ВОНИ ПРО НАС
На борту «Епти» — вантажного корабля, довжиною майже 650 футів, який стоїть у порту Х’юстона, члени екіпажу застрягли в квітні, коли розпочався дев’ятимісячний контракт із ремонту й подальшого продажу старезного корабля. «В Україні ми чули про те, що корабель майже готовий для виходу в море, — каже Олексій Любич, головний механік екіпажу. — Коли ж ми розпочали ремонт, то виявилося, що справи були куди гірші»... «Їхні умови проживання були досить поганими, — сказав Преподобний Майкл Мак-Гро, капелан у Міжнародному центрі мореплавців... — Моряки скаржаться, що з часу їхнього прибуття їм заплатили лиш по $100 кожному... Любич, морський вовк із 24-річним стажем, мав отримувати $3400 щомісяця, інші моряки — по $1200...»
«Х’юстон Кронікл», 6 липня
«Нацистські вояки вистрелили в 12-річного Петра Полісара й поховали
його живцем. Важко поранений, він чотири дні пролежав непритомним, доки
голодний собака не почув запах людського м’яса й не вирив його з неглибокої
могили. Дитина пережила масову страту 400 євреїв в українському гетто 50
років тому. Однак її порятунок від могили був тільки початком героїчного
й часто жахливого шляху від нацизму до свободи в Америці. Сьогодні 66-річний
Петро живе в Скоттсдейлі, час від часу ловить рибу в міському парку й бореться
з англійською мовою... Він разом із дружиною залишив Україну дев’ять років
тому й спочатку приїхав до Нью-Йорка. Вони скучають за своєю країною, мовою
та друзями. «Ми залишили свою батьківщину, оскільки хочемо дати нашому
єдиному сину краще майбутнє», — каже Петро».
«Ерізоуне Ріпаблік», 4 липня
«Єльцин на виставки не ходок. Та й мистецтв не оборонець. Кучма — інша
справа. Він надіслав своє привітання читачам каталогу «Мистецтво України
в ХХ столітті». 12 виставок із 1998 до 2000 року — програма, яка повинна
підсумувати століття, що добігає свого кінця: у ній і «Тоталітарне мистецтво»,
і «Нова фігуративність», і «Графіка ХХ століття».
«Независимая газета», 8 липня
Переклад Наталі ВІКУЛІНОЇ, «День»
Випуск газети №:
№130, (1998)Рубрика
День Планети
