Цей останній теракт — найменш кровопролитний із серії масових
убивств, які регулярно відбуваються в американських школах. За даними міністерства
освіти США, у період з вересня 98- го року по травень 99-го у подібних
шкільних терактах було вбито 28 і поранено більше 50 чоловік.
Щоразу після подібних випадків політики та журналісти виступають
із гнівними промовами на адресу тих, хто насаджує насильство з екранів
телевізорів і за допомогою жорстоких комп'ютерних ігор. Поступово все затухає
до наступного жорстокого теракту, коли вся Америка знову починає роздумувати:
що ж робити з підлітковою злочинністю і звідки взагалі у школярів з'являється
бажання вбивати?
Однією тільки великою кількістю насильства та вбивств на
екрані цього не поясниш. У Європі цього насильства не менше, але такі приголомшуючі
за жорстокістю теракти відбуваються майже винятково у США. Старий Світ
від Нового тут різнить друга поправка до конституції США, яка дає право
громадянам «зберігати і переносити зброю». Гарантія безпеки на ділі призводить
до того, що американські діти мають практично вільний доступ до вогнепальної
зброї.
У той час, як у нас у традиційному рівнянні на Штати дедалі
частіше лунають голоси про необхідність своєї «другої поправки», в самій
Америці дуже багато хто наполягає на легалізації контролю за зброєю, вважаючи,
що друга поправка до Конституції та теракти в американських школах мають
безпосередній зв'язок. Дійсно, дуже часто після злочинів з'ясовується,
що зброю діти вкрали у батьків. До того ж тільки 17 з 50 американських
штатів ухвалили закони, згідно з якими власники зброї повинні зберігати
її під замком і поза досяжністю дітей.
«Америку вiдрізняє від інших те, що у нас будь-який босяк
може дістати зброю», — цитує Бі-Бі-Сі одного з американських психологів.
За даними міністерства освіти США, за період 1996-97 рр. з американських
шкіл за спробу пронести зброю в школи було відраховано 6 000 учнів. А озброєних
нападів було здійснено 11 000 і крім цього — 4 000 згвалтувань або випадків
іншого сексуального насильства.
В американській пресі з'являються такі заголовки: «Скільки
ще має загинути дітей, доки Конгрес прокинеться?», «Перевіряйте, що ваша
дитина несе в школу в пакеті для бутербродів».
Але річ не тільки у другій поправці. В Україні на 21 000
шкіл припадає 4 500 психологів. У США в кожній школі є психолог, а в деяких
— і не один. У нас жорстокості в школах вистачає, але до американських
масових розстрілів, слава Богу, поки не дійшло. Що ж тоді виходить? Погано
працюють психологи? Нічого подібного.
Проблема, швидше за все, в іншому. Психологічне здоров'я
дитини можна забезпечити при узгодженості здійснення підтримки з боку психолога,
так само, як і з боку вчителів та батьків. Дійсно, часто буває так, що
«мудрий» вчитель висміює перед класом недбайливого або закомплексованого
учня, а батьки абсолютно щиро обурюються: «У всіх діти як діти, а у мене...»,
а на приречене запитання свого чада: «Чому у мене нічого не виходить?»
— поспішають надати психологічну «підтримку»: «Бо ти ідіот!» Це, звісно,
не означає, що через день цей закомплексований підліток дістане пістолет
і прийде в школу, щоб всіх перестріляти. Але подібне поводження з ним ніяк
не сприяє ні поліпшенню його самого, ні його однолітків.
Теоретично в США чудово знають відповіді на запитання —
звідки у школярів з'являється бажання вбивати і як боротися з цим, але
застосовує мало хто на практицi ці знання. Взагалі американцям у цій ситуації
не позаздриш. Штат психологів їм вже збільшувати немає куди. Щоб зробити
їхню роботу ефективнішою, треба щоб психологи працювали і з вчителями,
і з батьками, що теж важко здійснити. Із другою поправкою справи йдуть
не краще. Якщо порівняти вплив на Конгрес родичів убитих і постраждалих
від терактів і вплив фірм- виробників зброї разом з Національною збройовою
асоціацією, то зрозуміло, чому цю поправку досі не скасували і навряд чи
колись скасують.
КОМЕНТАР
Віталій ПАНОК, кандидат психологічних наук, заступник
директора Iнституту психологiї імені Г.С.Костюка Академії педагогічних
наук України:
— Агресивність для підлітків — типове явище. І причина
цієї агресивності завжди є. Інша річ, що вчителі та батьки не завжди помічають
цю причину. І виплескується це по-різному, в залежності від саморегуляції
емоційних станів. У когось це виливається в деструктивну поведінку — бажання
крушити, ламати, бити, у когось — у презирливі розмови та ненормативну
лексику, у когось — у заняття спортом, східними єдиноборствами, футболом
— усім, у чому є азарт. Іноді ця негативна енергія йде всередину — і тоді
розвиваються самодеструктивні способи поведінки, які можуть починатися
від жорстокого самоукорінення і самобичування аж до спроб самогубства.
Відсутність механізмів саморегуляції, відсутність психологічної
допомоги з боку тих людей, з якими спілкується підліток, може призвести
до вибуху агресивних емоцій.
Форми профілактики психічного здоров'я школярів повинні
здійснювати психологічні служби в школах. Завдання шкільних психологів
— це: а) розуміння індивідуальних характеристик школяра, оскільки батьки
та вчителі часто не звертають уваги на комплекси, які розвиваються в підліткiв;
б) навчання дітей за допомогою тренінгів і додаткових занять; в) уважне
ставлення до тих змін, які відбуваються з підлітками (скритність, замкненість,
агресивність), і прагнення з'ясувати причину такого стану.
ДОВІДКА «Дня»
20 травня 1999 року: Херітедж Хай Скул, Коньєрс, штат
Джорджія. 15-річний школяр відкрив вогонь у школі і поранив шістьох чоловік.
Потім він застрелився.
20 квітня 1999 року: Колумбiен Хай Скул, Літлтон, штат
Колорадо. Двоє молодих неофашистів у день народження фюрера перестріляли
в школі 15 чоловік. Потім вони покінчили життя самогубством.
21 травня, 1998 року: Спрінгфілд, штат Орегон. Дві особи
вбито і двадцять поранено після того, як 15-річний Кіпланд Кінкель відкрив
вогонь із гвинтівки в шкільній їдальнi. Пізніше з'ясувалося, що до того,
як поїхати в школу, він застрелив своїх батьків. За день до трагедії його
було відраховано зі школи за спробу пронести пістолет у клас.
24 березня, 1998 року: Джонсборо, штат Арізона. Два школярі
убили п'ятьох і поранили десятьох чоловік. Пізніше у малолітніх злочинців
знайшли три гвинтівки, сім пістолетів і більше 500 набоїв. Зброю було викрадено
у батьків одного з терористів.
1 грудня, 1997 року: Вест Падука штат Кентуккі. Майкл Карніл,
якого вчителі й однолітки описували як «звичайного підлітка», убив трьох
і поранив п'ятьох. Після арешту при ньому знайшли три пістолети.
15 жовтня, 1997 року: Санкт-Петербург, Флоріда. 13-річний
школяр приніс пістолет у школу й убив свого однолітка. Мати злочинця постала
перед судом за те, що залишила зброю в доступному для дитини місці.







