«Не може бути святкування з агресором»

Посол України в Австрії Олександр Щерба дуже активно виступає по австрійському ТБ, дає коментарі місцевій пресі і пише статті. Нещодавно на своїй сторінці у Facebook він оприлюднив лист до російського посла Сергія Нечаєва у Відні. Пан Щерба пише, що українські дипломати окремо від російських покладатимуть вінки до пам’ятника воїнам-визволителям. «На жаль, у зв’язку з триваючою російською окупацією української території, а також прямою агресією проти України, яка ведеться зброєю Росії, під прапорами Росії, руками громадян Росії, ми будемо проводити пам’ятні заходи окремо від представників РФ», — йдеться у листі. Український посол також висловив сподівання, що колись «повернеться час, коли українські та російські посли знову будуть разом покладати квіти до могил своїх дідів у Європі». «Однак шлях до примирення та прощення буде неблизький», — резюмував Олександр Щерба.

«День» попросив прокоментувати цей лист директора Департаменту інформаційної політики МЗС України Євгена ПЕРЕБИЙНОСА: «Це наша загальна позиція: не може бути святкування Дня Перемоги разом з агресором. Це буде прикладом того, як відзначатимуть День Перемоги не лише в посольстві Австрії, а й у інших посольствах України.

Це буде загальний підхід всіх наших дипломатичних установ за кордоном. Я думаю, що тут навіть вказівок не потрібно — це зрозуміла й логічна позиція. Не може бути святкування з агресором, який поставив під сумнів всю повоєнну систему безпеки. До того часу, коли триває ця агресія, мови про якісь спільні заходи з російською стороною не може бути».

Ігор ЯКОВЕНКО, російський журналіст:

— До Путіна на 70-річчя Перемоги приїдуть 25 із 68 запрошених глав держав.

36,7% — це непоганий результат, і в цілому нормальна температура...

Це, якщо без подробиць.

З подробицями гірше. Не буде глав США, Великобританії, Франції, Німеччини...

Зате будуть: КНДР, В’єтнам і Монголія ... Ну, і Абхазія з Південною Осетією + «ДНР» з «ЛНР»...

Тріумф Молі, як і було сказано.

А 70-річчя Великої Перемоги тут не при чому. Я, наприклад, вип’ю за одного з моїх дідів, за Юру Покришкіна, молодого танкіста, який згорів під Кенігсбергом. І за іншого діда, за Віктора Яковенка, котрий безуспішно рвався на фронт зі сталінського ГУЛАГу, теж пригублю.

Спроба Молі приватизувати Перемогу вже не відбулася.

І це добре.