В’ячеслав IГРУНОВ: Путін-2 отримав адекватний результат
— Вибори в Росії відображають стан російського суспільства: Путін отримав саме стільки голосів, скільки і мав отримати. Щодо інших кандидатів, то вони також отримали ту підтримку, на яку заслуговують. Самі вибори справді відбувалися в недемократичних умовах. Хоча навіть якби Путін самоусунувся від виборів і дав можливість усім кандидатам агітувати за самих себе вільно, то результат практично був би таким самим. На жаль, команда президента, як мені здається, створила атмосферу, в якій намагалася мінімізувати результат навіть тих, хто на жоден серйозний результат не міг розраховувати. Цього досягали дуже сильним тиском адміністративного ресурсу. Аж ніяк не всі кандидати мали вільний доступ до ефіру, не могли навіть вільно зустрічатися з виборцями. Порушень, звісно, було безліч. Тому я б не вважав ці вибори цілком демократичними. Але це не має жодного стосунку до результату виборів. Результат адекватний.
— Що ви маєте на увазі під аргументом «результат адекватний стану російського суспільства»?
— До моменту приходу до влади Путіна народ знудьгувався за стабільністю, дуже багато було ностальгії за минулим за небажання втрачати досягнення змін. Такий стан у літературі прийнято називати термідором. Ось такі термідоріанські сподівання народу реалізовані в Путіні. З одного боку, він проводить ліберально-економічний курс, він зберіг — більш- менш! — свободу преси і, звичайно ж, він зберігає свободу виїзду за кордон, що також важливо для громадян. З цього погляду, будучи представником нового часу, він одночасно дуже добре представляє колишні часи. Люди знаходять у ньому «сильну руку», рішучість, радянський менталітет. Він дуже добре вписався в очікування громадян. Крім того, Путіну дуже пощастило: блискуча економічна кон’юнктура, високі ціни на енергоносії. За Путіна зростає благополуччя громадян. Таким чином, очікування населення не охолоджуються серйозними економічними проблемами, а ніщо інше не спроможне похитнути владу Путіна. У цьому розумінні він — блискучий політик, який зумів «осідлати» громадську думку та зберегти популярність.
— Багато хто говорить про Путіна-2 як про керiвника, який проводитиме досить жорстку політику. Таким його бачать і в Росії?
— Очевидно, ми побачимо нового Путіна. Я би не говорив про те, що він стане жорстким, оскільки досить багато жорстких рішень Путін зробив (або принаймні, державна система за Путіна) і в перший строк. Питання слід отрібно розглядати з погляду конфігурації, малюнка правління Путіна. Мені здається, що він приділятиме менше уваги ліберальним моментам у своїй політиці. Це стосується передусім економіки, але також цілком може стосуватися і суспільних проблем. Путін більше зосереджуватиметься на соціальних проблемах. Для нього буде важливо не просто будувати ринкове господарство, а соціально орієнтовану ринкову економіку. Він більше піклуватиметься про масові соціальні гарантії, ніж про індивідуальні права — чи то права людини, чи загалом підприємництва.
— Чи не призведе таке ігнорування свобод до ізоляції Росії на світовій арені?
— Я б не сказав, що тут можна говорити про ігнорування свобод. Йдеться про зменшення або зниження цінностей в очах еліти індивідуальних свобод. На сьогодні в Росії продовжують працювати суди, в яких іноді виграють позови до держави, все ж таки існує більш-менш свобода слова. Повторюю — більш-менш, попри дуже сильний адміністративний ресурс. І головне — сьогодні будь-яка людина може залишити Росію, позбувшись того тиску, який їй не подобається. Держава все ж намагається запобігти масовій міграції еліти. Більш того, гадаю, далеко не всім з оточення байдужа повага прав людини. Але проте пожорсткішання ставлення до прав і свобод громадянина або, скажімо так, до прав олігархів, які вони собі негласно завоювали, зрозуміло, викликає негативну реакцію Заходу. Ставлення до Росії з боку Європи й Америки може стати жорсткішим. Але тут проблема лежить у площині політичного мистецтва як самого Путіна, так і його зовнішньополітичного апарату. Я думаю, що президент має багато шансів за обраного ним курсу залишитися прийнятним у європейській політиці діячем.
— У який бiк може змінитися політика Росії на просторі СНД, зокрема, стосовно України?
— Тут я вбачаю мінімальну кількість змін. Це пояснюється тим, що політика щодо України цілком визначилася. Попри деякі інциденти (на зразок острова Тузла), політика Росії до України залишатиметься стійкою та доброзичливою. Україну розглядатимуть як головного партнера на пострадянському просторі. Поступово Росія залучатиме принципи стосовно України як партнер, а не як старший брат. На жаль, ці релікти ще справді існують у нашій політиці, що показала Тузла. Проте зміни відбулися. Сьогодні Росія хотіла б бачити в Україні надійного союзника. З цього погляду, гадаю, курс на вироблення партнерських відносин з Україною триватиме. Що стосується пострадянського простору, то Росія втрачає свій вплив у багатьох регіонах. Я думаю, максимум, що вона зможе зробити, це виробити нову політику, щоб жорстко протистояти її витравлюванню з цієї сфери.
