«Соціальна злагодженість»

Традиційно канадські посли своє перше інтерв’ю в Україні дають виданню «День». Так і сталося цього разу з одною особливістю — з дотриманням соціального дистанціювання і в резиденції посла Лариси ҐАЛАДЗА. Інтерв’ю з пані Ларисою записувалось англійською мовою і наприкінці вона пояснила, чому не українською. І почали ми розмову з питання, як у Канаді борються з пандемією коронавірусу і чому деякі провінції залучають на допомогу військових. 

«У КАНАДІ ВЖЕ КРАЩЕ РОЗУМІЮТЬ, ДЕ РОЗТАШОВУЮТЬСЯ ВЕЛИКІ ОСЕРЕДКИ ІНФЕКЦІЇ»

— Хоча пандемія продовжується, але в Канаді вже краще розуміють, де розташовуються великі осередки інфекції. На жаль, будинки догляду за літніми людьми є особливо ураженими інфекцією по всій країні. І, звісно, це є джерело смутку і трагедії в країні.

І залучення військових мало місце лише в провінціях Квебек та Онтаріо, де була потрібна їхня допомога. Згідно з канадським законодавством, за потреби провінція може звернутися по допомогу до військових. Але це не означає, що військові приходять і запроваджують воєнний стан та все контролюють. Ні, вони лише надають послуги, які потребує влада провінції.

І проблема з будинками догляду за літніми людьми виникла через те, що тамтешні працівники працюють у різних місцях і часто на пів ставки, що насправді сприяє поширенню інфекції.

А залучення військових професіоналів дає можливість цим людям перестати працювати в різних будинках і таким чином сприяти стриманню поширення інфекції.

І таку досконалу процедуру Канада використовує у разі повеней чи пожеж, коли військові допомагають упоратися з такою надзвичайною ситуацією, як, до речі, це мало місце у вас під час пожеж у Житомирській області та в Чорнобильській зоні.

До речі, після епідемії SARS 2003 року канадська армія підготувала пандемійний план на майбутнє. І коли розпочалась нинішня пандемія, генеральний штаб вжив заходів, щоб військові були готові до будь-чого. І вони вдалися до жорсткої самоізоляції і навіть запровадили у власних будинках фітнес-режим, щоб бути в формі. Водночас були обмежені тренування в усьому світі, щоб військові залишалися, крім того, викликали резервістів. Залучення військових було очікуваним і запланованим, а в цій ситуації необхідним для будинків догляду за літніми людьми.

— Але, згідно зі статистикою, кількість померлих та інфікованих збільшується...

— Це так, але ми вже досягли піку, і тому зараз провінція за провінцією пом’якшують карантинні обмеження. І зрештою їх буде скасовано.

«ФЕДЕРАЛЬНИЙ УРЯД ТА ПРОВІНЦІЇ ПРАЦЮЮТЬ РАЗОМ І ЗНАЮТЬ, ХТО ЗА ЩО ВІДПОВІДАЄ»

— Які інші заходи вживаються в Канаді для запобігання поширенню епідемії коронавірусу? І як розподіляються повноваження федерального уряду і влади провінцій? 

— Вжиті урядом обмеження були багато в чому схожі на те, що ми бачимо в Україні. Це — закриття шкіл, ресторанів, літніх таборів, скасування багатьох міжнародних рейсів, закриття бізнесу. Часом у провінціях встановлюють пропускні пункти між регіонами.

Але ви поставили цікаве питання про розподіл повноважень у Канаді. І в цьому канадці отримують дуже добрий урок щодо федералізму. Адже федеральний уряд відповідає за одні аспекти, провінція — за інші. І що найголовніше, що вони дуже добре координують свою діяльність і знають, хто за що відповідає.

Канадська система охорони здоров’я організована таким чином. Федеральний уряд надає кошти, розробляє політику, закони і регуляції, а провінції забезпечують надання конкретної допомоги.

А у разі пандемії федеральний уряд приймає рішення щодо кордону, і в цій ситуації лише чотири аеропорти можуть здійснювати міжнародні рейси.

Федеральний уряд також відповідальний за дослідження. Він інвестував 300 млн доларів на дослідження інфекції COVID-19 і розробку вакцини.

У федерального уряду є найбільші лабораторії дослідження інфекційних захворювань у країні, в яких здійснюється дуже багато передових досліджень на глобальному рівні. Федеральний уряд відповідає за міжнародну співпрацю.

Щодо соціального аспекту федеральний уряд відповідальний за зайнятість та страхування. Для розв’язання цієї проблеми федеральний уряд повинен інвестувати більше коштів у охорону здоров’я, які реалізують провінції. Федеральний уряд надає на дуже високому рівні інформацію громадськості з питань охорони здоров’я і вже інвестував на 50 млн доларів більше на комунікаційні спроможності агентств з охорони здоров’я. Також було виділено 2 млн доларів для ВООЗ, щоб ця організація могла чітко і доступно комунікувати з громадськістю.

І федеральний уряд також має відповідальність за певну частину населення, якій він має забезпечити доступ до охорони здоров’я. Це військові, громада корінних народів, а також канадці за кордоном. Для надання такої підтримки федеральний уряд виділив 7 млн доларів, щоб повернути канадців додому і також, щоб канадці, які перебувають за кордоном, отримували необхідну інформацію і залишалися в безпеці.

Провінції забезпечують практичне надання медичних послуг. І саме вони вирішують, якими жорсткими можуть бути обмеження, щоб гарантувати, щоби шпиталі не були переповнені. Тому саме влада провінцій ухвалює карантинні заходи, вирішує, скільки людей може збиратися і чи треба носити маски, які магазини можуть бути відкритими. Також провінції ухвалюватимуть рішення, коли відкривати церкви, школи, відновлювати роботу об’єктів сфери послуг та громадського транспорту.    

Але найважливіше те, що федеральний уряд та провінції працюють разом і знають, хто за що відповідає, і розуміють, що по всій країні треба добре координувати діяльність, і ми це бачимо.

«МЕТА ЗАПРОВАДЖЕННЯ ШТРАФІВ — НЕ СТІЛЬКИ КАРАТИ ЛЮДЕЙ, А ЩОБ ВОНИ СЕРЙОЗНО СПРИЙМАЛИ ЗАХОДИ, ЩО ЇХ ВЖИВАЄ ВЛАДА»

— Пані посол, але ви не згадали про штрафи і обмеження, які вживає уряд?

— Карантинні заходи передбачають штраф на суму до 750 тисяч доларів за порушення 14-тиденного карантину людьми, які прибувають до країни. Або ж за таке порушення можна потрапити у в’язницю на шість місяців. А якщо ви порушили карантин і піддали летальній загрозі когось іншого, то за це ви заплатите 1 млн доларів або отримаєте до трьох років у в’язниці.

Муніципалітети, міста та провінції запровадили в деяких випадках штрафи за скупчення великої кількості людей або влаштування вечірок удома.

Загалом мета запровадження штрафів — не стільки карати людей, а щоб вони серйозно сприймали заходи, що їх вживає влада.

«ІЗ ПОЧАТКУ ПАНДЕМІЇ ПРЕМ’ЄРМІНІСТР ЗМУШЕНИЙ БУВ СТАТИ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ ЛЮДЕЙ У ТОМУ, ЯК СПРАВЛЯТИСЯ З ПАНДЕМІЄЮ»

— Яку роль відігравали публічні авторитети, щоб підтримати моральних дух канадців і в заохоченні дотримуватись карантину?

— Переважно громадські діячі займаються тим, щоб підтримати мораль, ментальне здоров’я людей та зібрати кошти для продовольчих банків. Великою такою подією кілька тижнів тому став віртуальний концерт за участі багатьох артистів, там також брала участь Селін Діон. І все це показує, як суспільство гуртується разом і влаштовує акції, щоб допомогти іншим.

Тим часом музеї та інші культурні інституції безоплатно влаштовують креативні заходи, концерти, віртуальні екскурсії, щоб розважити людей.

А що стосується наших політиків і чиновників зі сфери охорони здоров’я, то їх канадці бачать кожного дня. Головне, що прем’єрміністр Джастін Трюдо також щодня проводить пресконференції.  І при цьому вони нагадують людям, щоб вони належно мили руки, а також розповідають про епідемологію так, щоб усі могли зрозуміти, включаючи дітей.

Усі публічні особи, політики, і чиновники з агентств охорони здоров’я також розповідають, як залишатись ментально здоровим у цей час. І вони при цьому свідомо розказують про стреси, які виникають від того, що людина перебуває в ізоляції або коли вона не знає, яким буде майбутнє.

Так що в нас ведеться широка комунікація щодо цієї проблеми. Як приклад власної ініціативи публічних людей можу навести такий. Одна з наших чиновниць з охорони здоров’я, начальник департаменту охорони здоров’я Британської Колумбії, стала настільки популярною, що взуттєва компанія розробила дизайн черевика для неї.

І в підприємстві сказали, що прибуток від продажу цих туфель будуть жертвувати місцевій громаді на лікування від коронавірусу.

Я хочу сказати, що з початку пандемії прем’єрміністр змушений був стати прикладом для людей у тому, як справлятися з пандемією. В нього захворіла на коронавірус дружина, а оскільки в нього троє дітей і нікого не можна було запросити додому, то прем’єрміністр був батьком, вчителем, кухарем, прибиральником, і працював з дому, впродовж двох тижнів, коли він був змушений самоізолюватися.

«ЦЕЙ ПЕРІОД БУДЕ НАЗВАНО «ІНФОДЕМІК» ЧЕРЕЗ ПОШИРЕННЯ ВЕЛИЧЕЗНОЇ КІЛЬКОСТІ НЕПРАВДИВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ДЕЗІНФОРМАЦІЇ»

— Якою була і є роль ЗМІ, соцмереж у Канаді під час спалаху пандемії в країні, чи допомагали вони уряду в інформаційній кампанії чи навпаки критикували дії влади?

— Я спостерігаю за цим звідти і можу сказати, перш за все, що політика щодо пандемії в Канаді є переважною мірою багатопартійною. Адже у разі проблеми з охорони здоров’я людей не може бути дискримінації, потрібні швидкі дії. І кожен хоче, щоб його бачили частиною таких швидких дій. Тому політики з різних партій співпрацюють і шукають способи, як парламент може працювати, щоб забезпечувати фінансові процеси.

Традиційні масмедіа присвячували багато часу всім аспектам пандемії, починаючи з науки до ментального здоров’я, бізнесу, економіки, соціальної сфери.

Я думаю, що зрештою цей період буде названо «інфодемік» через поширення величезної кількості неправдивої інформації та дезінформації зокрема в Канаді. І як ми бачимо, дезінформація про коронавірус суперечила тому, що кажуть чиновники з охорони здоров’я. Водночас у соціальних мережах медіа висвітлювали те, якими є фейки, тому люди це розуміють.

Завдяки добре організованій і  зрозумілій для канадців щоденній комунікації правильна інформація займає більше місця. Ми хочемо, щоб дезінформація взагалі не мала місця.

На жаль, у цей час ми також бачимо посилення дискримінації, ксенофобії, дискурс ненависті.

«КРАЩЕ ДОБРЕ ІНФОРМУВАТИ ЛЮДЕЙ, ЩОБ ВОНИ БУЛИ РОЗУМНИМИ СПОЖИВАЧАМИ ТОГО, ЩО ВИХОДИТЬ ІЗ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ»

— Чому?

— Цим хочуть скористатися ті, хто бачить можливість для розколу, і хоче показати пальцем на певну групу населення. І за цим дуже уважно спостерігає уряд Канади, підтримуючи діяльність, яка спрямована на протидію цьому.

Деякі країни в цьому випадку обмежують доступ до інтернету. Канада цього не робить, вважаючи, що обмеження країною доступу громадськості до інформації посилає тривожний сигнал.

На мою думку, краще робити так, як ми робимо в Канаді, добре інформувати людей, щоб вони були розумними споживачами того, що виходить із соціальних мереж.

Між іншим, Канада як член НАТО, була мішенню кількох кампаній дезінформації проти Альянсу, одна з яких була спрямована проти канадського контингенту. Йдеться про випадок поширення інформації про те, що канадський підрозділ був інфікований коронавірусом і поширював цю інфекцію на місцеву громаду чи населення. Що зовсім не відповідало дійсності.

— І хто стояв за цією дезінформацією, росіяни?

— Я думаю, що все можливо.       

«ЗАПРОВАДЖЕНІ КАРАНТИННІ ЗАХОДИ БУЛИ УСПІШНИМИ, СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В КАНАДІ НЕ БУЛА ПЕРЕВАНТАЖЕНОЮ»

— Пані посол, учора (інтерв’ю записувалось 8 травня. — Авт.) побачив такий заголовок у статті, розміщений на сайті cbc.ca «Парадокс пандемії: канадців просять виходити (з карантину. — Авт.) і зіткнутись із загрозою, яка тримала їх у домівках упродовж тижнів». Як ви можете це прокоментувати? Чи ще не зарано виходити з карантину?    

— Сьогодні канадські політики і громадськість дотримуються порад чиновників з міністерства охорони здоров’я. А запроваджені заходи були чіткими. Ми не поклали край пандемії коронавірусу, ми програли цю битву. Точніше світ програв цю битву. Але це було спочатку.

Тому сьогодні йдеться про те, щоб упоратись із навантаженням на систему охорони здоров’я. Щоб ті, хто захворів, могли отримати необхідне лікування. Запроваджені карантинні заходи були успішними, система охорони здоров’я в Канаді не була перевантаженою.  

А оскільки ми були успішними в цьому, як про це говорять чиновники, відповідальні за охорону здоров’я, то ми можемо тепер пом’якшити заходи. Ніхто немає ілюзій, люди не хочуть хворіти. І в дійсності канадці дуже добре усвідомлюють, що в ситуації з коронавірусом упродовж місяців будуть скачки: спади і зростання захворювання інфекцією. Але ми не можемо жити, як жили останніми місяцями, тому нам слід рухатись уперед.

Але виходити з карантину потрібно, дотримуючись застережень, як-от маски, миття рук, дистанціювання. Все це буде допомагати уникати зараженню інфекцією. Але ця пандемія не спаде до нуля. Це такий ризик, з яким ми змушені жити. І ми маємо пом’якшити заходи, але дуже точно дотримуватись рекомендацій відомства з охорони здоров’я. І канадці вже роблять це і будуть продовжувати це робити.

«УРЯД ПОСТІЙНО АНАЛІЗУЄ СИТУАЦІЮ ТА ВИМОГИ ЛЮДЕЙ ТА БІЗНЕСУ І ПРИСЛУХАЄТЬСЯ КОЖНОГО ДНЯ ДО ЛЮДЕЙ, УРАЖЕНИХ ПАНДЕМІЄЮ»

— Які заходи соціально-економічного плану вживає уряд для підтримки бізнесу, і загалом громадян, багато з яких стали безробітними?

— Дійсно, внаслідок ужитих урядом заходів багато людей втратили роботу, а бізнес — джерела отримання прибутку. І уряд дуже швидко вдався до кроків, щоби показати, що він буде піклуватись про канадців.

І одним з перших заходів на підтримку безробітних, які втратили роботу через пандемію,  стало надання урядом таким особам 2 тис. доларів на чотири тижні чотири рази, іншими словами, на чотири місяці.

Це була дуже важлива підтримка з боку усталених державних інституцій та їх координованих дій усередині країни. І завдяки цьому ця програма була реалізована в рекордний час. І це говорить про міцність канадських державних інституцій, податкової служби, агентства трудових ресурсів, розвитку зайнятості, різних міністерств, щоб підготувати ці ідеї і надати послуги канадцям. Без цих інституцій нічого з цього не було б можливим.

Щоб підприємства могли продовжувати платити зарплату працівникам, уряд забезпечив покриття 75% виплат на зарплати, а також допоміг у сплаті оренди. І, крім того, підприємствам було надало більше часу на сплату податків.

А підприємства малого і середнього бізнесу отримали доступ до безпроцентних позик орієнтовно на суму 45 тис. доларів. Якщо ці позики повертатимуться за 18 місяців, то підприємства можуть повернути лише 75% від отриманої позики.

Така підтримка на самому початку пандемії давала можливість людям та бізнесу відчувати себе більше впевненими, уряд буде їх підтримувати, якщо вони дотримуватимуться суворих заходів карантину.

Уряд постійно аналізує ситуацію та вимоги людей та бізнесу і прислухається кожного дня до людей, уражених пандемією, та їхніх потреб. Він також аналізує ланцюг постачання компаній і допомагає їм побачити можливості на ринку відповідно до змін регуляцій імпорту та експорту на міжнародному рівні.

Я також хотіла б звернути увагу на інший аспект економічного і соціального реагування, а саме на те, що канадці роблять одне для одного. Я згадувала про концерт як підтримку морального духу. Важливим тут стало те, що чимало компаній дуже швидко перелаштували свою діяльність.

Наприклад, компанія, яка виготовляє обладнання для гри в хокей, зрозуміла, що для медичних закладів потрібні захисні скляні маски для лікарів. І ця компанія зібрали докупи найкращих людей, продумала, як переорієнтувати виробництво і зробити захисні скляні маски для обличчя відповідно до специфікацій та вимог. А уряд зі свого боку дуже швидко сертифікував ці захисні маски для обличчя.

Інша швейна компанія, яка мала шість підприємств у Канаді, переорієнтувала роботу, щоб виготовляти захисний одяг, необхідний для лікарів, медсестер, санітарів.

У нас також було багато прикладів, коли компанії роблять пожертвування до локальних продуктових банків, щоб допомогти людям. А деякі компанії забезпечили безплатно доступ до інтернету. Багато телефонних компаній під час пандемії не беруть плату за роумінг для канадців, які перебувають за кордоном.

Усі згадані вище приклади говорять про соціальну злагодженість, відчуття приналежності до громади, спільної відповідальності — тканину канадського суспільства, яка зміцнилась за цей час. Це означає, що дезінформація, ксенофобія, ненависть, сили, що розділяють, які також розцвітають у цей час, стали слабшими.

— Ми знаємо, що президент сусідньої з вами країни прихильник будівництва стін, як закриття кордону зі США допомогло Канаді в боротьбі з пандемією? 

— Мета цього заходу була обмежити поширення коронавірусу. США є нашим близьким другом, союзником, економічним партнером. Це було нелегким рішенням, і уряди Канади і США ухвалили його разом. Але важливо зрозуміти, що кордон закритий для неважливих подорожей. А подорожі з бізнес метою чи перевезення товарів через кордон продовжуються.

Єдиний ланцюг постачань між нашими країнами є дуже взаємопов’язаним. Тому, справді, важливо для обох країн, щоб цей ланцюг не переривався.

«ДВОСТОРОННІ ВІДНОСИНИ Є ДУЖЕ МІЦНИМИ І ДАЮТЬ ЗМОГУ НАШИМ ЛІДЕРАМ ГОВОРИТИ ОДНЕ З ОДНИМ ДОСИТЬ КОМФОРТНО»

— Як вплинула пандемія на співпрацю з Україною?

— Я вважаю, що двосторонні відносини є міцними і  дають  можливість нашим лідерам говорити одне з одним досить комфортно, коли вони цього хочуть. Щоб обмінюватись інформацією, координувати діяльність і підтримувати одне одного.

Прем’єрміністр Трюдо і Президент Зеленський провели телефонну розмову щодо коронавірусної пандемії, міністри закордонних справ продовжують спілкуватись досить регулярно, тому що в них є справи, які необхідно продовжувати. І зокрема йдеться про розслідування збиття українського пасажирського лайнера PS752, яке не зупинилось. Наші міністри закордонних справ мають дуже добрі відносини, і вони обговорювали реакцію на пандемію COVID-19.

Усі проєкти, які в нас є, продовжуються, двостороння допомога чи в сфері міжнародного розвитку, чи безпеки та оборони. Жоден з наших проєктів не зупинився. Вони всі були переглянуті, щоби мати можливість працювати та відповідати на виклики пандемії, але вони всі продовжуються. Ми дуже підтримуємо партнерів, які отримуватимуть від нас 44 млн доларів фінансування впродовж року. Кожен наш партнер по проєкту відповів про потреби, пов’язані з пандемією. Вони зберігають свою  мету і ту саму роль, і ми працюємо з ними, щоб підлаштуватися до цієї реальності.

Канада також надала додаткові 700 тис. доларів для офісу координатора з гуманітарних справ. Існує спільний фонд допомоги на гуманітарні потреби, і Канада надала додаткову підтримку і на це.

Канада також надає додаткові кошти на підтримку місцевих ініціатив. Зокрема, в наступні місяці майже 300 тис. доларів надійде у цей Фонд місцевих ініціатив, щоб допомогти громадським організаціям знайти спосіб, як реагувати, щоб бути інноваційними, знаходити кращі способи комунікування.

«ПЕРСОНАЛ OPUNIFIER ДУЖЕ ХОЧЕ ПРИБУТИ В УКРАЇНУ, І ВІН ЗАВЖДИ ДУЖЕ РАДИЙ ПРИЇЖДЖАТИ В УКРАЇНУ І РОБИТИ СВОЮ СПРАВУ»

— А як щодо військової співпраці, зокрема операції UNIFIER, на це теж вплинула пандемія?

— Так, пандемія певним чином вплинула на це. Втім, операція UNIFIER продовжується, але нам довелося підлаштувати часові межі. Останньою ротацією OPUNIFIER у квітні ми скористалися, щоб пристосуватися до пандемії. Тому зараз у нас 60 людей у Яворові, включаючи командира підполковника Раяна Стімпсона, які пройшли карантинний протокол, як передбачено в збройних силах. Вони займаються логістикою і продовжують планування, діалог, а решта контингенту, орієнтовно 140 солдатів, перебувають у Канаді напоготові, вони мають дуже високу готовність і прибудуть сюди, щойно це буде можливо.

Ви можете собі уявити, персонал OPUNIFIER хоче прибути в Україну, і він завжди радий приїжджати в Україну і робити свою справу. І думаю, вони ще більше задоволені наприкінці ротації, коли бачать, яких результатів вони досягли. Тому канадські військові готові їхати сюди.

«РЕФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙ, ЗМІНА ІНСТИТУЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ НІКОЛИ НЕ Є ЗАВЕРШЕНИМИ НАВІТЬ У КАНАДІ»

— Пані посол, на Восьмому молодіжному форумі, який відбувся нещодавно, ви сказали, що членство в НАТО і ЄС — це щоденна наполеглива праця. То хотілося б почути вашу думку, як Україна рухається на цьому шляху, чи позначилась на цьому зміна уряду?

— Так, приєднання до НАТО та ЄС — це щоденна важка робота, тому що в основі цих інституцій лежать процедури і стандарти, а також цінності, які визначають те, як ці інституції діють і що роблять.

І, насправді, це щоденна важка робота, бо реформування інституцій, зміна інституційної культури ніколи не є завершеними навіть у Канаді. Це постійна робота вдосконалювати себе. Це щоденна робота в протистоянні дезінформації та щоденним величезним зусиллям, спрямованим на те, щоб зіштовхнути Україну з її шляху. Я думаю, що це також важка щоденна робота з усвідомлення, що таке цінності, процедури і стандарти в НАТО та ЄС. Їх треба застосовувати до України у такий спосіб, щоб це мало сенс для українців, які шукають свій шлях, щоб відповідати цим стандартам у вигідний для України та українців спосіб.

Це також щоденна важка робота, яка вимагає побудови довіри між урядом та народом. Щоб у разі прийняття складних рішень про реформи і нових законів, потрібних Україні на шляху інтеграції, люди вірили уряду і вважали їх добрими і готові були йти на жертви. 

І тут також йдеться не лише про технічні вимоги для членства в НАТО, а радше про демократичний нагляд над військовими, цивільний контроль над сектором безпеки та оборони, а також інституції, які є сталими і які можуть функціонувати в межах структур НАТО.

«МИ ДОБРЕ ЗНАЄМО, ЩО УКРАЇНА МАЄ СИЛЬНИЙ СЕКТОР ІТ»

— Яка ситуація щодо розширення Угоди про вільну торгівлю між нашими країнами з включенням до неї послуг та інвестицій?

— Перше рішення щодо цього було ухвалено після того, як Угода про ЗВТ між обома країнами (CUFTA) набула чинності першого жовтня 2017 року. І там йшлось, що за два роки існує можливість модернізації.

Так, наш уряд розглядатиме це питання. В Канаді є парламентська процедура, згідно з якою спочатку проводяться консультації з канадською громадськістю, компаніями та промисловістю, і лише після цього уряд може розпочати переговори щодо цього питання. І це робиться через те, що ми  маємо досвід, що угоди про ЗВТ можуть викликати багато занепокоєння та стурбованості, вносити розкол і тому, перш за все, уряд звертається до народу, щоб запитати їхню думку з цього питання.  Вислухавши все, що вони скажуть про чинну угоду про ЗВТ, чи збагачує і чи підсилює вона їх, тоді лише буде подовжена робота щодо модернізації цієї угоди.

У цьому разі йдеться про зобов’язання щодо послуг та інвестицій. Я особисто дуже захоплена щодо цього, бо інформаційні технології (ІТ) є послугами. Ми добре знаємо, що Україна має дуже сильний сектор ІТ. І понад половина українських ТОР 10 ІТ-компаній фактично присутні в Канаді.

Тому вже існують тісні стосунки і є сенс в угоду про ЗВТ включити послуги, щоб ще більше посилити двосторонню торгівлю. І тут йдеться не про аутсорсинг, не про використання талантів у іншій країні, а про послуги з доданою вартістю, які можуть надаватись, щоб посилити можливості для канадсько-українського бізнесу.

«МОЯ МЕТА — ДОПОМОГТИ ПОЛІПШИТИ ВЗАЄМНЕ РОЗУМІННЯ МІГРАЦІЙНОЇ ТА ЕМІГРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДВОХ КРАЇН»

— Але хіба не можуть ці можливості розширитись, якщо буде поступ щодо лібералізації візової політики для українців?

— Я переконана, що українці знають дві речі про Канаду. Перше — це дуже холодна країна, і друге — Канада має скасувати візовий режим для українців.

Але хочу насамперед звернути увагу на існування багатьох проблем щодо міграції людей між двома країнами та загалом глобальну міграцію. На мою думку, для України і Канади було б дуже цінно обговорити це, поділитися досвідом, щоб краще зрозуміти міграційні системи одне одного. Це також стосується системи контролю за кордоном, протоколу отримання громадянства і проблем з паспортною системою. Тож моя мета — допомогти поліпшити взаємне розуміння міграційної та еміграційної системи двох країн.

Думаю, що під час цього обговорення ми також можемо поговорити, як посилити обмін людьми. Одним з таких рішень може стати угода про мобільність молоді, яка надасть можливість молодим людям з обох країн приїжджати в іншу країну, знаходити там роботу, жити рік чи два відповідно з угодою. 

Канада має таку угоду з кількома країнами, і ми бачимо, що інші країни присилають багато людей до Канади, але канадців, насправді, не так багато їде за кордон. Вони подорожують, але не на тривалий час. Для молодих канадців дуже популярною є Австралія.

Якщо в нас буде така угода з Україною, то думаю, що багато канадців розглянуло б можливість приїхати сюди, працювати і жити, отримувати досвід, ділитися своїм досвідом, знайомитись з культурою і знати більше про Україну, а повертаючись додому, бути збагаченими цим досвідом. Я хотіла б, щоб ми з Україною над цією угодою працювали і втілили її в життя. 

Що стосується бізнесу, то бізнесмени, які прямують до Канади, отримують сприяння при отриманні візи терміном на десять років. Тому це дуже важливо.

Існує багато кроків і багато аспектів нашого візового режиму, коли ми розумітимемо краще одне одного під час цього діалогу, то зможемо мати більшу впевненість про те, якими є правильні кроки для Канади та України.

«МІЙ ДОСВІД У ПИТАННЯХ ОБОРОНИ І БЕЗПЕКИ, МИРОТВОРЧОСТІ, ІММІГРАЦІЇ ТА МЕНЕДЖМЕНТ БЕЗПЕКОВИХ ПИТАНЬ У НАШОМУ МЗС ПРИВІВ МЕНЕ СЮДИ»

— Чому ви вирішили стати дипломатом? У вас було покликання для цього?                      

— Я не певна, що хотіла б стати дипломатом. Значною мірою моя кар’єра була зосереджена на питаннях оборони та безпеки і міжнародного співробітництва, а також публічної адміністрації, підготовці політичних рішень, урядування. І в ході кар’єри я переходила з однієї роботи на іншу, а чотири роки тому в міністерство закордонних справ, де в моїй сфері відповідальності були програми і операції з підтримання миру і стабілізації. А така робота передбачала багато міжнародної співпраці і відкривала нові можливості, включаючи співробітництво з Україною. Наш проєкт з підготовки і тренування поліції в Україні був важливим і входив до моєї програми, яка охоплювала багато проєктів у всьому світі.

І таким чином мій досвід у питаннях оборони і безпеки, миротворчості, імміграції (а це, між іншим, візова політика) та менеджмент безпекових питань у нашому МЗС привів мене сюди. Ось чому я тут, в Україні, зараз обіймаю посаду посла. Я дуже рада цим займатися.  

«КАНАДА ПІДТРИМУЄ ІСНУЮЧИЙ ДІАЛОГ І ЧЕРЕЗ ВІЙСЬКОВЕ ТРЕНУВАННЯ І НАШІ ПРОЄКТИ НА СХОДІ, ЩОБ ПІДГОТУВАТИ ОСНОВУ ДЛЯ МИРУ»

— Враховуючи ваш бекграунд у сфері оборони, безпеки та миротворчості, як, на вашу думку, можна забезпечити мир на сході України?

— О, Боже. Щоб дати відповідь на це запитання, я мала б бути не дипломатом, а дуже високооплачуваним консультантом, який продає секрети успіху українському уряду.

На мою думку, тут існують добрі структури для діалогу, який має відбуватись, і зрештою, яким потрібно займатись. Ми дуже уважно спостерігаємо за цим регіоном. Очевидно, що це викликає великий інтерес у Канаді. І нещодавнє рішення включити ширше коло представників до  української делегації, на мою думку, є дуже важливим.

У мене сильне відчуття від Президента, його радників, міністрів, що мирний процес, який продовжуватиметься десятиліттями, не є варіантом для України. Затрати є надто великими, особливо для людей.

Канада підтримує існуючий діалог і через військове тренування, і наші проєкти на сході, щоб підготувати основу для миру, щоб люди могли жити разом, а також, щоб пом’якшити вплив травми економічного, соціального відриву, що має місце щодня. Ми сподіваємось на швидше досягнення миру.

— До речі, вчора ви брали участь у зустрічі  послів країн G7 зі спікером Верховної Ради Дмитром Разумковим, і згідно з повідомленнями ЗМІ,  посли наголосили на важливості для України продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом. Можете ви прокоментувати це, чому послам потрібно наголошувати на цьому?

— Група послів G7 була заснована з метою допомогти Україні рухатися на шляху реформ. Рішення, яке незабаром ухвалить МВФ, є абсолютно важливим для того, щоб тут продовжувались реформи. МВФ виставив певні умови, і група послів G7 наголосила, що умови важливо  виконати. Адже підтримка МВФ відкриває багато інших програм фінансової допомоги і абсолютно важлива для того, щоб реформи продовжувались.

«Я НІКОЛИ, НІКОЛИ, НІКОЛИ НЕ ДУМАЛА, ЩО ЦЕ (УКРАЇНСЬКА МОВА. — АВТ.) МЕНІ ТАКОЖ ЗНАДОБИТЬСЯ НА ПОСАДІ ПОСЛА КАНАДИ В УКРАЇНІ»

— Як вам вдалося зберегти українську мову?

— Питання про мову є непростим. Коли я була молодою, то вдома говорили українською мовою, а також у суботній українській школі. Тоді була закладена основа, щоб я могла розмовляти українською мовою.

(переходить на українську мову) Мені дуже прикро, що про це я не розповідаю українською мовою. Я хочу показати, що я, насправді, можу висловитися українською і що ця база існує і вона мені знадобилась тут, в Україні.

Будучи маленькими, ми не знаємо, чи мова колись знадобиться, чи це цінність чи скарб. Але з часом, коли я була мамою, працювала і була більше освіченою, то могла говорити і розуміти мову бабці, яка була набагато старша.

Для мене це було дуже важливо, бо вона своєю українською мовою могла багато і емоційно говорити про своє дитинство, про своє життя і особливо про виїзд з України, про що вони думали, як жили і на кого покладалися. До речі, мама і тато полюбились саме через спів, українські народні пісні. І тоді вони нас навчили співати, і я також навчила своїх дітей трішки співати українською, щоб вони могли своїй прабабці по-українськи співати, і це є продовження того ланцюга. І я бачу по мамі і татові, а також по бабці, що вони цінують, що ми це передаємо.

Я також зберегла мову і віру через церкву, тато є священиком, і я служила в нього, співала.

Я думаю, що ми відчуваємо багато через мову. І тому мовні дебати в Україні, а в Канаді про французьку та англійську, і в усьому світі показують, що мова — це дуже емоційна тема, і може легко стати політичною. Але для мене це все було емоційно, і я тішуся, що дуже рано, завдяки батькам, я вивчила мову. І я ніколи, ніколи, ніколи не думала, що це мені також знадобиться на посаді посла Канади в Україні.

— До речі, ви можете підтримувати мову, спілкуючись з японським та британським послами, які також розмовляють українською мовою.

— Абсолютно. Це правда, ми повинні збиратися, щоб вдосконалювати — покращувати свою мову, практикувати її. Я слова про церкву, про любов, про кухню, дуже добре знаю, але про політику, економіку не так дуже. Нас цього не вчили в школі.