Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

ЗАПИТАННЯ «Дня»

26 грудня, 2002 - 00:00


Підбиваючи підсумки вельми важкого і часто невтішного для позицій України у світі року, «День» попросив відповісти на кілька запитань голову Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції, колишнього міністра закордонних справ Бориса ТАРАСЮКА.

1. Якою є найбільша невдача української зовнішньої політики?

2. Що можна вважати найбільшим успіхом?

3. З яким балансом Україна переходить у наступний рік, як взагалі наступний рік може виглядати з погляду позицій України в світі?

4. Україна має шанси вступити швидше до: НАТО чи Договору про колективну безпеку СНД, до Європейського Союзу чи Євразійського економічного співтовариства?

1. Падіння міжнародного авторитету, найнижча його позначка за всі минулі роки — це найбільший неуспіх України в цьому році. Такої позначки ще на моїй пам’яті не було. Можна було б порівняти з 1993 роком, коли в економіці ми мали інфляцію в 10 тисяч відсотків, була відсутність рішення щодо долі ядерної зброї, і тоді в світі була дуже критична налаштованість щодо України, і її міжнародний авторитет страждав. Сьогодні, на мою думку, авторитет — на ще нижчій позначці, ніж у 1993 році. Я не хочу сказати, що цей неуспіх був результатом бездіяльності дипломатії. Тут якраз українська дипломатія мало що могла зробити, щоб це упередити. Тому що всі причини, що призвели до такого стрімкого падіння, в основному всередині.

2. Щодо успіху, — це, звичайно, відносно, але до успіхів можна віднести підняття на новий рівень відносин Україна — НАТО. Я намагаюся видати інтегральні підсумки. Якщо взяти все, що робилося в зовнішній політиці, то мені здається, що тут ми маємо нову якість у відносинах, і це є успіхом.

3. Якщо говорити про те, з яким балансом ми йдемо в наступний рік і чого можна очікувати в наступному році, то відповідь буде проста до банальності. Якщо не буде змін на краще у внутрішній політиці, то в наступний рік перейде той самий негативний імідж України. Для покращання цього іміджу виконавчій владі потрібно поводити себе згідно з Конституцією і законами, і своїми міжнародними зобов’язаннями. Якщо говорити по окремих галузях, то я думаю, що в наступному році в частині відносин з НАТО можна очікувати нової якості в разі, коли Україна виконуватиме План дій і цільовий план на 2003 рік, і наближення до критеріїв вступу до НАТО. В частині відносин із Європейським Союзом слід очікувати конкретизації пропозицій ЄС щодо статусу так званого сусіда, що є, на мою думку, негативним розвитком подій. Крім того, я вважаю, і це підтверджується висловлюваннями урядовців, що і в наступному році Україна не вступить до Світової торгової організації. Без цього зайвим було б говорити про наше наближення до ЄС. Якщо говорити про розвиток відносин із іншими міжнародними організаціями, то я прогнозую згортання відносин з Міжнародним валютним фондом і Світовим банком, погіршання відносин з ОБСЄ, Радою Європи. Відносини із Сполученими Штатами залишатимуться на кризовій позначці, на цьому тлі погіршуватимуться відносини з країнами ЄС, основні зовнішньополітичні зусилля будуть зосереджені на Росії, країнах СНД, Азії, Африки. Погіршуватимуться відносини із нашими традиційними партнерами і сусідами — Польщею, балтійськими країнами, Румунією. Такий мій невтішний прогноз.

4 .Я б не поставив на Ташкентський договір і вважаю малоймовірним курс на членство в ньому. Найімовірніше, наступний рік буде позначено активізацією відносин з НАТО. ЄС чи Євразійське співтовариство? Тут я думаю, ні ЄС, ані ЄврАзЕС. З одного боку, будуть зусилля, спрямовані на те, щоб відбитися від «палких обійм» Росії, що запрошує до ЄврАзЕС. З другого боку, не буде успішного поступу у відносинах із ЄС. Іще наступного року можна очікувати подальших кроків по здачі наших стратегічних національних інтересів у відносинах із Росією. Цей рік українським керівництвом оголошується як Рік Росії. А на відміну від Росії, в нас будуть підтверджувати нашу любов черговими здачами. Цей песимістичний сценарій буде втілюватися в разі відсутності кроків всередині держави заради змін політичної ситуації на краще. Для цього треба зробити всього-на-всього декілька кроків. Припинити наступ на демократію, започаткувати політичний діалог, причому Президент має сісти за стіл переговорів. Має бути припинений наступ на ЗМІ, мають бути розслідувані резонансні вбивства журналістів, має бути припинене свавілля правоохоронних органів і впроваджений дієвий цивільний контроль за їх діями. Має бути поставлена крапка в питанні про «Кольчуги», повинні бути роз’яснення з боку глави держави. Йдеться не про юридичні аспекти, правомірність чи неправомірність. Йдеться про відновлення довіри. ЇЇ підірвано, її треба відновлювати. Яким чином? Це питання довіри і моралі.

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments