У кого більше національної гордості?

Соціологи шукали відповідь на одне питання — який рівень національної гордості мають громадяни різних країн. Аналіз провадився за двома критеріями. Перший — то національна гордість взагалі, гордість, яка базується на свідомості міжнародного впливу своєї країни. Другий критерій пов’язувався із досягненнями країни в науці, мистецтві, економіці, спорті, військовій справі тощо.

Результати соціологічних досліджень, наведені агенцією Рейтер, досить несподівані й дуже розбігаються із очікуваними. Так, до складу країн, де рівень загальної гордості найвищий, ввійшли такі відмінні між собою країни, як США, Болгарія, Угорщина, Польща, Британія, Ірландія та Росія. На першому місці в цій групі — Австрія; її мешканці взагалі вважають, що світ був би значно кращим, якби всі країни нагадували добру стару Австрію. На останньому місці за загальним критерієм — Словаччина, потім ідуть (угору) Латвія, Італія, Чехія, Швеція, Нідерланди.

Серед країн, громадяни яких найбільше пишаються своїми досягненнями в конкретних сферах діяльності, на першому місці знаходимо Ірландію, далі йдуть США, Канада, Австрія, Болгарія. А на останніх місцях, за оцінками своїх досягнень у конкретних царинах діяльності, стоять Латвія (найнижчий рівень гордості), Росія, Польща, Словаччина і, знову ж таки, Італія.

Опитування констатувало також той факт, що люди молодшого покоління мають значно нижчий рівень національної гордості, аніж старші громадяни тієї чи іншої країни. Причиною цього, можна думати, є глобалізація сучасного життя, «прозорі» кордони західного світу.

Результати опитування сповнені парадоксами. Мабуть, найбільш вражаючою є низька самооцінка італійців — громадян країни, яка зробила такий велетенський внесок у розвиток західної цивілізації. Не можна не заздрити самовпевненості — за обома критеріями — ірландців, котрі поставили себе перед США і саме у конкретних досягненнях. Дивно теж, що громадяни таких заможних і благополучних країн, як Швеція та Норвегія, не знаходять, чим їм пишатися перед іншими. Несподіванкою не є, однак, характер російської національної гордості. Попри низьку самооцінку конкретних внесків до історичної світової скарбниці (низька оцінка є, безумовно, наслідком останніх 10-ти років), росіяни дуже цінують свій загальний вплив на світ (ідеться, мабуть, про «загадкову російську душу» та духовний вплив «народу-богошукача»). Україна, на жаль, не згадується у короткому звіті — її саморейтинг не потрапив до 15 найбільш гордих чи 15 найбільш незадоволених собою країн. Шукаємо себе?