Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Україна — не Росія

20 січня, 2010 - 00:00

Повертаюся з Києва. Брав участь у програмі Євгенія Кисельова «Велика політика» на телеканалі «Iнтер». Вражень сила-силенна. По-перше, прямий живий ефір, з великою кількістю включень кандидатів у президенти, які із задоволенням і без жодної гордовитості беруть участь у ток-шоу й готові відповідати на зовсім не запрограмовані запитання. Ми вже від усього цього відвикли. І те, що для українського народу само собою зрозуміле, для нас чудасія. Заздрю. По-друге, у них дійсно відбулися вибори. Причому вибори та їхні результати визнаються як усіма учасниками, так і численними міжнародними спостерігачами. Нашим кошмаром і безконечними фальсифікаціями, достроковим примусовим голосуванням, «каруселями» тут і не пахне.

Тепер про результати. Зрозуміло, що Ющенко стає історією української політики. Його доля багато в чому нагадує долю Єльцина. Коли він стояв на Майдані 2004 року, він був героєм, з яким пов’язувалися величезні надії. Потім настало розчарування. Романтизм і надії зникли, а разом з ними й популярність Ющенка. Словом, те саме, що з Єльциним. Коли той стояв на танку, він був символом нової Росії, й переважна більшість громадян його підтримували. А потім — самі знаєте, що сталося.

Щодо фаворитів. Мене дуже здивував високий результат Тимошенко. Чому? Вона прем’єр-міністр, відповідає за соціально-економічне становище країни. За підсумками 2009 року Україна показала одні з найгірших у світі економічні результати: спад ВВП — 12—14%, спад промисловості — 23—25%. Безробіття понад 10%, і гривня, що впала з п’яти до восьми гривень за долар, теж популярності не додають.

Посісти друге місце в цих умовах — це треба примудритися. Юлі-ТигрЮлі вдалося цього досягти завдяки фантастичній харизмі, волі до перемоги, силі характеру. Усе це чудово, якби не одна Юлина особливість — вона авантюристка й популіста, і готова приймати рішення, що руйнують українську економіку (друкувати гроші, розганяючи інфляцію, заморожувати ціни, провокуючи дефіцит, відбирати власність, погіршуючи інвестиційний клімат, і так далі).

Що стосується Януковича, він такий великий, солідний — на вигляд. Але якийсь слабкий. При цьому моторика його, загальмована, не дає жодних шансів на перемогу або навіть нічию в дебатах з Юлею. Він досі ухилявся від дебатів, а зараз положення в нього безвихідне. Якщо бере участь, то свідомо програє, а якщо не бере участі, то боягуз.

Найкращу кампанію, на мій погляд, провів Сергій Тігіпко. Сильний, вольовий, розважливий, без популізму, від вигідно відрізняється як від Юлі, так і від Януковича. Він розпочав кампанію з нульового рейтингу і вийшов на двозначний результат, що є очевидним успіхом. Учора він заявив, що підтримувати Юлю та Януковича не збирається, навіть якщо йому запропонують посаду прем’єр-міністра. Зрозуміти його можна — Тігіпко не має фракції у Верховній Раді, прем’єром він може стати лише з доброї волі президента. Ставши прем’єром, він тут-таки стає його заручником і в будь-яку мить може бути звільнений. Тому тактика Тігіпка зі створення партії (вона називається «Сильна Україна») правильна.

Тут мій соратник чіпляється до мене з головним питання — хто стане президентом? Відповідь — привабливість демократії в тому, що відповідь дасть лише український народ, з яким доведеться розмовляти, зважати на нього, звітувати перед ним. Думаю, що Тігіпко, Яценюк, Ющенко та інші можуть у другому турі розгорнути кампанію «Геть усіх!», благо в бюлетенях для голосування є графа — «за жодного з кандидатів».

Борис НЄМЦОВ, член бюро руху «Солідарність» (www.echo.msk.ru)
Газета: 
Рубрика: