Вірменія: особливості протестів

У Вірменії під час спеціального засідання парламенту прем’єр-міністром було обрано Сержа Саргсяна, який два терміни поспіль провів на посаді президента країни. Після засідання, яке тривало чотири години, кандидатуру Саргсяна підтримали 77 депутатів, 17 проголосували проти, повідомляє newsarmenia.am. У руках Саргсяна буде сконцентрована практично вся влада, адже країна нещодавно перейшла до парламентської форми правління. Таке рішення депутати Національних зборів Вірменії ухвалили, незважаючи на те що і в момент голосування, і впродовж кількох днів до нього в країні відбувалися масштабні протести проти цього можливого призначення.

ЗАВОРУШЕННЯ НА ВУЛИЦЯХ КРАЇНИ

Як пише news.am, учора в Єревані протестувальники провели сидячий страйк у будівлі уряду й оточили близько десятка інших держустанов. Було затримано щонайменше 30 активістів, повідомляє «Радіо Свобода». Один із лідерів протесту, глава партії «Громадянський договір» і керівник парламентської фракції «Вихід» Нікол Пашинян сказав, що в республіці створилась «революційна ситуація». «Я тут і зараз оголошую про початок «оксамитової революції», — заявив він.

Протести в Єревані розпочалися ще 13 квітня. Але позавчора, 16 квітня, демонстрації з вимогами не призначати на посаду прем’єра экс-президента вибухнули з найбільшою силою. Демонстрації швидко переросли в зіткнення, у результаті яких постраждали щонайменше 46 осіб, говориться в повідомленні «Радіо Свобода» із посиланням на Міністерство охорони здоров’я країни. Зокрема поранення отримав Нікол Пашинян. У протесті взяли участь кілька тисяч людей, які перекрили низку доріг у вірменській столиці, а потім намагалися пройти до будівлі парламенту, але поліція розтягнула перед ним колючий дріт і використала проти активістів шумові гранати.

ХТО ТАКИЙ СЕРЖ САРГСЯН?

Саргсян у 2007—2008 рр. уже обіймав посаду прем’єр-міністра країни, після чого його 2008 року обрали президентом і 2013 року переобрали на цю посаду. Перед цим він також обіймав високі посади: був міністром оборони, міністром внутрішніх справ, секретарем ради національної безпеки, керівником адміністрації президента. Ще 2015 року у Вірменії відбувся референдум, на якому понад 62% виборців підтримали внесення до Конституції країни змін, що передбачають перехід до парламентської форми правління. Вже тоді ЗМІ писали, що ці зміни були вигідні для ще тоді чинного президента Сержа Саргсяна, який би хотів зберегти свою владу. А після того, як на посаду президента офіційно вступив Армен Саркісян, Вірменія офіційно перейшла від парламентської до президентської форми правління, зазначає DW. Після цього Республіканська партія, яка має абсолютну більшість у парламенті, висунула на пост глави уряду Саргсяна. Він був єдиним кандидатом на посаду.

«День» звернувся до вірменського експерта з проханням прокоментувати події у Вірменії і пояснити, що викликало невдоволеність суспільства:

«Є НЕБЕЗПЕКА СКОТИТИСЯ ДО ЖОРСТКОГО АВТОРИТАРИЗМУ»

Степан ГРИГОРЯН, голова правління Аналітичного центру з питань глобалізації і регіональної співпраці, Вірменія:

— Протести — це дуже важливий компонент. Люди мають право на різні форми протестів: мітинги, страйки і перекриття доріг, блокування входів до урядових будівель. Головне, щоб вони відбувалися без застосування насильства, і опозиція його не застосовує.

Причин, чому сьогодні таке відбувається у Вірменії, дуже багато: з 2015 року була велика кількість цікавих протестних акцій, найвідоміша з яких — «Електрики Єревана». Вони показували, що кількість проблем у нашій країні зростає, і влада повинна реагувати. Але влада за традицією на це не реагувала. А коли Серж Саргсян, який двічі був президентом Вірменії, почав змінювати конституцію з президентської на парламентську, щоб утретє правити країною вже як прем’єр-міністр, терпець народу увірвався — і наразі тривають величезні мітинги. Причини серйозні: велика корупція, беззаконня поліції, політичні в’язні, дуже складна соціальна ситуація. Причин багато, але вони всі зібралися воєдино, коли стало відомо, що Серж Саргсян хоче бути прем’єр-міністром. Ці підозри були, але після того, як правляча партія офіційно оголосила про це, люди піднялись на ноги.

І я як експерт говорю вже про іншу небезпеку. Всі 25 років незалежності за всіх проблем рівень свободи у Вірменії все-таки був. Але зараз правляча партія скористалася цим переходом до парламентської системи, щоб буквально захопити владу. Торік сфальсифікували вибори і зробили так, щоб мати більшість, а тепер просто натискають на кнопки, голосують і послідовно забирають усі свободи. Тому інтелектуальна частина суспільства разом із мітингувальниками саме з тієї причини, що є небезпека, що Вірменія скотиться до жорсткого авторитаризму. Коли правляча Республіканська партія висунула Сержа Саргсяна на пост прем’єра, вони голосували, як за радянських часів, коли відбувалися голосування Комуністичної партії на з’їздах. Якби ви це бачили, ви б подумали, що потрапили у брежнєвський Радянський Союз.

Дуже важливо, що опозиційна боротьба проти влади поступово, за останні два дні, перейшла у загальнонаціональний страйк, боротьбу. Мітинги відбуваються і в інших містах Вірменії, люди виявляють своє негативне ставлення перекриттям доріг.

Але що може авторитарна влада відповісти на вимоги людей? Як за радянських часів — відповісти зброєю, силою. Вчора (16 квітня. — Ред.) були зіткнення, які ініціювала саме поліція, це можна побачити на кадрах. Нікола Пашиняна, депутата, не пускали до будівлі Національних зборів, він був поранений, потрапив до лікарні. Це абсолютно ненормальна ситуація. Думаю, що боротьба буде серйозна.

— Як ви думаєте, як далі розвиватиметься ситуація?

— Мені важко сказати, до яких наслідків призведе призначення Саргсяна. Є інші приклади — скажімо, коли тікав экс-президент України Янукович і так далі. Все це можливо. Але є одна відмінність у цьому русі: вона не носить проєвропейського, проросійського або прокитайського характеру. Вона сконцентрована на внутрішніх проблемах: соціальних, бажанні верховенства закону і щоб Вірменія все-таки йшла демократичним шляхом. Що означає той факт, що одна й та сама людина втретє буде керівником країни? Це називається переходом до авторитаризму, і тут уже недалеко до тоталітаризму. Вірменське суспільство, звичайно, не хоче цього. Тому аналогії з Україною не зовсім коректні. Але напруження боротьби дуже високе. Я, на жаль, не виключаю можливості найнегативнішого розвитку подій із тієї причини, що влада, окрім застосування сили, нічого не знає і не вміє.

Люди не відступляться. Я бачу на вулицях величезну кількість молоді, дуже рішучо налаштованої. Молоді люди не хочуть жити за авторитарних режимів, вони хочуть свободи і щоб Вірменія розвивалася, не хочуть, щоб одна й та сама людина три-чотири рази переобиралася. Можливо, є країни, де така традиція, це їхнє право. Але Вірменія не така країна — вона, безумовно, європейська, з демократичною культурою, незважаючи на всі проблеми.

— У якому становищі вірменська опозиція і чи є у неї своя кандидатура на посаду прем’єра?

— Опозиція зняла вимоги про свою кандидатуру, хоча спочатку висунула Нікола Пашиняна. Зараз вони говорять, що їхня головна вимога — це щоб Саргсян не був обраний прем’єр-міністром. Тобто навіть якщо правляча Республіканська партія висуне кандидатуру іншої людини, ми з цим погодимося на якийсь час, тому що найголовніше — не загострити ситуацію і не перетворити Вірменію на авторитарну жорстку країну, диктатуру.