Кожне національне письменство, годуючись помітними і непомітними впливами од інших письменств, все-таки органічно переробляє й перетворює їх і виявляє тим натуру даної нації, її ідеали й змагання, її інтереси й потреби.
Сергій Єфремов, український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик

Подвійна гра Росії на Близькому Сході

Чим загрожує поставка Ірану С-300
16 квітня, 2015 - 11:40
ЗРК С-300
ФОТО REUTERS

Рішення президента Росії Володимира Путіна дозволити продаж Ірану ЗРК С-300, одразу ж викликало критику Ізраїлю та США. Цього понеділка Путін своїм указом зняв ембарго на постачання Тегерану зенітно-ракетного комплексу С-300. Цю заборону було введено 2010 року указом президента Дмитра Медведєва. Однак тоді росіяни виконали вимоги резолюції Ради Безпеки ООН, яка накладала ембарго на продаж зброї Ірану, пише американське видання The Wall Street Journal.

Кремль пояснює своє рішення прогресом у переговорах між «шісткою» та Тегераном, які відбулися на початку квітня в Лозанні. За словами голови російського МЗС Сергія Лаврова, «необхідність у такому ембарго, причому в окремому, добровільному російському ембарго, відпала повністю».

Однак в Ізраїлі та США так не думають. Ізраїльський прем’єр Біньямін Нетаньягу в розмові з Путіним заявив, що його рішення «зробить Іран тільки ще більш агресивним у регіоні, й це загрожує безпеці на Близькому Сході».

На думку міністра оборони Ізраїлю Моше Яалона, продаж Росією С-300 Ірану — прямий результат угоди, досягнутої в Лозанні.

Цікаво для України на цю новину відреагувала ізраїльська преса. В одному з матеріалів на порталі Israel Defense йдеться про те, що ізраїльські політики у відповідь діям Росії розглядають варіанти поставки новітніх озброєнь до України та Грузії. «Ця угода сприймається в Ізраїлі переважно як зухвала поведінка Росії та Ірану, котрі побачили слабкість, яку демонструє Захід, очолюваний президентом США Бараком Обамою...» — йдеться в матеріалі.

Звісно, Україні зараз не завадить допомога Ізраїлю, зважаючи на те, що Росія продовжує поставляти терористам на Донбасі озброєння. Однак тут виникає інше питання — на що готовий піти Ізраїль та його союзники, щоб «умовити» Москву від продажу Тегерану С-300? Чи готові вони «заплющити» очі на російську агресію в Україні, щоб тільки Росія відмовилася від угоди з Іраном?

Із цим питанням «День» звернувся до колишнього посла України в Ірані Олександра САМАРСЬКОГО.

— Росія, як завжди, в іранському питанні грає подвійну гру. Іранці чудово знають, що Іран є розмінною картою для тих чи інших дій і торгівлі із Заходом. Оскільки російська зовнішня політика практично скрізь — і на Близькому Сході — не виняток, вона намагається відстояти свої позиції й укріпитися в цьому регіоні. Повною мірою це стосується й Ірану.

Такий жест насамперед спрямовано проти Сполучених Штатів, їхніх інтересів та політики. Раніше Росія отримала від Ірану за ці ракети гроші, але не віддала їх. Перемовини щодо повернення грошей велися впродовж кількох років. Тепер росіяни вибрали момент, щоб заявити про готовність повернути чи продати Ірану ці ракети. Таким чином, Росія фактично прагне ще раз поторгуватися, зокрема і в українському питанні. Росія мотивує це тим, що переговори з Іраном досягли певного прогресу, і говорить про можливість постачання туди ракет протиповітряної оборони, чим нібито зміцнює позиції Ірану в переговорах із Заходом. Можливо, Росія прагне й зірвати ці переговори. Іран теж може змінити свою позицію.

Із другого боку, Росія може спробувати виторгувати щось у Заходу та США за скасування рішення про поставки ракет. Зокрема це може бути й щось в українському питанні.

