Сирійський вузол

Події останнього тижня на півночі Сирії свідчать про серйозне загострення ситуації. З 2011 року ця країна фактично стала ареною, де зійшлися інтереси багатьох країн — регіональних та світових лідерів, що принесло сотні тисяч убитих, мільйони біженців, руїни, економічний занепад і страждання людей.

Повітряна і наземна військова операція Туреччини під назвою «Джерело миру», що спрямована на нейтралізацію курдського ополчення YPG, яке вона вважає терористичним і таким, що загрожує її безпеці, розпочалася невдовзі після телефонної розмови президента Туреччини Реджепа Ердогана з президентом США Дональдом Трампом.

«Після нашої розмови з президентом Трампом, як він сам зазначив, почалося виведення військ (підрозділів ЗС США з північних районів Сирії. — Ред.). Спільна робота представників на місці продовжуватиметься. Пан Трамп віддав розпорядження про це і наказав здійснити відведення», — сказав Ердоган (ukrinform.ua). Пізніше Білий дім оголосив, що військові США не братимуть участі у запланованому Туреччиною наступі у північній Сирії та залишають позиції біля турецького кордону.

Дії Туреччини в Сирії та виведення військ США викликали жорстку міжнародну критику, оскільки сирійські курди були головними союзниками Заходу в боротьбі проти «ІДІЛ» в Сирії. Відреагували як в Євросоюзі так і, як не дивно, в Сполучених Штатах. Дональд Трамп в своєму твіттері написав, що «якщо Туреччина зробить що-небудь, що я ... вважатиму недопустимим, я повністю знищу і зруйную економіку Туреччини». Згодом США оголосили санкції проти міністерств оборони та енергетики Туреччини, а також міністрів національної оборони (Хулуси Аккарі), енергетики (Фатіх Дьонмез) та внутрішніх справ (Сулейман Сойлу). Дональд Трамп заявив, що посилює санкції проти сталі й скасовує торговельну угоду на 100 мільярдів доларів.

«А тепер цікавий момент, щоб ви зрозуміли, який перед нами розігрується красивий спектакль з боку адміністрації Трампа, — пише у «Фейсбуці» експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса. — Ці санкції введені указом такого органу, який називається Управління з контролю за іноземними активами (OFAC). Воно, крім введення того, що ми називаємо санкціями, також має право видавати різні «генеральні ліцензії» та «спеціальні ліцензії». І ось одночасно з цими санкціями проти Туреччини, OFAC випускає три ліцензії. Перша дозволяє держструктурам США (підрядники, грантові організації, співробітники) продовжувати взаємодіяти з турецькими міністерствами, проти яких введені санкції. Друга дає санкціям відстрочку в 30 днів для транзакцій та іншої діяльності, яка життєво необхідна Міністерству енергетики Туреччини. А третя дозволяє діяльність ООН по відношенню до міністерств, які потрапили під санкції».

Європейські країни, тим часом, закликали заборонити експорт озброєнь до Туреччини на рівні ЄС. На відповідний заклик уже відреагували: Фінляндія, Норвегія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Італія, Велика Британія. Слідом за США Франція і Британія також залишили північну Сирію.

У відповідь Ердоган заявив, що не зупинить військову операцію на півночі Сирії, навіть попри санкції США, і ембарго європейських країн на озброєння (eurointegration.com.ua). Втім, незважаючи на те, що операція Анкари в Сирії ще триває, подальше просування турецьких військ може серйозно ускладнитися. Адже, залишившись без американських союзників, курди були змушені під посередництвом Росії домовлятися з сирійським урядом Башара Асада. В результаті була укладена угода, яка передбачає розміщення сирійських урядових військ в прикордонних з Туреччиною районах. За словами курдів, угода обмежується розміщенням армії вздовж кордону, а політичні питання обидві сторони обговорять пізніше. Як відомо, курди створили автономну адміністрацію на підконтрольній їм території, в той час як Асад прагне поширити свою владу на всій території Сирії (reuters.com).

«Угода з курдами зміцнює правління Башара аль-Асада в Сирії. Він може укласти угоду з курдами, заволодіти прикордонними територіями та контролювати всю країну. Відповідно Росія, яка підтримує аль-Асада, посилить свої позиції в регіоні», — зазначив днями міністр закордонних справ Фінляндії Пекка Хаавісто (yle.fi).

Реакція України на події в Сирії з’явилася через кілька днів після початку турецької операції. «В Україні уважно стежать за початком військової операції збройними силами Туреччини на північному сході Сирії. Хочемо нагадати, що конфлікт у Сирії триває не один рік. Однією з головних причин неможливості покласти край стражданням народів Сирії є позиція тих країн, які підтримують режим Башара Асада і блокують відповідні рішення Ради Безпеки ООН...» — ідеться в заяві МЗС України від 10 жовтня.

Але вже через три дні Україні довелося направити Туреччині ноту протесту і викликати турецького посла для роз’яснення ситуації через зустріч російських депутатів від анексованого Криму з президентом Ердоганом. «Інформація про зустріч президента Турецької Республіки Реджепа Ердогана з політиками, незаконно обраними на окупованій території України, викликає занепокоєння», — зазначено в заяві МЗС України. Напередодні депутат Держдуми Росії від анексованого Криму Наталя Поклонська похизувалась, що взяла участь у конференції спікерів парламентів щодо протидії тероризму і розвитку регіональних зв’язків у Стамбулі й потиснула руку президентові Туреччини. У російській делегації був ще один депутат від Криму Руслан Бельбек.

Абсолютно неприйнятна і негативна для України історія. Адже, з одного боку, Туреччина не визнає анексію українського Криму Росією, більш того, свого часу завдяки сприянню і домовленостям Ердогана з президентом Росії Путіним були звільнені незаконно засуджені в окупованому півострові заступники голови меджлісу кримськотатарського народу —  Ільмі Умеров та Ахтем Чийгоз, а з іншого боку, Ердоган тисне руку прислужникам окупантів...

З усього видно, що ситуація на півночі Сирії лише загострюватиметься. У своєму крайньому виступі Ердоган заявив, що якщо умова (курдські загони в регіоні мають скласти зброю і вийти із запланованої «безпечної зони». — Ред.) не буде виконана, жодна влада не зможе зупинити турецьку операцію. Отже, є великі ризики переростання окремої операції в зіткнення міжурядових армій окремих країн. А це значить більше смертей, руїн і страждань людей.

***

Нижче ми пропонуємо вашій увазі текст президента Туреччини Реджепа Ердогана, який був опублікований в американському виданні The Wall Street Journal (оригінал англійською мовою — доступ лише для передплатників), а також на президентському сайті турецького лідера tccb.gov.tr (оригінал англійською мовою — вільний доступ). Текст до редакції, щоб прояснити офіційну позицію турецької сторони, передало Посольство Туреччини в Україні.

Туреччина береться за справу там, де інші бездіяльні

Потоки біженців, насильство і нестабільність у Сирії змусили нас обмежити нашу терпимість.

З початку війни у Сирії у 2011 році, жодна країна не відчувала біль від подолання гуманітарної кризи так сильно, як Туреччина. Ми прийняли 3.6 мільйони сирійських біженців — більше, ніж будь-яка інша країна — і витратили 40 мільярдів доларів США на те, щоб надати їм освіту, медичні послуги та житло. Наша культура гостинності змусила нас взяти на себе тягар облаштування мільйонів жертв війни при дуже малій допомозі міжнародного співтовариства.

Однак у певний момент Туреччина досягла своєї межі. Моя адміністрація неодноразово попереджала, що ми не зможемо зупинити проникнення біженців на Захід без міжнародної фінансової підтримки. Ці попередження не були почуті, оскільки уряди, прагнучи уникнути відповідальності, зображали як загрозу те, що насправді було наміром звичайної констатації факту.

Моя адміністрація дійшла висновку, що міжнародне співтовариство не збирається діяти, і тому ми розробили план щодо Північної Сирії. Я поділився цим планом зі світовими лідерами минулого місяця на Генеральній Асамблеї ООН. Згідно з цим планом, минулого тижня Туреччина розпочала операцію «Джерело миру», щоб покласти край гуманітарній кризі та боротися з насильством і нестабільністю, які є глибинною причиною нерегульованої міграції у нашому регіоні. Якщо альтернативного плану подолання кризи біженців не існує, міжнародне співтовариство повинно або приєднатися до наших зусиль, або почати приймати біженців.

У межах операції «Джерело миру», турецькі військові разом з Сирійською Національною Армією знищать всі терористичні елементи у Північно-Східній Сирії. Ці бойовики не дають можливості сирійським біженцям, включаючи 300 тисяч курдів, повернутися додому. Водночас, наша місія полягає і у тому, щоб побороти Робітничу Партію Курдистану — терористичну організацію, відому як РПК, а також сирійські підрозділи «Ісламської держави». Туреччина не має жодних суперечностей з будь-якими етнічними або релігійними групами. З нашої точки зору, всі громадяни Сирійської Арабської Республіки, які не належать до терористичних груп, є рівними. Зокрема, ми проти ототожнення РПК з сирійськими курдами.

Так само Туреччина проти ототожнення «ІДІЛ», яка вбила тисячі невинних людей, з Ісламом. Ми зробимо так, що у Північно-Східній Сирії не залишиться жодного бойовика «ІДІЛ». Ми готові співпрацювати з країнами походження та міжнародними організаціями щодо реабілітації дружин та дітей іноземних терористів-бойовиків.

Ті самі країни, які сьогодні повчають Туреччину чеснотам боротьби з «ІДІЛ», не змогли стримати наплив іноземних бойовиків-терористів у 2014—2015 роках. Можливо, уряд однієї з європейських країн, яку я не називатиму, хотів би пояснити світу, як один з її громадян зміг 2014 року сісти на рейс до Стамбула з боєприпасами у своєму зареєстрованому багажі. Так само Франція заблокувала продаж зброї до Туреччини, але чому вона проігнорувала наші неодноразові зроблені заздалегідь попередження про близькі терористичні атаки?

Члени Арабської Ліги, які назвали турецьку операцію у Північній Сирії вторгненням, мають дати відповіді на декілька запитань. Оскільки вони настільки невдоволені зусиллями Туреччини по возз’єднанню сирійських біженців на землях їх предків, скільки жертв війни вони можуть дозволити? Який внесок вони зробили в зусилля по припиненню гуманітарної кризи у Сирії? Які політичні ініціативи вони підтримали заради припинення громадянської війни? Арабська Ліга, заяви якої не відображають справжніх цілей і почуттів арабів, нелегітимна.

Міжнародне співтовариство не скористалося можливістю запобігти сирійській кризі, яка погрузила увесь регіон у вир нестабільності. Багато країн були змушені боротися з негативними побічними ефектами конфлікту, включаючи нерегульовану міграцію та збільшення терористичних атак. Операція «Джерело миру» являє собою другу можливість покласти край опосередкованим війнам у Сирії й відновити мир і стабільність у регіоні. Європейський Союз і світ повинні підтримати те, що намагається зробити Туреччина.

Реджеп Таїп ЕРДОГАН

14 жовтня, 2019

https://www.wsj.com/articles/turkey-is-stepping-up-where-others-fail-to-act-11571093850 (оригінал англійською мовою — доступ лише для передплатників)

https://www.tccb.gov.tr/en/articles/1900/111099/the-article-published-in-the-wall-street-journal (оригінал англійською мовою — вільний доступ)