Отруйні сліди ведуть до Кремля

«Такі рішення ухвалюються в Кремлі на найвищому рівні», — однозначно сказав у телефонній розмові колишній полковник КГБ Олег Гордієвський, коли я розпитував його про убивства, здійснювані радянським КГБ за кордоном.

Особисто полковника Гордієвського, який утік на захід 1985 року, я тоді не бачив, а вже історичне сьогодні інтерв’ю відбулося через третіх людей і дзвінка на тимчасовий номер.

Олег Гордієвський говорив зі мною ще до отруєння свого колишнього колеги Олександра Литвиненка в Лондоні 2006 року і до фактичної хімічної атаки 4 березня 2018 року в містечку Солсбері — замаху на колишнього полковника російської військової розвідки Сергія Скрипаля.

Предметом нашого обговорення були перші приклади застосування спеціально розроблених КГБ отрут для убивств за кордоном: убивства провідних українських діячів Лева Ребета 1957 року і Степана Бандери 1959 року в Мюнхені.

Москва кілька років могла ховати свою чорну роботу, оскільки спеціальний пістолет убивці, що стріляв випарами ціанистого калію, не залишав слідів.

Так само як і сьогодні московська преса була сповнена обурення навіть від натяку на причетність, а КГБ намагалося через ЗМІ поширювати фальшиві версії подій.

Лише сповідь агента-перебіжчика Богдана Сташинського на суді в Німеччині в жовтні 1962-го розкрила усі деталі темних операцій КГБ.

Олег Гордієвський не дуже вірив запевненням останнього керівника радянського КГБ Крючкова про те, що вбивство Бандери було останнім, яке спецслужби Кремля здійснили за кордоном.

Смертельні радянські лабораторії продовжували працювати. Відомим прикладом згодом стало убивство 1978 року отрутою в Лондоні болгарського дисидента Георгія Маркова.

Після нападу 4 березня у Солсбері британський прем’єр-міністр Тереза Мей постала перед проблемою, яка з жахливою регулярністю повторюється з минулого століття: як змусити Москву поважати людське життя і суверенітет інших країн?

У Лондоні не вірили досі і не віритимуть запереченням та виправданням Кремля, який уже відкинув причетність до отруєння нервово-паралітичною речовиною колишнього полковника російської військової розвідки Сергія Скрипаля в тихому англійському містечку.

«Якщо не буде вартої довіри відповіді, ми дійдемо висновку, що ці дії дорівнюють незаконному застосуванню сили російською державою проти Сполученого Королівства», — сказала Тереза Мей, оголошуючи в понеділок у парламенті ультиматум для Москви.

Питання в тому, що може Британія зробити, щоб донести президенту Путіну рівень своєї налаштованості захистити свою країну від свавілля спонсорованих російською державою убивць? Вислання російських дипломатів та можливий частковий бойкот футбольного чемпіонату світу в Росії були б гучними, але лише символічними кроками. Найболючішим для багатьох впливових росіян було б замороження їхніх активів у британській фінансовій системі.

Але найбільше Лондону у серйозних діях щодо Росії потрібна згуртованість західних союзників, оскільки будь-які санкції матимуть більший вплив, якщо позиція Заходу буде скоординованою.

«ЗАХІДНІ ДЕМОКРАТІЇ ПОВИННІ ВЖИТИ СИСТЕМНИХ ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ»

Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук, Надзвичайний і Повноважний Посол України:

— Якщо британські компетентні органи зібрали досить доказів отруєння колишнього громадянина Росії, співробітника ГРУ Росії в минулому, звичайно, британці мають право вимагати пояснень, яким чином і чому на території суверенної держави діє російська агентура, яка ставить під загрозу життя людей. У цьому плані абсолютно правомірною є вимога прем’єр-міністра Великобританії до РФ.

Такі сценарії систематично повторюються, це почерк російських спецслужб, неправомірні дії яких схвалюються вищим керівництвом Росії. Вони спрямовані на те, щоб покарати людей, які вирішили передати інформацію про діяльність російських спецслужб за кордоном іноземним урядам.

Така поведінка Росії свідчить про те, що вони нехтують нормами міжнародного права і проводять на території іншої держави спецоперації, які порушують їхній суверенітет. Унаслідок цих дій ставляться під загрозу життя та гинуть люди. Такого роду поведінка Росії повинна кваліфікуватися у світлі інших протиправних і недружніх дій Росії, що спрямовані проти Заходу і покликані підривати стабільність і правопорядок у Західних країнах, створювати напружену ситуацію в суспільстві і використовувати це з метою підірвати ті принципи і засади, на яких ґрунтується суспільне життя в Західних цивілізаціях.

На території Великобританії і раніше траплялися такі випадки, Британія неодноразово висилала дипломатичний персонал РФ, члени якого були задіяні в діяльності, несумісній із їхнім дипломатичним статусом. Протиправні дії Росії розглядають, як окремі випадки, а їх слід розглядати в комплексі з подібними діями, які мали місце раніше, суперечать міжнародному праву та підривають міжнародний правопорядок. Скажімо, Перша і Друга війни Росії в Чечні супроводжувалися тотальним знищенням населення регіону. Однак не було адекватної реакції Західного співтовариства на ці злочини. Потім — агресія проти Грузії, України, демонстрація сили і погрози силою прикордонним Росії державам-членам НАТО, злочинне використання зброї проти цивільного населення Сирії, знищення там цивільної інфраструктури тощо. Росія стабільно демонструє неповагу до міжнародного права і міжнародного правопорядку. Ізольована реакція на окремі випадки порушень Росії не дає належного ефекту. РФ своєю поведінкою постійно і системно загрожує загальному миру і підриває міжнародний правопорядок. Отже, у відповідь мають бути застосовані системні дії міжнародного співтовариства, щоб принаймні примусити цю країну поводитися цивілізовано.

Очевидно правомірними та доцільними були б зусилля західних демократій, спрямовані на створення антипутінської коаліції, подібно антигітлерівській коаліції. Адже м’яке реагування на окремі протиправні дії Росії лише заохочує її керівництво до наступних агресивних дій і акцій, що підривають міжнародний правопорядок. Така поведінка Росії, спрямована проти окремих країн у комплексі підриває міжнародний правопорядок і ставить під загрозу загальний мир. Тому західні демократії повинні реагувати адекватно і вжити системних превентивних заходів, щоб примусити РФ поводитись цивілізовано і понести відповідальність за шкоду, яка вже заподіяна нею як окремим державам, так і міжнародному співтовариству в цілому.