«Україна почала правову боротьбу»

6 березня у Міжнародному суді Організації Об’єднаних Націй (ООН) у Гаазі розпочалися публічні слухання за позовом України до Росії щодо протидії фінансуванню тероризму та расової дискримінації. Нагадаємо, що Україна звернулася до Міжнародного суду з позовом 16 січня, просячи суд встановити, що Росія порушила ці конвенції своєю підтримкою бойовиків на Донбасі, а також незаконною окупацією Криму й переслідуванням там кримськотатарської й української громад.

«Історична мить: із 6 березня Україна представлятиме докази злочинів Росії в Міжнародному суді ООН у Гаазі».  «Правда сильніша за зброю!» Так Президент України Петро Порошенко у Facebook відреагував на початок розгляду українського позову.

Тим часом віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко так анонсувала початок слухань: «Україна починає правову боротьбу, міжнародну протидію агресії Росії в юридичному полі, протидії окупації Криму і Донбасу, масовому порушенню прав людини». «Буде гаряче і непросто, Москва і вся її пропагандистська брехлива машина теж готуються і дуже рефлексують щодо цього суду», — написала вона у Facebook.

Офіційний представник України Олена Зеркаль під час свого виступу зазначила, що Росія порушила міжнародне право і зловживає правами людини, надаючи допомогу незаконним військовим формуванням на території України і в окупованому Криму. «Кількість здійснених пострілів лише в Авдіївці за останні тижні сягнула майже 15 тисяч. Ця кількість боєприпасів еквівалентна 14 заповненим вантажним вагонам. У той самий час офіційний представник президента РФ публічно висловлює надію, що у бойовиків на сході України не закінчаться боєприпаси. Чи може лишатися якийсь сумнів у тому, хто постачає це озброєння? Ні. Це робить Російська Федерація», — наголосила Зеркаль.

За її словами, Україна просить Міжнародний суд про тимчасові заходи на час розгляду справи. Зокрема, домогтися від Росії негайно припинити матеріальну й іншу підтримку «груп, які вдавалися до актів тероризму проти цивільних в Україні», і вчинити тиск на такі групи, щоб вони надалі так не чинили, а також утриматися від дискримінації у Криму, зокрема, зупинити чинність заборони Меджлісу кримськотатарського народу та його діяльності й розслідувати зникнення кримських татар.

Зі свого боку, професор Єльського університету, який представляє Україну в даному розгляді, Гарольд Хонджі Кох уточнив, що йдеться про тимчасові заходи, які б запобігли погіршенню ситуації. «Тимчасові заходи застосовуються у випадках, коли події швидкоплинні і коли ситуація на місцях змінюється дуже швидко, як це було представлено в позові Екваторіальної Гвінеї проти Франції, а також вони застосовуються в тому випадку, коли порушення сталися недавно і є необхідність запобігти їх повторенню», — розповів він.

Професор також зазначив, що тимчасові заходи застосовуються у випадках, коли є необхідність захисту цивільного населення. «Якщо коротко викласти позов української сторони, то Україна намагається домогтися захисту цивільного населення, яке піддається небезпеці через застосування зброї. У Криму українська сторона вимагає від РФ припинити перешкоджання діяльності етнічних громад. Якщо це не відбудеться — це принесе великі матеріальні й моральні втрати», — поінформував він.

Звичайно, сам факт початку слухань позову України проти Росії є позитивним, інше питання, скільки часу піде на ухвалення рішення про застосування запобіжних заходів у Міжнародного суду ООН. Як повідомила речниця МЗС України Мар’яна Беца, на це може знадобитись до двох місяців. Разом із тим вона наголосила:  «Ці слухання дійсно дуже важливі, але це слухання не по суті справи, а слухання щодо запиту України про застосування заходів проти РФ. Оскільки справа по суті буде розглядатися, за практикою суду, кілька років».

«День» звернувся до колишнього Уповноваженого України в Міжнародному Суді ООН, юриста-міжнародника, професора Володимира ВАСИЛЕНКА з проханням прокоментувати значення початку розгляду позову України проти Росії у Гаазькому суді.

«САМ ФАКТ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ Є СВІДЧЕННЯМ ТОГО, ЩО РОСІЯ НЕ РАХУЄТЬСЯ З ВИМОГАМИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА»

— Звичайно, з точки зору інтересів України, це позитивний факт. Думаю, що Міжнародний суд ООН визнає Росію винною у порушенні як конвенцій про заборону всіх форм расової дискримінації, так і конвенцій про заборону фінансування тероризму.

Але це не вирішує головної проблеми — відповідальності Росії за збройну агресію проти України. Питання збройної агресії та її кваліфікації буде розглядатися лише побіжно, що порушення цих конвенцій сталося в умовах анексії Криму і збройного конфлікту на Донбасі. Але суд не кваліфікуватиме дії Росії як збройну агресію і не виноситиме рішення про відновлення територіальної цілісності України, про компенсацію шкоди, якої зазнала Україна внаслідок збройної агресії, не буде розглядати питання про покарання винних у вчиненні агресії як злочину й у вчиненні воєнних злочинів.

Хоча влада намагається подати цей позов до Міжнародного суду ООН, як такий, що означатиме реалізацію відповідальності Росії за агресію проти України, але насправді там буде йтися про відповідальність Росії за порушення двох конвенцій і не більше. І то, рішення щодо України буде позитивним, якщо вона спроможеться переконати суд, що дійсно ці конвенції були порушені.

У позові зібрано дуже багато доказів. На мій погляд, вони переконливі, і сам факт розгляду цієї справи про порушення конвенції є свідченням того, що Росія не рахується з вимогами міжнародного права та зазіхає на міжнародний правопорядок.

Однак Росія, як правило, не дотримується міжнародних зобов’язань взагалі й навряд чи буде виконувати рішення Міжнародного суду ООН, яке, скоріше за все, буде на користь України. Два роки тому в Гаазі відбувся міжнародний арбітраж і він ухвалив рішення про виплату Росією 50 млрд доларів акціонерам компанії «ЮКОС» за шкоду, яка була спричинена протиправною націоналізацією цієї компанії. Однак досі Росія не платить і не збирається виплачувати компенсацію.

В статуті Міжнародного суду ООН зазначено, що в разі, якщо держава не дотримується його рішень, він може звернутися до Ради Безпеки ООН з вимогою забезпечити виконання рішень. Проте цей шлях не буде ефективним, оскільки Росія користується в Раді Безпеки ООН правом вето. І єдиний шлях примусити Росію дотримуватися міжнародного права, відновити міжнародний правопорядок, виконувати рішення міжнародних судів — це застосування жорстких і широкомасштабних санкцій щодо Росії. Росія, як свідчить практика, не діє відповідно до міжнародного права і керується не силою права, а правом сильного. І лише організований міжнародним співтовариством примус дасть свій ефект. І тому українська дипломатія повинна працювати на те, щоб переконати міжнародне співтовариство створити антипутінську коаліцію, як свого часу була створена антигітлерівська коаліція з тим, щоб притягти злочинну державу, якою є сьогодні Росія, до відповідальності.

Безперечно, треба було звертатися до Міжнародного суду ООН і вимагати встановлення відповідальності Росії за порушення цих конвенцій, однак паралельно з цим українське керівництво вже давно мало би створити всередині країни міжвідомчий координаційний орган, який був би уповноважений підготувати консолідовану претензію України, як держави, яка зазнала збройної агресії від Росії, як держави, яка вчинила збройну агресію проти України. І в цій консолідованій претензії необхідно зафіксувати та юридично оформити всі факти, які свідчать про вчинення Росією збройної агресії та які свідчать про шкоду, яку завдала агресія Україні та про обсяг тих збитків, які понесла українська держава внаслідок неправомірних дій РФ, воєнних злочинів, скоєних в ході цієї агресії злочинів проти людяності. Ця консолідована претензія могла б бути формально пред’явлена по дипломатичних каналах Росії — як державі-агресору.

Це той алгоритм, модель, яка існує в міжнародному праві. Звичайно, Росія відмовиться від задоволення цієї претензії, але буде зафіксована правова позиція України, уся спричинена шкода й обсяг вимог України до Росії.

Ми не знаємо, що трапиться за рік-два-три. У свій час Гітлер теж не сподівався, що його притягнуть до відповідальності і що відповідальним буде вище керівництво Третього Рейху та Німеччина як держава. Але це сталося.

Підготувала Наталія ПУШКАРУК