І добро, і зло примножуються в геометричній прогресії. Ось чому ті маленькі рішення, які ми приймаємо щодня, безмежно важливі.
Клайв Стейплз Льюїс, відомий британський письменник, філософ, християнський апологет

Про паралелі між Грозним і Алеппо

Експерт: «Москва намагається підірвати зусилля з врегулювання сирійської кризи і нав’язати військове рішення»
25 вересня, 2016 - 16:12
ФОТО REUTERS

Сьогодні ввечері за київським часом Рада Безпеки ООН збереться на термінове засідання щодо Алеппо. Скликання екстреного засідання Радбезу ООН вимагали Лондон, Париж і Вашингтон. Міжнародна спільнота жорстко розкритикувала криваві бомбардування сирійського міста.

За даними Сирійського центру з моніторингу за дотриманням прав людини, з часу завершення тижневого режиму припинення вогню, який сплив уночі 19 вересня, унаслідок авіаударів по Алеппо, завданих сирійською авіацією за підтримки Росії, загинули 173 особи, із них - 26 дітей. Лише протягом п'ятниці, 23 вересня, від масованих авіаударів загинуло близько 100 осіб.

Лідери ЄС різко засудили авіаудари по мирних жителях в Алеппо. Страждання, заподіяні цивільним особам, "є неприпустимим порушенням міжнародного гуманітарного права", заявили в суботу, 24 вересня, верховна представниця ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Федеріка Могеріні та єврокомісар з гуманітарної допомоги і кризового урегулювання Христос Стиліанідіс. Бомбардування Алеппо вони назвали "образою" всього світу.

Із засудженням масованих бомбардувань виступив також генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. За його словами, його "вжахнула холоднокровна воєнна ескалація" у другому за величиною сирійському місті. Особливо його вразило застосування запалювальних боєприпасів і бомб великого калібру.

Сирійська армія в суботу заявила про намір повернути під свій контроль райони Алеппо, які займають повстанці.

Інтенсивні атаки на Алеппо залишили близько двох мільйонів людей без води, кажуть в ООН."Алеппо повільно вмирає, а світ дивиться; перекриття води і бомбардування - це лише останні з негуманних актів", - сказав у коментарі Бі-Бі-Сі заступник голови Юнісеф Джастін Форсайт.

Чому виникла така ситуація в Сирії, чому постійно зриваються домовленості між США і Росією про припинення вогню і якої можна очікувати розв’язки у сирійському конфлікті?

«День» звернувся з такими запитаннями до завідувача відділу Історії країн Азії та Африки Інституту Всесвітньої історії НАН України В’ячеслава ШВЕДА.

- Все, що відбувається протягом останнього часу навколо Сирії, на цій багатостраждальній сирійській землі, свідчить про наступне. На мою думку, сирійська революція, повстання проти режиму Башара Асада сьогодні переживає найдраматичніший період у своїй історії. І фактично хвиля революцій, яка почалась весною 2011 року, може закінчитись тимчасовою поразкою, як, зокрема, це повстання в Сирії.

«Путін та Асад намагаються покінчити з бунтівним Алеппо навіть за умови повного знищення міста»

- Чому? Які головні чинники цього?

- По-перше, це фактично пряме самоусунення від сирійської проблеми нинішнього, ще чинного президента США Барака Обами, який три роки тому у найбільш вирішальний момент, коли перевага була на боці повстанців, які були більш організовані, не перетнув, як він сам називав, «червону лінію» і не завдав рішучого воєнного удару по Асаду, який застосував хімічну зброю проти мирного населення та повстанців.

Тим самим глава Білого дому фактично розв’язав руки як самому Асаду, так і його хазяїнам - Ірану та Росії, які перейшли до прямого військового втручання і направили на допомогу нинішньому режиму Асада колосальну фінансову, військово-технічну допомогу, а згодом десятки тисяч своїх вояків, авіацію, артилерію, найновіші види зброї.  

Спочатку Іран направив свої відбірні частини, зокрема корпус стражів Ісламської революції аль-Куд, а потім фактично рік тому почалась пряма військова інтервенція Росії.

На початку вересня цього року була вже друга протягом останнього року спроба досягти мирної угоди стосовно припинення вогню і початку мирних переговорів. Але й вона не просто закінчилась повним провалом, а ще й у такий жахливий спосіб, як прямий розстріл мирного гуманітарного конвою російськими або сирійськими літаками.

І тут я хотів би зазначити, що це дуже серйозний символічний сигнал, який подано світу та сирійському народу і всім, хто задіяний у сирійську кризу та світову політику. З боку Путіна та Асада це була свідома цілеспрямована акція. У такий жорстокий спосіб російські інтервенти та їхній васал Башар Асад намагаються вплинути психологічно на нескорений до цього часу Алеппо. Це друге за величиною місто у Сирії. Свого часу це був найбільший економічний центр Сирії, який сьогодні є оплотом сирійських повстанських сил.

Путін та його сирійська маріонетка Башар Асад вирішили, що настав сприятливий момент для силового взяття Алеппо, не рахуючись ні з витратами, тим більше жертвами серед мирного населення, ані з якимись моральними принципами, ані з можливими наслідками для обох свого часу, можливо, бути притягнутими за всі ці злочини до міжнародного суду.

Башар Асад безцеремонно заявив, що в односторонньому порядку виходить із режиму припинення вогню. Тут мені хотілось б звернути увагу на коментар Міністерства закордонних справ України від 21 вересня з цього приводу. У ньому дуже, як на мою думку, правильно оцінюють, що це означає. Зокрема, що Башар Асад за прямої підтримки своїх союзників, а фактично треба читати хазяїв, передовсім Російської Федерації, не прагне до переговорів щодо врегулювання конфлікту. А натомість Москва намагається підірвати зусилля з врегулювання сирійської кризи і нав’язати військове рішення.

Путін та Асад намагаються покінчити з бунтівним Алеппо навіть за умови повного знищення міста. Тут дуже пряма аналогія з Грозним під час обох Чеченських кампаній, коли столиця Чечні була фактично знищена, не рахуючись із жертвами серед мирного населення. На жаль, Алеппо, швидше за все, може чекати така сумна доля. 

Ви бачите, що Обама фактично самоусунувся від сирійської проблеми після провалу переговорів. Навіть нічого про це не сказав у своєму виступі на Генеральній Асамблеї ООН. Йому ж бо залишилось трохи більше сорока днів до 8 листопада.

І Путін цілком резонно вважає, що він має покінчити з сирійською опозицією і придушити антибашарівське повстання до вступу на посаду нового президента США. Буде то Клінтон чи Трамп, але йому головне зачистити Сирію і покінчити з антибашарівськими силами,  таким чином на момент, коли вступить у повні права новообраний  американський президент, йому треба вийти з ним на новий етап перемовин стосовно майбутнього Сирії, коли там фактично залишиться дві сили: Башар Асад та «Ісламська держава».

Звичайно, наступному американському президенту, як би йому не хотілось, доведеться обирати Башара Асада, принаймні робити ставку на його збереження хоча б на певний час. Бо він довів, що це реальна сила, яка контролює Сирію і з якою доводиться мати справу.

«Для нас дуже важливо сьогодні використати нашу кримськотатарську проблему»

- Що такий розвиток подій означає для України?

- Мені здається, знову було дуже чітко продемонстровано, що в особі нинішнього президента Росії Володимира Путіна ми маємо ворога без будь-яких моральних принципів, який навчився спритно маневрувати, ефективно використовувати нерішучість, непослідовність, навіть відкрите боягузтво з боку передусім нинішньої американської адміністрації, лідерів Євросоюзу. Він кидає величезні фінансові ресурси на створення своєї п’ятої колони і в США, і в Європі, я вже не кажу про нашу країну, на пропаганду, здійснення широкомасштабних операцій, зокрема спецоперацій.

Путін вміло використовує особливості нинішнього політичного моменту, коли західний світ фактично вступив у період «перезавантаження» свого політичного керівництва, починаючи зараз зі Сполучених Штатів Америки, далі буде Німеччина та Франція.

Хоча з іншого боку дуже тішить принципово важлива для нас нинішня позиція Туреччини, яка чітко проголосила, що не зрадить кримських татар та вважає обрану Державну Думу Росії нелегітимною.

Мені здається, що на сьогодні для нас особливо важливо значно інтенсифікувати наші відносини з ісламським світом і спиратись на країни - члени Ради співробітництва арабських держав Перської затоки. Передусім це Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт, а також Туреччина.

Попри те, що Ердоган дуже вміло маневрує і ніби пішов на замирення з Путіним, але при тому дуже показово, що він не відступив від своєї принципової позиції щодо Криму і кримських татар.

Звичайно, треба також інтенсифікувати відносини з такими країнами Південно-Східної Азії, як Індонезія, Малайзія, Пакистан.

Нарешті потрібно вирішити питання про приєднання України до організації ісламської співпраці на правах спостерігача. Значно активізувати наші стосунки з Лігою арабських держав та іншими провідними міжнародними структурами.

Мене тішить, що під час візиту до Нью-Йорка Петро Порошенко провів перемовини з керівництвом Саудівської Аравії, це дуже правильний крок. Для нас дуже важливо сьогодні використати нашу кримськотатарську проблему, бо ісламський світ дуже чутливо на неї реагує.

На всіх напрямах співпраці нам треба донести до широких ісламських мас, до найвіддаленіших куточків ісламського світу інформацію про справжнє становище мусульман в Україні і про нашу проблему з кримськими татарами. Зокрема, при цьому наголосити, що кримські татари хочуть бути в Україні, що було ухвалено стратегічне рішення - перетворити майбутній Крим у складі України на Кримськотатарську національну автономну республіку.

Нам треба посилити рівень розмови з ісламським світом, не кажучи про тверду і виважену позицію стосовно того, що мудро діяти в зовнішньополітичному плані з нашими головними західними союзниками, не піддаватись на провокації, не панікувати, вистояти в цей дуже нелегкий і драматичний для України час. Але не просто стояти, а й працювати.

«Буде гірше, але США і загалом Захід не зможуть вже нічого зробити»

- Чого варто очікувати від сьогоднішнього засідання Радбезу з сирійського питання?

- Я думаю, що нічого не зміниться. Сьогодні розпочалась серйозна політична пауза, йде процес «перезавантаження» у провідних країнах Заходу. Держсекретар Джон Керрі постійно говорить, що треба щось робити, бо буде гірше. Звичайно, буде гірше, але США і загалом Захід не зможуть вже нічого зробити. Зі свого боку Путін прекрасно розуміє, що найкращого періоду для того, щоб йому сьогодні вирішити проблеми у Сирії, не буде. Можливо, через два місяці ситуація може кардинально помінятись. І тому Путін з Асадом будуть робити все, щоб ефективно використати цей період і перевести ситуацію в Сирії на свою користь. Як ми вже знаємо, Росія в РБ ООН заблокує будь-яке рішення. І будь-які розмови чи засудження дій Росії чи режиму Асада не матимуть значення. Адже фактично зараз розвивається сценарій як при взятті Грозного. Інтенсивна артилерійська підготовка, бомбардування міста авіацією, а потім у наступ ідуть сухопутні війська з підтримкою танків. І вони все робитимуть, щоб штурмувати Алеппо.

- Іноді деякі експерти висловлюють думку, що Асад як обраний президент має право розправитись з опозицією, зокрема військовим способом. Що ви скажете на це, чи справді він має юридичні підстави робити те, що він робить зараз?

- Тут весь корінь проблеми полягає в тому, що його батько і він сам незаконно прийшли до влади в результаті військових переворотів. Якраз саме вони усунули законну владу. Тому їх не можна вважати легітимними президентами. Тим більше що вони не представляють більшості населення. Відтак такі аргументи, що це законна влада, не витримують критики.

Микола СІРУК, «День»
Рубрика: