«Путін розуміє лише силу»

Ще не встиг Сенат втілити в життя досягнуту між республіканцями і демократами домовленість з метою покарання Росії і обмеження впливу Трампа на послаблення санкцій, як його адміністрація намагається поставити її під сумнів. Нагадаємо, що у відповідь на порушення територіальної цілісності України, зухвалі кібератаки і втручання в перебіг американських виборів, а також на триваючу агресію в Сирії сенатори підготували поправки до законопроекту про санкції проти Ірану, який зберігає і значно розширює санкції проти уряду Росії і водночас унеможливлює можливості адміністрації зі скасування чи пом’якшення запроваджений обмежувальних заходів. Про це «День» писав детально у вчорашньому матеріалі під назвою «Конгрес перебирає важелі впливу». Що означають домовленості в Сенаті США щодо запровадження нових санкцій проти РФ?». 

Держсекретар США Рекс Тіллерсон, зокрема, заявив на слуханнях у комітеті із закордонних справ Сенату: «Те, що ми хотіли б, — це гнучкість зі зняття  напруженості, коли ми відчуваємо, що наші зусилля нездатні забезпечити більш тісну співпрацю з боку Росії в антитерористичних зусиллях та врегулюванні сирійської громадянської війни». Тіллерсон додав, що у США та Росії «є деякі нові канали, які відкриті, де ми починаємо говорити, і я б не хотів їх закривати».

Голова комітету у закордонних справах Сенату США Боб Коркер відкинув негативні зауваження Тіллерсора щодо угоди про санкції, заявивши журналістам, що «я б не критикував законопроект, який детально не вивчив». За його словами, угода з’явилася після 22-ї години, тому адміністрація ще не «ознайомилась з остаточними деталями».

Коркер, якого Трамп, окрім Тіллерсона, розглядав на посаду керівника Державного департаменту, також передбачив, що Трамп врешті-решт підпише угоду про санкції проти Росії, якщо цей документ з’явиться на його робочому столі.

Тим часом Палата представників ще не взяла на себе зобов’язання підтримати двосторонню угоду Сенату. Голова Комітету з питань закордонних справ у Палаті представників Ед Ройс на слуханнях комітету заявив, що він «працює над спробою забезпечити двопартійну підтримку» пропозицій, спрямованих на покарання уряду Путіна після російських кібератак, спрямованих на спотворення виборів у 2016 році. Ройс підкреслив, що санкції проти Росії вже існують, але додав, що «ми розглядаємо способи надсилання додаткового меседжу».

Набагато гостріше розкритикувала заяву Тіллерсона прес-секретар Демократичної опозиційної групи American Bridge Сабріна Сінгх. «Виглядає так, що адміністрація, яка заявляє, що ставитиме інтереси Америки на перше місце, робить усе навпаки. І протистояння двостороннім санкціям, на жаль, є лише останнім прикладом цієї адміністрації, для якої пріоритетними є російські інтереси за рахунок нашої країни», — заявила вона в коментарі Politico.

«ЛИШЕ ЧЕРЕЗ ЗБІЛЬШЕННЯ ЦІНИ ЗА АГРЕСІЮ ПУТІН СТАНЕ БІЛЬШ ДОГОВОРОЗДАТНИМ»

Ганна ГОПКО, голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах: 

— За 3,5 року російської агресії проти України жодного прогресу з виконання зобов’язань — обстріли щодня тривають на сході, в Криму посилюється тиск на активістів, інакомислячих. Саме час для Заходу робити висновки: санкції проти режиму Путіна як інструмент тиску (а не стратегії) треба посилювати. Лише через збільшення ціни за агресію Путін стане більш договороздатним. Інакше буде імітація бажання щось виконувати, що ми спостерігали всі роки з моменту вторгнення військ РФ на нашу територію, щоденні людські жертви. Всі спроби США домовитися з РФ щодо Сирії завершувалися трагедіями в Алеппо. Тому Тіллерсон, як і вся нинішня адміністрація Трампа, має вивчити уроки попередньої адміністрації, щоб досягати зрушень у мирному врегулюванні конфліктів, а не політикою умиротворення призводити до нових жертв та нових конфліктів. Путін розуміє лише силу. Від успіху в Україні залежить і успіх в Сирії, бо саме перемога в Україні є надважливою для путінських амбіцій.

«ТІЛЛЕРСОН НЕ В ТІЙ ПОЗИЦІЇ, КОЛИ ВІН МОЖЕ ДИКТУВАТИ ДВОМ СЕНАТСЬКИМ КОМІТЕТАМ»

Лілія ШЕВЦОВА, російський політолог, Москва:

Давайте спочатку визначимо загальне тло розмови про санкція і відносини Білого Дому з Кремлем. Ця розмова відбувається в ситуації, коли Америка опинилася без концепції зовнішньої політики, як систематизованого набору дій по досягненню певних цілей. Після приходу в Білий Дім Трампа американська політика перетворилася на набір судомних дій, з яких одні суперечать іншим або повністю заперечують попередні. Це політика «шльопанці», як кажуть самі американці. Коротше, політика «заперечення- заперечення» або «туди і назад», як хочете. Можна знайти й інші метафори для визначення метафори Білого Дому. У цій ситуації безглуздо очікувати послідовних дій Вашингтона і щодо Росії.

Правда, адміністрація, включаючи і Держсекретаря, виявляє стійке прагнення до «нормалізації» відносин з Росією. Але незрозуміло, в чому може перебуваюти ця нормалізація і на які поступки Кремлю готові йти Трамп і Тіллерсон. А без поступок Путіну - яка нормалізація? Але навіть поступки Кремлю ще нічого не означають.

Консенсус обох партій з питання нового пакету санкцій щодо Росії, нехай і відносно «корумпованих російських осіб», але не секторів, звичайно, звужує маневреність Білого дому в його спробі діалогу з Москвою. Більш того, новий пакет не дозволить Трампу легко відмовитися від санкцій і зробить більш «твердим» секторальні пакет санкцій. У нинішньої ситуації, коли будь-який крок у напрямку Москви може делегітимував президентство Трампа, він навряд чи ризикне блокувати цей пакет.

Так, що виникла ситуація, яка звужує можливості Тіллерсона в укладанні угод з Москвою по Сирії та України. Але одночасно сенатський консенсус щодо санкцій може стати виправдання неспроможності Держдепу домогтися зняття напруженості у відносинах з Росією.

У будь-якому випадку Тіллерсон не в тій позиції, коли він може диктувати двом сенатським комітетам - він не буде псувати відносини з Конгресом. До речі, сам список санкцій пакет проти Росії (і Ірану) зовсім не блокує діалог Вашингтона і Москви по «деконфліктизації» в районах бойових дій у Сирії.

Отже, що ми маємо в підсумку. Американський конгрес накидає нову вузду на Білий дім, Обмежуйте його маневр у відносинах з Росією, і попереджає Європу проти ослаблення режиму санкції щодо Росії. Але зауважимо, що картина все ж більш розпливчаста. Ми повинні враховувати і той факт, що ціла низка бізнес структур та лобістських сил як в самій Америці, так і в Європі вже знайшли обхідні шляхи для ведення справ з Росією. Правда, ці «loopholes» не дозволяють Росії повернутися до колишньої сприятливої міжнародної економічної ситуації. І це вже надовго.

«КОНГРЕС БУДЕ ТИСНУТИ НА ТРАМПА, БО НЕ ДОВІРЯЄ ПРЕЗИДЕНТУ ЩОДО ЙОГО ВІДНОСИН З РОСІЄЮ»

Адріан КАРАТНИЦЬКИЙ, старший співробітник Атлантичноі Ради США, керуючий партнер Myrmidon Group LLC, Вашингтон:

Кожна адміністрація домагається максимальної гнучкості у проведенні своєї зовнішньої політики. Тіллерсон чітко просить Конгрес дати йому і Трампу спроможність маневрувати. Проблема в тому, Конгрес дуже підозрює російські погляди Трампа і хоче обмежити його рамками жорсткої політики. Крім того, зростаюче невдоволення російськими кібератаками та втручанням в американські вибори створили яструбине середовище. На мій погляд, Конгрес буде тиснути на Трампа, бо не довіряє президенту щодо його відносин з Росією. Ось чому лідер більшості Макконнелл підтримав нове жорстке зобов'язуюче законодавство.

Дискусія у Конгресі відбувається під час візиту президента Порошенка до Вашингтона. Його візит допоможе прояснити погляди президента Трампа на Росію та Україну. Сила українського президента як дипломата, який вміє маневрувати у Вашингтоні, і терміни його візиту, можуть допомогти просунути інтереси України в Конгресі та Білому домі.

«Я НЕ БАЧУ ТИХ КАНАЛІВ, ЯКИМ ЗАГРОЖУЄ КОНГРЕС ПРИЙНЯТТЯМ НОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА»

Стівен ПАЙФЕР, Старший науковий співробітник Інституту Брукінгза, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

Для Сполучених Штатів настав час відновити деякі канали комунікації з росіянами, як-от переговори про стратегічну стабільність, а також військовий діалог, який би допоміг уникнути прорахунків, оскільки американські / НАТО та російські військові підрозділи діють зовсім близько один до доного. Це не поступка Москві. Я не бачу тих каналів, яким загрожує Конгрес прийняттям нового законодавства про санкції проти Росії.

Я можу зрозуміти, чому держсекретар Тиллерсон вважає за краще не узаконювати санкції в вигляді закону. Якщо санкції базуються лише на розпорядженнях Президента, адміністрація має гнучкість у збільшенні або зменшенні їх у відповідь на розвиток політичної ситуації. З іншого боку, санкції Конгресу часто дуже важко скасувати, навіть якщо цілі санкцій були досягнуті. Подивіться, як довго було потрібно, щоб Конгрес скасував положення Поправки Джексона-Веніка  для України (2006 рік) та Росії (2012 рік), хоча обидві країни виконали його положення в середині 1990-х років. Тому я, зазвичай, вважаю за краще, щоб санкції базувались на виконавчих наказах. Однак цього разу я підтримую дії Конгресу, через те, що президент Трамп може полегшити санкції проти Росії, без того, що Москва спершу не імплементує Мінські домовленості чи іншими словами не перейде до врегулювання конфлікту з Україною на Донбасі.