Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й черпати своє національне офарблення.
Микола Хвильовий, український прозаїк, поет, публіцист

Розрядка «військової тривоги»?

Володимир Путін дочекався! Джо Байден йому зателефонував!
14 квітня, 2021 - 20:51

Кремлівська пропаганда одразу почала подавати цей дзвінок як велику перемогу російської дипломатії. Мовляв, не витримали у американського президента нерви, злякався він зосередження російських військ біля кордонів НАТО й зателефонував Путіну, якого перед цим публічно назвав вбивцею. Дійсно, перед дзвінком Байдена Сергій Шойгу з гордістю заявив: «Протягом трьох тижнів дві армії й три з’єднання ВДВ були успішно перекинуті на західні рубежі Російської Федерації в райони виконання навчально-бойових завдань». Виходить, почув Байден про армію і ВДВ, злякався й одразу зателефонував Путіну, щоб попросити пощади. Люди ж, знайомі з дипломатичною практикою, розуміють, що такого роду розмови між главами ядерних держав готуються не кілька годин, а як мінімум кілька днів. І, виступаючи з войовничої промовою, Сергій Кужегетович напевно знав, що в найближчі години має зателефонувати Байден.

Що таке дві армії — це взагалі незрозуміло. Якщо під армією розуміти все, що більше дивізії, тоді, напевно, можна говорити про перекидання хоч двох армій, хоч трьох. Дивізії ж ВДВ — це з’єднання високомобільні, і в разі необхідності їх можна перекинути до кордону в лічені дні, а не в тижні, якщо тільки є в наявності достатня кількість військово-транспортних літаків і пального. З огляду ж на рівень бойової підготовки та технологічного оснащення російських дивізій і бригад, ніякої загрози для НАТО і США вони являти не можуть. А Україні або, наприклад, Білорусі, що не входять до НАТО, вони дійсно можуть загрожувати й загрожують.

Цією обставиною Байден справді перейнявся й зателефонував Путіну. А чи міг в обстановці, що склалася, Путін зателефонувати Байдену? Ні, не міг, і з однієї дуже простої причини: а що російський президент міг запитати у американського й про що міг попросити колегу? Запитати, повторюючи перли власної пропаганди, чому ви концентруєте війська НАТО біля російських кордонів, чи не з метою напасти? І вимагати припинити втручання у внутрішні справи України й у «внутрішньоукраїнський конфлікт»? То розмова на цьому б і закінчилася. А запитати у Байдена щось змістовне Путін зараз навряд чи в змозі.

Не знаю, обмінялися сторони на початку розмови люб’язностями в стилі: «Здорово, вбивце!» — «Від вбивці чую!» — чи одразу перейшли до справи. Власне, головною темою була Україна. Усе інше, на кшталт кліматичного саміту, американсько-російських відносин, ядерної програми Ірану й ситуації в Афганістані, було більше для протоколу. Згідно з повідомленням кремлівської прес-служби, «президент США запропонував розглянути можливість проведення в недалекій перспективі особистої зустрічі на найвищому рівні». Також зазначалося, що «при обміні думками щодо внутрішньоукраїнської кризи Володимир Путін виклав підходи до політичного врегулювання», що базуються на мінському «Комплексі заходів».

Прес-служба Білого дому виклала українську тему в розмові Байдена з Путіним набагато докладніше: «Вони обговорили низку регіональних і глобальних питань, зокрема намір Сполучених Штатів і Росії продовжувати діалог щодо стратегічної стабільності з цілої низки питань контролю над озброєннями і виникаючих питань безпеки, спираючись на укладення нової розширеної угоди СНО. Президент Байден також дав зрозуміти, що Сполучені Штати твердо захищатимуть свої національні інтереси у відповідь на дії Росії, такі як кібератаки й втручання у вибори. Президент Байден підкреслив непохитну прихильність Сполучених Штатів до суверенітету й територіальної цілісності України. Президент висловив наше занепокоєння раптовим нарощуванням російської військової потуги в окупованому Криму й на кордонах України та закликав Росію до деескалації напруженості. Президент Байден підтвердив свою мету побудови стабільних і передбачуваних відносин з Росією відповідно до американських стандартів і запропонував провести зустріч на найвищому рівні в третій країні найближчими місяцями для обговорення всього комплексу питань, що стоять перед США і Росією».

Тон промови Байдена якось не схожий на капітуляцію. Як здається, своїм дзвінком американський президент переслідував дві мети. По-перше, сам факт такого дзвінка мав дати Путіну ілюзію досягнення поставленої мети: ось американський президент сам йому зателефонував, на нього звернули увагу, отже, мета влаштованих Володимиром Володимировичем військових екзерсисів поблизу українських кордонів і в окупованому Криму досягнута. По-друге, зустріч на найвищому рівні Байден запропонував провести через кілька місяців. Очевидно, весь розрахунок будується на тому, що ці місяці можуть затягнутися до пізньої осені й навіть зими цього року. А вже тоді Путін на Україну точно не нападатиме, так само, як не робитиме цього в очікуванні американсько-російського саміту. Ось це останнє припущення, суворо кажучи, ні на чому не грунтується. Якщо Путін раптом вирішить напасти на Україну, ніякий майбутній саміт його не зупинить, якщо не буде чіткого (не обов’язково публічного) попередження про те, що російський напад на Україну спричинить негайну американську збройну відповідь.

Але якщо таке попередження було, то його мав донести до російського президента не сам Байден, а хтось рангом нижче, і необов’язково по офіційних каналах. Швидше за все, таке попередження раніше було, й нинішній дзвінок Байдена, так само, як і наступний російсько-американський саміт, лише дають можливість Путіну зберегти обличчя і цивілізовано відіграти назад в українському питанні. Вашингтон явно не збирається форсувати підготовку саміту. Прес-секретар Білого дому Джен Дженніфер Псакі вже повідомила, що майбутня зустріч Путіна і Байдена не вплине на чинні та майбутні санкції США щодо Росії. Обговорювати місце її проведення поки передчасно («Наступними місяцями — це й буде літо. Ми в ранній стадії цього процесу»). Можна припустити, що неофіційною умовою проведення саміту стало попереднє відведення російських військ від українських кордонів. Можливо, він відбудеться наприкінці весни або влітку.

Борис СОКОЛОВ, професор Москва
Газета: 
Рубрика: