Пристрасть до перемоги палає в кожному з нас. Воля до перемоги — питання тренування. Спосіб перемоги — питання честі.
Маргарет Тетчер, прем'єр-міністр Великої Британії (від Консервативної партії) у 1979–1990 роках

Знаковий візит

Путін бере в свої руки розвиток відносин з ЄС
31 травня, 2008 - 00:00

Світова преса багато уваги приділила першому закордонному візиту російського прем’єр-міністра Володимира Путіна. Чимало видань назвали візит Путіна до Парижа «президентським візитом», знаковим, зазначаючи, що жодних офіційних паперів підписано не було. Незважаючи на те, що Путін більше не є главою держави, у Франції цього н е відчувалося. За російською конституцією, керівництво зовнішньою політикою здійснює президент, однак с аме Путін зустрівся у Франції з главою країни Ніколя Саркозі й обговорював нову угоду між Росією та ЄС, а також питання енергобезпеки. Крім того, політики обговорили ціни на нафту, що будуть однією з головних тем саміту «Групи восьми», й дотримання прав людини в Росії.

Проте не обійшлося без інтриг з боку російського прем’єра. Під час обговорення зі своїм колегою Франсуа Фійоном ситуації на світовому ринку нафти Путін з інтригою в голосі зауважив: «Якби Росія визначала ціни на нафту, ми б iз вами домовилися. Але це, на жаль, не так. Поки».

КОМЕНТАР

Як французьке експертне середовище сприймає президентський рівень прийому у Франції російського прем’єра Володимира Путіна, і що означає амбіційне партнерство, яке французький президент запропонував Україні?

Тома ГОМАР , керівник програми Russie/NEI.Visions у Французькому інституті міжнародних відносин.

— Слід відзначити декілька моментів. По-перше, цей візит є важливим у світлі головування Франції в ЄС у другій половині 2008 року. Тому його слід розглядати в контексті підготовки цього головування. По-друге, Франція визначила пріоритети свого головування і одним з яких є енергетика. Це також є непрями м пріоритетом Росії, враховуючи те, що для цієї країни енергетика є головною темою в порядку денному. По-третє, особистість Путіна, якого вітали в Парижі на найвищому рівні. Як усюди, в Парижі виникає питання про роль Путіна, який є сьогодні і буде в майбутньому центром політичної стабільності в Росії. Як відомо, раніше відносини між Росією і ЄС визначалися адміністрацією в Кремлі. А цей візит, можливо, є сигналом того, що Володимир Володимирович буде продовжувати керувати цим вирішальним напрямом. Тому важливо розглядати цей візит як сигнал щодо його особистого інтересу в розвитку відносин з ЄС.

У Парижі вважають, що Путін досі залишається сильним лідером Росії. Також важливо зрозуміти, що для Франції, як і для всіх європейських столиць, відносини між ЄС і Росією будуть вирішальними впродовж наступного десятиліття. Росія розглядається як партнер, хоча і досить складний. Тому для нас важливо створити нові рамки для двосторонніх відносин. Як це не виглядає парадоксально, попри політичне напруження між обома сторонами, відносини між ЄС і Росією розвиваються. ЄС є головним торговельним партнером Росії, тим часом як Росія — лише третім партнером ЄС після США і Китаю. Відтак розвиток відносин між ЄС і Росією важливий для обох сторін.

На мою думку, французька дипломатія проводить зараз дворівневу політику. Перший рівень полягає в тому, щоб сказати новим членам ЄС, а також Україні: ми більше турбуємося про вас. Підписання Саркозі угоди про стратегічне партнерство з Польщею і відношення до України чітко відрізняються від політики попереднього президента Жака Ширака. Водночас другий рівень полягає в тому, що, розвиваючи відносини з цими країнами і Росію, неможливо уникнути взаємного непорозуміння. Ми маємо дедраматизувати відносини з Росією.

Нам потрібно зрозуміти, що Росія не хоче ратифікувати Енергетичну Хартію. Про це чітко було заявлено декілька разів. Росія просить, щоб цю Хартію ратифікували США і Норвегія. На мою думку, Енергетична Хартія певною мірою є мертвим питанням. Водночас, в наступній угоді між ЄС і Росією питання має бути зосереджено на Енергетичній Хартії, інакше переговорний процес і далі перебуватиме в глухому куті. Енергетична Хартія справді є дуже важливою. Але чітко зрозуміло, що Росія не ратифікує цю Хартію.

Також потрібно звернути увагу на те, що Росія не входить до СОТ. Вона ратифікувала Кіотський протокол. Вона не ратифікує Енергетичну Хартію допоки цього не зроблять США і Норвегія. Ми звертали увагу Росії на цю проблему, але частина цієї проблеми знаходиться в США. Тому, я думаю, в енергетичному плані значно важливіше для ЄС відкрити свій енергетичний ринок, зробити його привабливiшим для різних постачальників. Водночас, ЄС не може обійтися без Росії як дуже важливого постачальника енергоресурсів. Слід враховуючи, що в Росії знаходиться 30 відсотків світових запасів газу. І цей важливий факт не можна змінити.

Що стосується можливого впливу Росію на вартість ціни на нафту? Потрібно звернути увагу на те, що Росія не входить до ОПЕК. Водночас слід врахувати, що Росія є другим у світі постачальником нафти. Також потрібно звернути увагу на низку заяв, у яких пролунало, що видобуток російської нафти цього року може сягнути піку. Очевидно, що Росія, зважаючи на подібні заяви, впливає на ціну нафту. Очевидно і те, що дана ситуація є дуже вигідною для Росії. Тому російський інтерес полягає в тому, щоб трималися високі ціни на нафту і газ. Це вигідно для економіки Росії, для накопичення петродоларів. Слід зауважити, що Росія обіймає третє місце у світі по запасу твердої валюти. Якщо думати, виходячи з інтересів Росії, то для неї дуже доброю є теперiшня ситуація. Для неї вигідно, щоб зберігалась непевність у цінах на нафту.

Що стосується запропонованого Саркозі амбіційного партнерства для України, потрібно звернути увагу на три речі. По-перше, це говорить Україні, що її європейські сподівання є зрозумілiшими сьогодні в Парижі, ніж це було раніше. По-друге, ідентичність України як європейської країни не обговорюється. Це абсолютно зрозуміло кожному. По-третє, не треба забувати, що для Саркозі великою проблемою є не Україна, а є і буде залишатися Туреччина. Важливо також зрозуміти, що завжди існує турецьке тло, коли у Франції говорять про можливе розширення чи дуже глибоку асоціацію. По-четверте, існує міркування, що наближення України до ЄС її входження до євроспільноти має відбуватися еволюційно. Водночас, існує думка, що країни ЄС і США повинні бути обережнiшими щодо приєднання України до НАТО. Це розлягається як дуже ризикований крок в нинішньому контексті. Важливо зрозуміти, що вступ України в НАТО є дуже чутливим питанням.

Микола СІРУК, «День»
Газета: 
Рубрика: