...коли дві нації борються, то білі рукавички треба скинути.
Юрій Горліс-Горський, український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР

З чим я приїхав до Києва

Разом ми можемо ще більше зробити для Польщі, України та Європи
13 вересня, 2016 - 13:21

Із перспективи 25 років можна побачити різні етапи розвитку польсько-українських відносин. Незалежно від того, чи меншою мірою чи більш точно ми визначали наші цілі та чи повністю їх досягали, Варшава і Київ послідовно розбудовували структури двосторонніх зв’язків, з кожним роком створюючи все міцніший фундамент для стабільного партнерства. В обох країнах змінювалися президенти й уряди. Зазнавала змін концепція зміцнення польсько-українського добросусідства, але лишався незмінним її твердий стрижень: для обох наших держав важливо, щоб сусід був незалежною і вільною державою. Адже саме Польща першою у світі визнала незалежність України.

Ми пам’ятаємо, що Україна була разом із Польщею в моментах, які були ключовими в історії нашої держави. Ми відчували сильну підтримку Києва як під час вступу до НАТО, так і в ході роботи з приєднання до ЄС. Можна навіть сказати, що Київ ще раніше активно підтримував Варшаву у тих справах, в яких ми зараз допомагаємо Україні – у наближенні до інститутів західного світу.

Ми із задоволенням дивимося на добуток процесу створення надійного правового фундаменту наших добросусідських стосунків та розуміємо випробування, які сьогодні стоять перед Польщею і Україною. Після ухвалення українським парламентом 24 серпня 1991 року Акту, який проголошував незалежність України, ми приступили до активного створення юридичної бази для співпраці.  Вже у 1991 році ми підписали Консульську конвенцію та Угоду про торгівлю і економічне співробітництво. Трохи пізніше, 18 травня 1992 р., у Варшаві було підписано Договір про добросусідство, дружні стосунки і співробітництво. Він і до сьогодні є базисом наших взаємин. Відтоді було укладено низку угод, які відкривають широкий горизонт для добросусідських контактів. Упродовж останніх років ми спільно досягли порозуміння в області молодіжного обміну, надання фінансово-кредитної допомоги, у сфері оборонного та військово-технічного співробітництва. Ми завжди надавали великого значення питанню полегшення контактів між нашими суспільствами, на користь чого, між іншим, сім років тому почала працювати Угода про малий прикордонний рух.

Із 1994 року Польща рішуче підтримує Україну у взаєминах з Європейським Союзом. Контакти нашого східного сусіда з Євросоюзом розвивалися спочатку на основі положень Порозуміння про партнерство і співпрацю, a згодом – через імплементацію Європейської політики сусідства та реалізації ініціативи Східного партнерства. Відчутним результатом рішучості Києва у питаннях зміцнення зв’язків з об’єднаною Європою стало підписання у 2014 році Угоди про асоціацію з ЄС, чому Варшава активно сприяла.

Нашим спільним досягненням є також інститути для діалогу, які віддавна працюють як на найвищому, президентському рівні, на міжурядовому і міжвідомчому, так і в міжрегіональній площині та на місцевому і громадському рівнях. Важливою складовою нашої співпраці є контакти між парламентами Польщі й України, які відбуваються у форматі Міжпарламентської асамблеї та двосторонніх груп співпраці. Згадані установи надають підтримку владі України у процесі здійснення системних реформ та служать реалізації польської допомоги задля розвитку.

У Польщі та в Україні ми по-різному оцінюємо події, наслідки яких були трагічними для обох наших народів. Хоча ці оцінки й викликають багато емоцій, проте ми спільно намагаємося відповісти на важкі запитання, що було причиною злочинів, запланованих і здійснюваних із надзвичайною жорстокістю людьми, які були нашими сусідами, з якими ми не вели жодної громадянської війни. Представляючи позицію польської сторони, ми неухильно підкреслюємо, що, бажаючи дійти порозуміння відносно історичних подій, ми повинні спиратися виключно на задокументовані факти. Саме тому в діалозі з українськими партнерами ми чітко наголошуємо, що не можемо сприймати намагання тлумачити ці факти принципом симетричної відповіді. В рамках складного процесу польсько-українського примирення приймалися спільні звернення та заяви президентів і парламентів, з’являлися відкриті листи духовних ієрархів і інтелектуалів. Ухвалювалися зокрема односторонні акти, які викликали зворотну реакцію. Короткочасні емоції вели до того, що ми часто забували про важливі слова, які говорили, разом схиляючись над могилами польських і українських жертв Волинського злочину. Попри це, ми ніколи не припиняли наш історичний діалог, вбачаючи у ньому важливий фактор побудови кращого майбутнього для наших держав і народів. Ми послідовно зміцнювали Польщу й Україну перед небезпекою втручання в наші взаємини тих сил, котрі зацікавлені у їхньому руйнуванні та послабленні добросусідських уз між поляками і українцями.

Поляки прекрасно знають, наскільки важливою є побудова й турбота про національну тотожність. Ми знаємо, що тільки правда може бути її надійною запорукою,  і тому, як влучно висловився покійний президент Республіки Польща Лєх Качиньський: «Ми повинні говорити про болюче, важке минуле відкрито, крок за кроком, виробляючи одну, справедливу оцінку для усіх воєнних трагедій – і тих польських, і тих українських. Усі трагічні події необхідно старанно з`ясувати в діалозі політиків, істориків і звичайних людей, оскільки міцне і тривале примирення можна здобути тільки на основі правди. Ми не можемо змінити минулого, але ми можемо зробити так, щоб воно не вирішувало долі майбутнього. Наші Народи показують усьому світові, що немає в історії такого зла, якого не можна було би побороти».

У наших стосунках було також багато подій, які в обох наших народах пробуджують гордість і задоволення. Пліч-о-пліч ми боролися під час національно-визвольних змагань, разом героїчно стримували більшовицькі загони, спільно чинили опір комуністичній ідеології, яка нав’язувалася нашим народам. Новітня історія також наповнена позитивними прикладами співробітництва. Досить згадати про взаємодію у питаннях охорони пам`ятних місць та культурної спадщини, співпрацю під час організації чемпіонату Євро-2012, або польське заангажування у сприянні українським реформам.

Створення взаємно пов’язаної структури стратегічного партнерства було можливе тільки завдяки розвинутим взаєминам між нашими суспільствами. Ці, власне, узи обумовлювали таку активну підтримку поляків для українців під час Помаранчевої революції і Революції Гідності. Уважно прислухаючись до голосу українського суспільства, Польща завжди висловлювала свою готовність поділитися власним досвідом перетворень, а після нашого вступу до НАТО і ЄС, разом із союзниками і партнерами, вона продовжує вести активну політику на підтримку європейських устремлінь України. Ми завжди були налаштовані на те, щоб українці жили в державі демократичній, стабільній і безпечній.

Тому ми ніколи не погодимося з агресивними діями відносно суверенної і незалежної України. Ми рішуче засуджуємо російську політику економічного і військового тиску на нашого сусіда. Понад два роки безправної анексії Криму та розв’язаного Росією на Донбасі збройного конфлікту показують, що силове стримування проєвропейського вибору українців не дає ніяких результатів, а тільки порушує права людини, несе смерть і руйнування. Польща визнає, що врегулювання збройного конфлікту на Донбасі та повне відновлення територіальної цілісності України повинно відбуватися через абсолютне виконання Мінських угод і використання політичних механізмів.

Якщо хтось розраховує на те, що в деяких європейських столицях запанує втома від української тематики, або вірить, що агресивна політика доконаних фактів та порушення міжнародного права дасть результат, то той робить помилку. Подібне міркування є передумовою для збереження санкцій щодо Росії, яка, будучи стороною, що відповідає за розгортання конфлікту, має в своєму розпорядженні також можливості для його деескалації. Ми ж стараємося разом із нашими партнерами спільно переконати Москву в тому, що процес змін в Україні, який динамічно розвивається з 2014 року, не являється виключно результатом підтримки, що надається Києву з боку ЄС і НАТО, це насамперед результат свідомого й вільного вибору українців.

Польсько-українські відносини є важливою складовою архітектури європейської безпеки. Підтвердженням цього була участь України на найвищому рівні у Варшавському саміті НАТО. Польща неодмінно залишається на тих позиціях, що посилення оборонного потенціалу не є дією, спрямованою проти будь-кого, тільки - суверенним правом кожної держави, особливо в ситуації не провокування зовнішньої агресії і безправного анексування частини території. Ми переконані, що Україна ефективно скористається результатами останнього саміту НАТО й таким чином, разом з іншими рішеннями, прийнятими у липні 2016 року у Варшаві, це спричинить реальне посилення безпеки на нашому континенті. Тому буде продовжено польсько-українське співробітництво в оборонній сфері, причому як на білатеральному рівні, так і в площині розвитку кооперації Києва з Північноатлантичним альянсом та реалізації ініціатив у багатосторонньому форматі, прикладом чого є польсько-литовсько-українська бригада.

Ми прекрасно бачимо, якого прогресу досягла Україна в період останньої чверті століття. Це був час непростих рішень влади та величезних суспільних очікувань, пошуку партнерами України  найкращих механізмів для позитивного впливу на процеси перетворень, які відбувалися над Дніпром. У цьому аспекті Польща виявила особливе заангажування і тому впродовж багатьох років визнається українцями своїм адвокатом на міжнародній арені. Наша відкритість до України втілювалася у різноманітних сферах, проте громадяни України найбільше відчувають її громадянський вимір.

Польща нині є країною, куди приїжджає найбільше українців, щоб працювати і навчатись. Більше половини іноземних студентів у Польщі це саме молоді українці. Їхня кількість вже наближається до 30 тис. осіб. Протягом багатьох років Польща є лідером щодо кількості виданих мешканцям України шенгенських та національних віз. У цьому році ми очікуємо, що подолаємо планку одного мільйона виданих віз. Ми виступаємо за те, щоби безвізовий режим з Україною було запроваджено Євросоюзом якомога швидше. Вважаємо, що українці заслуговують на ухвалення цього історичного рішення, яке стане черговим важливим кроком на користь активізації між людських контактів в Європі та популяризації спільних цінностей.

Польсько-український суспільний діалог проявляється в атмосфері зустрічей між політиками та в економічному співробітництві. Важливу роль у цьому діалозі відіграють місцеві органи самоврядування, які налагодили широку мережу двосторонніх контактів між містами й регіонами. Свій внесок роблять неурядові організації, представники наукових і культурних середовищ. Завдяки цьому поляки й українці не тільки позитивно сприймають один одного, а й є далеко не байдужими спостерігачами за тим, що відбувається в наших державах.

Прийнято казати, що світ належить молоді. Це так і є. Саме молодим українцям належить майбутнє їхньої країни. Від того покоління, яке вийшло на Майдан у 2004 році та на Євромайдан – у 2013 році, а сьогодні захищає українську землю від агресора зі сходу, буде залежати, яка Україна буде нашим сусідом і партнером у ХХІ столітті.

Ми хочемо, щоб Україна була донором стабільності та безпеки для цілого регіону. Польща буде використовувати будь-яку можливість, щоб вести активну діяльність заради забезпечення  незворотності проєвропейського розвитку України. Однак пам’ятаймо, що цей розвиток буде можливим лише за умови перетворення України у децентралізовану і вільну від корупції державу, ефективно керовану та внутрішньо стабільну, з ефективною економікою і стабільними,  сприятливими умовами для підвищення добробуту громадян, а також активно співпрацюючу з ЄС і НАТО. Польща, як член структур західного світу, виступає за політику «відкритих дверей», що є для нинішньої України важливим визначником подальшого політично-економічного і соціального розвитку.

Я приїхав до Києва, щоб про все це говорити з представниками влади України і на місці переконатися, яким чином заяви офіційного Києва втілюються в реальне українське життя і як українським суспільством сприймаються ті зміни, які ми підтримуємо. Тільки від поляків і українців буде залежати, наскільки ефективно ми використаємо доробок 25 років наших взаємин і чого ми досягнемо до того часу, коли спільно святкуватимемо чергові, важливі для нас річниці. Спільна декларація президентів наших країн, прийнята 24 серпня 2016 року під час урочистого святкування у Києві 25-річчя Незалежності України, у своєму посланні задає напрямок, у якому ми повинні послідовно крокувати з думкою про добре майбутнє польсько-українських взаємин та побудову сильної і безпечної Європи.

Вітольд ВАЩИКОВСЬКІ, міністр закордонних справ Польщі, спеціально для «Дня»


ВІД РЕДАКЦІЇ

«День» звертає увагу на два моменти в тексті польського міністра закордонних справ, які не співпадають із думкою редакції. Перший. Цитуємо: «Хоча ці оцінки й викликають багато емоцій, проте ми спільно намагаємося відповісти на важкі запитання, що було причиною злочинів, запланованих і здійснюваних з надзвичайною жорстокістю людьми, які були нашими сусідами, з якими ми не вели жодної громадянської війни». Якщо в даному випадку йдеться про сусідів, тобто Українську повстанську армію, то слід зазначити, що під час українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни злочини чинилися з обох боків. Саме про це йшла мова впродовж минулих десятиліть, коли Україна та Польща зробили багато для взаємного прощення та примирення і вшанування пам’яті невинно убієнних українців та поляків, вже давши спільну оцінку цим історичним подіям у погоджених обома сторонами документах. Тобто це трагедія обох народів, яка не має трактуватися односторонньо і носити звинувачувальний характер. А саме такою є нещодавня постанова Сенату та Сейму Польщі, яка називається «Щодо вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян ІІ Речі Посполитої у 1943-1945 роках».

Абсолютно неприпустима і антиукраїнська позиція, яка певним чином знаходить своє продовження у вищезгаданій статті (це другий момент): «Саме тому в діалозі з українськими партнерами ми чітко наголошуємо, що не можемо сприймати намагання тлумачити ці факти принципом симетричної відповіді». Виходить, що поляки в односторонньому порядку переглянули історію і надбання попередніх українсько-польських стосунків, надавши абсолютно політичну оцінку, але застерігають українців від симетричної відповіді. Дійсно, не потрібно відповідати на аналогічному рівні, реакція має бути не політичною, а державницькою. В деякій мірі саме такою і була відповідь українського парламенту. «Верховна Рада України засуджує односторонні дії Сенату та Сейму  Республіки Польща, спрямовані на перегляд позитивних результатів співпраці… Парламент України вважає, що односторонні політичні оцінки історичних подій несуть високий ризик спричинення конфліктів між нашими суспільствами і державами та сприяють подальшій радикалізації як українського, так і польського суспільств, що послаблює консолідацію зусиль наших громадян, спрямовану на розвиток України і Польщі». Було б, звичайно, правильно з боку української влади ще і закликати польський парламент скасувати свою постанову.   

Рубрика: