Співробітництво збільшує нашу силу

Анатолійські правителі протягом історії вели багатовекторну зовнішню політику з огляду на делікатне геостратегічне положення регіону. З цієї ж точки зору вони надавали великого значення Чорному морю. Тому Україна стала для нас пріоритетним регіоном.

Такі приклади, як намагання гетьманів встановити союз із Високою Портою та визнання Османською Імперією Української Народної Республіки підтверджують, що така точка зору була взаємною.

Можна сказати, що й сьогодні Анкара та Київ дивляться один на одного зі стратегічних перспектив. У межах цієї спільної волі ми зробили значний поступ у всіх питаннях із часу здобуття Україною незалежності. 2011 року ми встановили стратегічне партнерство. Відтоді регулярно проводяться щорічні саміти на рівні лідерів наших держав. Ми проводимо інтенсивний діалог на рівні міністрів та експертів.

Звичайно ж, наше партнерство має не лише політичну складову, воно побудоване на потужному економічному фундаменті. 2018 року наш торговий баланс сягнув рівня в 4,1 мільярда доларів. Ми вважаємо цю цифру «важливою, але недостатньою». Торговий баланс наших економік, які структурно доповнюють одна одну і мають загальний ринок з населенням у 120 мільйонів осіб, має становити як мінімум 10 мільярдів доларів, як це визначили лідери двох країн.

Найскоріше підписання Угоди про зону вільної торгівлі, перемовини щодо якої тривають багато років, дасть нам додатковий поштовх, потребу в якому ми відчуваємо, для досягнення мети — 10 мільярдів доларів. Цей імпульс, я переконаний, збільшить кількість турецьких інвесторів, які вже здійснили в Україні інвестицій на суму більш ніж два мільярди доларів.

Інше поле для співробітництва, якому ми приділяємо велике значення, — це туризм. Керівництво Туреччини та України зробило важливі кроки, щоб два народи змогли краще пізнати одне одного. Під цим впливом загальна кількість туристів наблизилася до 2 мільйонів осіб.

Окрім економічного аспекту, туризм має й особливу функцію — зближення народів. Тепер, коли турецькі громадяни кажуть «Україна», вони не обмежуються перерахуванням найважливіших міст, вони розповідають про мистецькі події в Києві, в яких брали участь турецькі митці, про Стамбульський парк поряд із Потьомкінськими сходами в Одесі, про Львівський джазовий фестиваль. А наші українські друзі вже не лише хвалять море в Анталії або розповідають про Роксолану, вони діляться з нами різноманітними враженнями від краси лицювальної плитки в мечеті Султанахмет до прогулянок на повітряних кулях у Кападокії, від катання на лижах у Паландьокен до оздоровчого туризму в Туреччині.

2017 року в Стамбульському університеті відкрилося відділення української мови та літератури, а в Києві почав працювати наш Культурний центр імені Юнуса Емре, який, окрім викладання турецької мови, здійснює проєкти культурного та наукового співробітництва. 

Розвиток є іншим пунктом нашого співробітництва. Вже багато років Турецьке агентство співробітництва та розвитку ТІКА підтримує різноманітні проєкти в різних регіонах України. На моїй зустрічі з міським керівництвом Львова наприкінці червня після обговорення проєкту реконструкції Львівського геріатричного пансіонату, який у місті реалізувало ТІКА, я після теплого привітання хлібом-сіллю, з великим задоволенням на власні очі побачив хід реставрації культурного центру в селі Котловина, яку проводить ТІКА.

Те, що Україна стала домівкою для кримських татар, гагаузів, турків-месхетинців, звичайно ж, робить особливими наші стосунки з Україною. З цієї нагоди, я ще раз кланяюсь перед святою пам’яттю про наших братів, що втратили життя під час трагедії депортації кримськотатарського народу, 75-ту річницю якої ми відзначали цього року.

Туреччина, яка не визнає анексії Криму 2014 року, всіляко підтримує територіальну цілісність України на всіх міжнародних платформах і насамперед у Організації об’єднаних націй, та продовжує підтримувати своїх братів — кримських татар.

Так, можливо трактувати як показник взаємної довіри між нашими країнами той факт, що керівництво Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, що діє на Донбасі, здійснюється турецькими дипломатами з моменту її створення.

Водночас хочу наголосити про наявність співробітництва, між безпековими органами двох країн, що постійно посилюється. Це наше співробітництво вже втілилось у конкретні проєкти в галузі військово-промислового комплексу. Це співробітництво збільшує нашу силу в боротьбі з загрозами, що стоять перед нами.

***

Говорячи про загрози, що стоять перед нами, хочу в третю річницю спроби державного перевороту 15 липня поділитися деякими думками щодо цієї події. Адже ми з сумом бачимо, що міжнародне співтовариство ще не до кінця усвідомило цю загрозу.

Терористична організація Фетхуллаха (Гюлена), або скорочено «ФЕТО», протягом десятків років, використовуючи школи та інші навчальні заклади, піддавала ідеологічній обробці молодь та стала постмодерністською терористичною організацією, яка долучила до своєї темної мережі цю молодь. Молодь, якій промили мізки та яка приєдналася до цієї організації, шляхом викрадення правильних відповідей на вступні тести обійняла посади у важливих установах, включаючи збройні сили, та піднялася по кар’єрній дробині на посади, обіймаючи які, здійснювали ключові призначення своїх колег.

Уночі 15 липня 2016 року, після викриття справжнього обличчя організації, вона зробила свій найкривавіший крок, вона намагалась захопити державу — Турецьку Республіку. Зрадники, які протягом багатьох років проникали під виглядом військовослужбовців до лав збройних сил, вчинили авіаудар по будівлі парламенту, засипали кулями та гранатами справжніх військових та поліцейських, що боронили свою країну, спрямували танки на народ, який намагався перешкоджати їм. Навіть не вдалось евакуювати тіла 51 загиблого героя-поліцейського, що захищали Центр поліцейських спецпризначенців, на який було здійснено напад із повітря літаками та гелікоптерами. Турецький народ, зрозумівши ці зрадницькі плани, висипав на вулиці, незважаючи на бойові літаки, гелікоптери та танки, разом зі своїми справжніми поліцейськими та військовими став одним кулаком та не пропустив зрадників-заколотників. Ціною цього став 251 загиблий та понад 2000 поранених, перед якими ми в неоплатному боргу.

Туреччина після такої травми зробила дієві кроки, щоб знищити небезпеку, перед якою вона опинилась. Насамперед на правових засадах було визначено відповідальних за спробу заколоту та забезпечено, щоб вони відповіли перед законом. Другим кроком стало викриття членів цієї темної мережі в державних установах та знищення «держави в державі». Третім кроком було знищення утворень-ширм, які поширились у багатьох галузях від фінансів до освіти. Цей процес триває навіть сьогодні, навіть за три роки розкриваються нові зв’язки та вживається додаткових заходів.

Попри надзвичайні умови, які ми пережили, ці кроки було зроблено з огляду на верховенство права, а також розроблено спеціальні механізми, щоб не завдати шкоди невинним.

У відповідь на цю рішучу боротьбу Туреччини, «ФЕТО» теж розпочало змінювати свою структуру та тактику. Організація, структури якої було нейтралізовано на території Туреччини, намагається встояти через свою присутність за межами Туреччини.

Туреччина вже три роки пояснює своїм міжнародним друзям та партнерам цю загрозу і продовжуватиме її пояснювати. Адже викрити «ФЕТО» складно, організація представляє новий вид тероризму з високим руйнівним потенціалом. «ФЕТО», яка представляє себе невинним рухом, що підтримує пригнічених, насправді, ніби розвідувальна організація, проводить свою діяльність у країні перебування, особливо в галузі освіти, та виховує кадри, що служать таємному порядку денному організації, і намагається через них отримати і вплив, і симпатії. Для перешкоджання темній роботі, яку проводить «ФЕТО» в глобальному масштабі в освітянській царині, наш Фонд «Мааріф» («Освіта») докладає активних зусиль в усіх куточках світу.

У результаті цих активних зусиль, для міжнародного співтовариства з кожним днем стає все більш очевидним, що «ФЕТО» не є невинним рухом, що займається освітою та благодійністю. Різні країни та міжнародні організації почали визнавати «ФЕТО» терористичною організацією. Це прозріння запустило активні розслідування в третіх країнах, у результаті яких більш ніж 110 членів організації «ФЕТО» з більш ніж 20 країн було депортовано до Туреччини, 36 країн припинили діяльність афілійованих із «ФЕТО» навчальних закладів та мовних курсів, 18 країн передали ці навчальні заклади Фонду «Мааріф».

Організація, яка значно ослабла внаслідок цих процесів, хоча й намагається, використовуючи піар та діяльність лобістів, за допомогою безпідставних новин створити історію постраждалих, зібрати прихильників співробітництва з ворожими до Туреччини колами, знає, що з кожним днем усе більше втрачає ґрунт під ногами. Туреччина буде рішучо продовжувати свою праву боротьбу з «ФЕТО» до того часу, коли цю мережу, що отруює країни, де вона пустила коріння, буде повністю знищено.