Російська зовнішня політика безпринципна. Тому очікувати можна будь-яких кроків. Це чудово знають і в Ірані, більшість громадян якого насторожено або й вороже ставляться до Росії.

— Чи може єврейське лобі вплинути на Росію і скасувати ці поставки C-300 до Ірану, як це було раніше?

— Ідеться не про блокаду, а про торги. Тоді також могли бути торги, і Росія вирішила не постачати зброю, щоб підкреслити свою вагу в очах країн Заходу. Тому про блокування не йдеться. Узагалі, я не думаю, що поставка цих ракет реально може змінити питання безпеки Ірану чи вплинути на його залежність від можливих воєнних дій Заходу. Все це значно складніше. Ситуація в Ірані теж не дуже проста. Тому, швидше за все, знову будуть зовнішньополітичні торги.

Яка вірогідність того, що Захід «здасть» Україну в обмін на непостачання С-300 до Ірану?

— Гадаю, на цьому етапі цього вже не буде. Той етап, коли Захід міг би «здати» Україну, вже повністю минув. Зараз багатьом на Заході зрозуміло, що справа не в Україні, а в спробах Росії відродити імперію і перетворитися на одного з провідних гравців у світовій системі безпеки світоустрою. Причому вона хоче стати гравцем, який грає без правил або за правилами, які встановлює сам. Інакше кажучи, Росія перетворилася на загрозу світовій безпеці. Україна тут постає країною, яка їй протистоїть...

«ІЗРАЇЛЬ ПОВОДИТЬСЯ ОБЕРЕЖНО, ЩОБ НЕ ПРОВОКУВАТИ РОСІЮ»

Брендон ФРІДМАН, експерт Центру Моше Даяна при Тель-Авівському університеті:

— Ізраїльське суспільство безрадісно сприйняло цю новину. Ця заява Росії має символічний характер і більше походить на месидж для американців. Мовляв, подивіться, Росія тут потужний гравець, і в неї є потенціал, щоб впливати на Іран та динаміку переговорів перед тим, як буде підписано в червні угоду. Гадаю, це спрацьовує на багатьох рівнях. Ця угода викликає серйозне занепокоєння щодо національної безпеки Ізраїлю.

Окрім цього, Росія також розглядає іранський ринок як потенційно важливий, з огляду на західні санкції проти неї. До того ж Росія має можливість підписати військову угоду, коли режим санкцій відпаде.

Ізраїльське лобі проти того, щоб Росія поставила зенітно-ракетні системи до Ірану. Ізраїль стурбований тим, що іранські можливості швидко зростуть, зважаючи на цю домовленість, яку буде підписано наприкінці червня.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу серйозно сприймає такі новини, оскільки Ізраїль розглядає це як проблему для своєї власної безпеки. Росія декілька разів заявляла про можливість передачі Ірану своїх ракет. Кожного разу після цих заяв нічого не відбувалося. На мою думку, поки що слід зачекати й подивитися, чи буде це щось більше за оголошення. Слова ще не означають неминуче надання ЗРК С-300 Ірану.

Щодо надання ізраїльських озброєнь Україні та Грузії. Відносини між Ізраїлем та Росією будуються на взаємній повазі. Кожна зі сторін дивиться на іншу. Ізраїль поводиться обережно, щоб не провокувати Росію й не мати прямого відношення до ситуації, яка склалася зараз в Україні.

Що робитиме Ізраїль, якщо Іран все ж таки отримає С-300? Гадаю, все залежатиме від контексту, коли це трапиться, а також інших обставин. Ізраїль зробить все, що в його силах, щоб запобігти передачі Ірану ЗРК. Але це будуть дипломатичні переговори з Росією, які мали місце в минулому, щоб не допустити передачі Тегерану С-300.

Ігор САМОКИШ, «День»
Газета: 
Рубрика: