У державців немає місця для філософії.
Томас Мор, англійський письменник, філософ, державний діяч, лорд-канцлер, Святий Римо-католицької церкви

«Формула Макрона»

Чи зможуть ініціативи французького президента вивести «Мінський процес» із безвиході
26 червня, 2017 - 18:46
ФОТО REUTERS

26 червня відбувся перший візит президента України Петра Порошенка до Франції і перша його зустріч віч-на-віч з новим французьким лідером Еммануелем Макроном. Для Києва було дуже важливо почути з вуст французького президента, що той думає про ситуацію на Донбасі, чи вважає Росію агресором, і в цілому яким бачить шляхи виведення Мінського процесу з безвиході. І можна сказати, що перемови українського лідера з французьким президентом дають певний оптимізм.

По-перше, на спільному з президентом України Петром Порошенком брифінгу Макрон заявив: «Агресія виходить з Росії, тобто агресором є не Україна. Також ми визнаємо, що анексія Криму є незаконною, значить, ми всі знаємо, хто розв’язав війну і хто створив цю ситуацію і в якій ситуації ми перебуваємо».

По-друге, Макрон підтвердив готовність Франції продовжити зусилля в Нормандському форматі, провести нову дискусію в рамках Нормандського формату. «Ми налаштовані продовжити Мінський процес. Ми підтримуємо ідею можливості активної  співпраці саме в Нормандському форматі із залученням ОБСЄ. Це те, що я пропонував усім сторонам.  Ми могли під час нашої наступної зустрічі в Нормандському форматі насправді запропонувати цілу низку умов для того, щоб запропонувати конкретні рішення для виходу з кризи», — додав президент Франції.

По-третє, французький президент заявив про необхідність під егідою ОБСЄ отримати чітку доповідь про те, що відбувається на кордоні, адже з різних сторін звучить різна інформація.

По-четверте, на прес-конференції Макрон заявив, що Анна Ярославна належить спільній історії Франції й України.

Зі свого боку Порошенко заявив, що проекти рішень Нормандського формату, які можуть отримати назву «формула Макрона», можуть стати планом деокупації Донбасу.

Він також наголосив: «Україна готова неухильно виконувати всі пункти Мінських угод, і позиції щодо розведення сил ми також готові виконувати за умови, що буде забезпечена присутність ОБСЄ 24 години на добу і сім днів на тиждень на точках розведення».

«ПОРОШЕНКА В РАМКАХ ЙОГО РОБОЧОГО ВІЗИТУ ПРИЙМАЮТЬ ДОСИТЬ ДОБРЕ»

Галя АКЕРМАН, директор російського бюро часопису Politique Diplomatic, Париж:

— Я винесла два враження із заяв президентів Франції й України на спільній прес-конференції. По-перше, Макрон хоче ввести якісь конкретні зміни в Нормандський формат. До цих пір ми товклися з Мінським процесом, який знаходиться в повній безвиході. А Макрон хоче отримати звіт ОБСЄ і прийняти якісь конкретні рішення, які дозволяли хоч би щось просунути. Чесно кажучи, я думаю, що ця ситуація зовсім патова, оскільки є велике небажання Росії що-небудь змінювати. З іншого боку, Київ не може виконувати Мінські угоди, поки не отримає контроль над кордоном із Росією. А Україна, скоріше за все, цього не отримає.

Я боюся, що Макрону придумати нове рішення буде непросто. З іншого боку, я бачу, що Порошенка у Франції сприймають серйозно. Бесіда з Макроном у нього була близько години. Після цього в українського президента буде зустріч з президентом Сенату і прем’єр-міністром. Іншими словами — Порошенка в рамках його робочого візиту приймають досить добре, хоча і без великої фанфари і без офіційного обіду. І не гірше, ніж Порошенка приймали в Білому домі.

По-друге, цікавим є те, що о 15.00 за паризьким часом Макрон приймає секретаря французької академії наук Елен Каррер д’Анкосс, яка відома своєю постійною сильною проросійською позицією. Я думаю, навіть якщо це збіг, то він є знаменним. На Макрона, поза сумнівом, прагнутимуть чинити вплив, налаштовуючи його на підтримку Росії проти України, досить впливові у Франції сили.

«І В ОЛЛАНДА БУЛО ПРАВИЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ТОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В УКРАЇНІ, АЛЕ...»

А що ви думаєте про можливий внесок нового французького президента у вирішення конфлікту на Донбасі, або, іншими словами, «формулу Макрона», як її назвав Порошенко?

— Макрон як людина, яка звикла до енергійних рішень, після успіху в Брюсселі, після численних успіхів на міжнародній арені, відчуває себе зараз досить упевнено. Я думаю, що він, можливо, спробує внести якусь міру конкретики до цієї мінської безвиході. Але, річ у тім, як свідчить стара приказка, танго можна танцювати лише удвох. В даному випадку другий партнер — це Росія. І у мене немає відчуття, що Володимир Путін налаштований на якийсь конструктивний лад. А оскільки він знаходиться за більш ніж за півроку до президентських виборів, то йому треба тримати марку перед своїми майбутніми виборцями. Як усім автократам і диктаторам, йому потрібна не просто перемога, в якій ніхто не сумнівається, але перемога переконлива — з високим відсотком явки і дуже високим відсотком підтримки. А оскільки економічна ситуація значно кульгає і немає надії, що вона серйозно покращає, адже ціна на нафту, як і раніше, дуже низька, вирішальних успіхів у Сирії немає, по суті справи пишатися особливо нічим. Вертикаль функціонує погано. Якщо потрібне втручання президента, щоб надати допомогу онкохворому, то означає, що справи не дуже добре в державі. Мені здається мало реальним, що Росія в цій ситуації залишить Донбас, на підтримку народу якого росіяни сурмили три роки. Після виборів може бути якесь переміщення. Адже, врешті-решт, треба якось виходити з цього піке.

На прес-конференції Макрон заявив, що агресором на сході України виступає РФ, і це є загальновідомим фактом. Наскільки важливою є така заява?

— Я думаю, що Макрон є досить інформованим і більш того, Президент Порошенко йому показав конкретний приклад російської присутності. Питання в тому, що і в Олланда було правильне розуміння того, що відбувається в Україні. Питання в тому, що конкретно можна зробити, як можна зрушити з місця абсолютно патову ситуацію. І тут слід зазначити, що Мінські угоди спочатку були дуже невигідні Україні, тому що там прописана автономія окремих районів Луганської та Донецької областей. А справжню автономію можна встановити, якщо є контроль над кордоном. Наскільки ми знаємо, ці райони керуються бандитськими угрупуваннями під російським контролем. І, загалом, про які вільні вибори може там йтися, коли людей, що висловлють хоч які-небудь проукраїнські погляди, просто можуть схопити, катувати, бити і так далі. Тому треба розуміти конкретно, з ким ми маємо справу. Я лише можу сподіватися, що у Макрона є це розуміння. 

Чи зацікавить французький бізнес заява Порошенка, в якій він підняв питання переробки сміття, сонячної енергетики й інших сфер, у яких Франція є лідером?

— У Франції надзвичайно вітається все, що стосується сонячної енергетики, альтернативних джерел енергії. На цю заяву ми можемо чекати лише позитивну реакцію.

«МАКРОН СПРОСТУВАВ БЕЗГЛУЗДУ ЗАЯВУ ПУТІНА, ЩО АННА ЯРОСЛАВНА — РОСІЙСЬКА КОРОЛЕВА»

Нам приємно було почути з вуст французького президента, що Анна Ярославна належить спільній історії Франції й України. Чи випадковою була ця заява Макрона на прес-конференції?

— Ми знаємо, що Порошенко поїде на могилу  Анни Київської. Справді, вона належить спільній історії в тій же мірі, як Київська Русь належить спільній історії. Макрон спростував безглузду заяву Путіна під час його зустрічі з Макроном, що Анна Ярославна була  російською королевою. Звичайно, вона ніколи нею не була. А оскільки вона дала життя дітям, які потім стали досить впливовими в Європі королями, і в цьому є російська кров — це просто абсолютна маячня, яку не варто коментувати. Це така ж спроба, як привласнити собі Володимира і Ярослав Мудрого та всіх інших князів Київської Русі. З історичного погляду — це нонсенс.

«РИТОРИКА МАКРОНА НАЙБІЛЬШЕ ВІДПОВІДАЄ ОЧІКУВАННЯМ УКРАЇНИ ВІД ФРАНЦІЇ»

Катерина ЗАРЕМБО, заступник директора Iнституту світової політики, Київ:

— За підсумками візиту можна відзначити кілька моментів: що Макрон, на відміну від свого попередника Олланда, не стільки гратиме «другу скрипку» у тандемі Німеччина — Франція, а, вірогідно, сам може стати локомотивом переговорного процесу, принаймні поки що французький лідер демонструє щодо цього певний ентузіазм. По-друге, риторика Макрона щодо Росії, напевно, найбільше відповідає очікуванням України від Франції за усі три роки війни. Щодо «формули Макрона», то наразі важко сказати, чи стане вона поштовхом для врегулювання конфлікту, адже її деталі достеменно невідомі. Найважливіше — як ця формула буде сприйнята з боку РФ. Це вже не перша «формула» в історії конфлікту — згадаймо німецьку «формулу Штайнмаєра» чи навіть набагато простішу американську ідею «безпекових бульок», яка передбачала впровадження безпекових пунктів Мінських домовленостей у трьох ділянках, однак так і не була втілена. Крім того, під час останніх переговорів у Нормандському форматі на рівні лідерів держав була погоджена розробка «дорожньої карти» з виконання Мінський домовленостей — така карта так і не була оприлюднена. Отже, питання не стільки у формулі, скільки у політичній волі Росії урегулювати конфлікт, яка наразі відсутня. Однак бажання нового президента Франції активно займатися питанням врегулювання, при цьому чітко визначаючи, хто несе відповідальність за розпалювання конфлікту, — однозначний плюс для України.

Як і правильною є ідея покрокового врегулювання конфлікту — питання дорожньої карти залишається актуальним, оскільки хронологія етапів врегулювання згідно з Мінськими домовленостями залишається об’єктом суперечок сторін конфлікту.

Микола СІРУК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments