П’ять принципів фінської освіти

Для тих, хто цікавиться освітою, Фінляндія стала справжньою «меккою». Тисячі експертів та викладачів їдуть до цієї скандинавської країни, щоб дізнатися — у чому полягає «фінське чудо». Річ у тім, що система освіти Фінляндії ще 30 років тому нікому не здавалася перспективною. Все змінилося, коли у 2000 році стартувала Міжнародна програма оцінювання навчальних досягнень PISA. Щотрироки PISA перевіряє знання та вміння п’ятнадцятирічних школярів, аби порівняти ефективність освітніх систем у різних країнах. Тестування проводять за трьома категоріями: читання, математика та природничі науки. 

За результатами тесту Фінляндія щоразу потрапляла до десятки кращих у категоріях «читання» (двічі — перша у світі) та «природничі науки» (двічі — перша у світі). З математики Фінляндія двічі була другою у світі, однак з 2012 року — поза «десяткою». Останній тест «PISA» (2018 р.) засвідчив високі позиції Фінляндії з читання та природничих наук. Позиції України з усіх категорій (2018 р.) — за межами двадцятки.

ОСВІТА РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЯК НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРІОРИТЕТ

Фінська освіта надає всім рівні можливості для навчання, незалежно від соціального і фінансового стану. Висока якість фінської шкільної системи перегукується з філософією фінів — люди є найважливішим надбанням нації. Ключовими освітніми принципами «країни тисячі озер» є якість, ефективність та рівність. Рівність — центральний принцип освітньої політики. Він діє вже протягом 40 років. Фіни мають доступ до безкоштовної освіти протягом усього життя. Освіта фінансується за рахунок податкових надходжень. Приватний ринок освіти, що пропонує освіту за гроші, на практиці відсутній. Фінляндія витрачає на освіту близько 6% ВВП (майже як Україна).

Діти у Фінляндії йдуть до школи в семирічному віці. У дитячому садочку головним методом навчання є творчі ігри. Дітей вчать спілкуватися, дружити, поважати інших. У 1-6 класах (фін. ala-aste) замість конкуренції й порівняння основна увага — взаємопідтримці. Оцінки починають ставити лише у 6 класі. До цього часу батьки двічі на рік отримують  від школи листи з описом навчальних успіхів їх дітей (без оцінок). У Фінляндії діє принцип «місцевої школи», який означає, що майже всі діти ходять до найближчої від місця проживання. Це запобігає диференціації залежно від соціального статусу сім’ї. Оскільки всі навчальні заклади підтримують високий стандарт, батьки в цілому задоволені місцевими школами. Тому у Фінляндії система так званих елітних шкіл не розвивається. 

ПРОЄКТНЕ НАВЧАННЯ

Різнокольорові кубики у снігових заметах — таке перше враження про будівлі загальноосвітньої школи Метсокангас. Вони розкидані на узліссі у передмісті північнофінського міста Оулу. Ранкової пори ці кубики пронизує мереживо світла — і вкутані снігом ялини виблискують теплими кольорами. За кількасот кілометрів від Північного полярного кола холодного січневого ранку уроки починаються ще до сходу сонця. Школа щодня зустрічає понад 1100 учнів віком 7—16 років.

Директор школи Кале Комуляйнен зустрічає учнів у просторому холі. У Метсокангас, як і в багатьох інших фінських школах, практикують проєктне навчання. Замість традиційних класних кімнат у школі є чотири великих навчальних модулі по 320 м2 кожен. У них розміщуються три-чотири групи викладачів та їхні асистенти — не більше, ніж 100 осіб. Освітній простір гнучкий і його можна адаптувати для індивідуальних потреб. Це дозволяє працювати в різних групах, чергувати  діяльність.

«Ти можеш вибирати, як і де вчишся, простір —  не обмежений», —  каже учениця Хільма Вісурі. У класі Хільми щопонеділка роздають завдання на тиждень, і учні самі можуть планувати, коли і як вони їх виконуватимуть.

ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

«Найбільшу частину роботи виконуємо у групових проєктах», — каже Хільма. При плануванні вправ і поділі на малі групи враховуються суб’єктивні причини та здібності учнів.

Багатофункціональний простір дозволяє зосередитись на конкретному завданні — поки одна група шукає інформацію про країни Європи на комп’ютері, інша разом з учителем вивчає англійську. Кілька невеликих груп грають у навчальні ігри, решта — концентруються на читанні. Для допомоги завжди є вчитель або асистент. Звукоізоляційні просторові елементи використовуються, щоб створити тихі куточки для приватного заняття, якщо це необхідно.

«Ми навчаємо учнів не тільки базовим умінням, але й навичкам майбутнього: співпраці, самостійному мисленню і самоспрямованості, заохочуємо до дискусії з однолітками та викладачами», — каже пан Комуляйнен. Проєктне навчання руйнує бар’єри між різними предметами — вчить шукати, аналізувати й обробляти інформацію з використанням цифрових інструментів.

З проєктним навчанням у фінських школярів розвивається «монограмотність» — здатність обробляти, інтерпретувати та створювати інформацію в різних форматах, середовищах і ситуаціях, а також за допомогою різноманітних інструментів в усній, графічній, аудіовізуальній і кінестетичній формі.

БАЛАНС МІЖ УРОКАМИ ТА ВІДПОЧИНКОМ

У Фінляндії шкільні дні коротші, ніж в середньому у Європі. Шкільний день розпочинається зазвичай о 8.15 і закінчується о 14.45, з годинною перервою на обід та 15-хвилинними паузами між заняттями. Обсяг домашніх завдань у Фінляндії також невеликий за міжнародними стандартами. У світі учні витрачають в середньому п’ять годин щотижня на виконання домашніх завдань. У Шанхаї (Китай) — 13,8 години, у Польщі — 6,6, у Фінляндії — 2,8. 9

УЧИТЕЛІ ОБИРАЮТЬ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ

Державні програми (розроблені Національним агентством з питань освіти) важливі, але вчителі можуть вільно вибирати власні методи викладання та навчальні матеріали у класі. Це — дидактична свобода. Викладачі є незалежними фахівцями, які, з одного боку, знають потреби та сильні сторони своїх учнів, з іншого боку — поважають спільні цілі. Високоякісні навчальні матеріали є важливим фактором практичної роботи в школі.

На державному рівні регламентуються тільки ключові компетенції, які має здобути учень. А як саме їх розвивати, визначаються «на місцях». Учитель сам вирішує, як проводити уроки. Особливо це помітно в молодших класах, де ще немає «предметників» і один вчитель веде клас кілька років, довільно змішуючи дисципліни.

Старшокласники зазвичай самі обирають навантаження: трирічну програму можна як «розтягнути» на чотири, так і виконати за два. У цей період можна обрати навчання, орієнтоване на академічну або прикладну складову. З першою простіше вступити до університету, інша —  дозволяє отримати роботу відразу після закінчення школи.

ПРОФЕСІЯ УЧИТЕЛЯ — ПРЕСТИЖНА

Фінські опитування громадської думки неодноразово підтверджували, що вчитель у школі є професією, що має найбільший попит. Висновок дослідження індексу ефективності освітніх систем показав, що витрати на освіту у Фінляндії найбільш виправдані з-поміж інших країн світу. Тобто вони поєднують високі оцінки PISA з помірно високою зарплатою вчителів і відносно високим співвідношенням кількості учнів на одного викладача. Заробітна плата вчителів у Фінляндії вища від середнього міжнародного рівня, однак нижча, ніж, наприклад, у Німеччині, Швейцарії чи Нідерландах.

Однією з рушійних сил освітньої системи Фінляндії є конкурентність професії вчителя. Викладачі повинні мати ступінь магістра і пройти педагогічну практику. Крім предметних знань, кваліфікація вчителя охоплює соціальні, етичні та моральні навички. Майбутні педагоги в університетах проводять власні дослідження, що розвиває аналітичні здібності. Вищі навчальні заклади самостійно вирішують, як приймати студентів і яким буде зміст педагогічної освіти.

Викладання є привабливим кар’єрним вибором у Фінляндії. Однак потрапляють до шкіл лише 10% претендентів. Дослідження Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) показують, що понад 90% вчителів початкових, старших класів середньої школи у Фінляндії люблять свою роботу. Тільки 2% вчителів середніх шкіл жалкують про те, що стали педагогами.

Навантаження викладача варіюється від 16 до 24 щотижневих 45-хвилинних уроків, залежно від типу навчального закладу і предмета. Міжнародні порівняння кількості годин викладання у Фінляндії показують, що значення нижчі від середнього показника у країнах ОЕСР.