіть у тому випадку, якщо в цій країні так і не знайдуть зброї масового знищення. Очевидною стає зміна акцентів: якщо раніше керівники Британії і США впевнено заявляли про наявність в Іраку зброї масового знищення, то тепер ідеться виключно про деспотичний режим Саддама Хусейна, з диктатурою якого треба було покінчити. Буша вчора прямо запитали: чи готовий він взяти на себе відповідальність за зроблену раніше заяву? Президент США зумів «втекти» від незручного запитання: «Я несу відповідальність за введення військ до дії. Я несу відповідальність за прийняття серйозного рішення з формування коаліції для усунення Саддама Хусейна». Блер додав, що контакти в ядерній сфері між Нігером та Іраком не висмоктані з пальця, оскільки ще у 80-их роках Багдад закупив у цієї африканської країни 270 тонн урану.

Крім усього, Блер високо оцінив лідерські якості Буша і додав, що Британія стоятиме зі США пліч-о-пліч. За його словами, ідея про необхідність створення противаги могутності Штатам старомодна. Однак при цьому він закликав США «слухати і бути попереду», аби привернути на свій бік світ. Отже, «особливі відносини», як після Другої світової війни, характеризується в політології зв’язка Лондон — Вашингтон, поступово набирають рис одного з майбутніх центрів світоустрою, пройшовши вже не перше випробування (спочатку була Югославія, з приводу якої у Західної Європи сумнівів не виникало, а потім — Афганістан).

Сергій СОЛОДКИЙ, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments