Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Зачекаємо до кінця Олімпіади

З кожним днем російські війська дедалі ближче стягуються до українських кордонів
14 лютого, 16:15
ФОТО REUTERS

З України повним ходом триває евакуація дипломатів та громадян західних країн, а також російських дипломатів. А США розпочали перекидання до Польщі ще 3 тис. військовослужбовців. Чергова розмова Путіна та Байдена закінчилася безрезультатно. Як заявив на брифінгу за підсумками цієї бесіди помічник російського президента Юрій Ушаков, «розмова відбулася в обстановці безпрецедентного нагнітання американськими офіційними особами істерії щодо нібито неминучого вторгнення Росії до України», але при цьому «характер бесіди був усе-таки досить збалансованим. Президент Байден навіть послався на досвід попередників, які в роки холодної війни робили все можливе, щоб уникнути катастрофи, уникнути серйозного конфлікту між нашими країнами... Він також наголосив, що необхідно робити все можливе, щоб уникнути найгіршого сценарію у контексті нинішньої ситуації навколо України. Він, як сказав, є прихильником дипломатичного шляху й у зв'язку з цим виклав цілу низку міркувань, які, на його думку, враховують багато російських занепокоєнь та ініціатив».

За словами Ушакова, «президент Росії зреагував у тому дусі, що російська сторона, звичайно, уважно проаналізує висловлені Байденом міркування, і їх, безперечно, враховуватимемо. Але, на жаль, і це було сказано, ці міркування не стосуються центральних, ключових елементів російських ініціатив дійсно – ані щодо нерозширення НАТО, ані щодо нерозміщення ударних сил на українській території, ані щодо повернення конфігурації сил Альянсу до стану 1997 року». Також Байден «очікувано в контексті напруженої ситуації навколо України згадав можливі жорсткі антиросійські санкції, але при цьому не на цьому питанні робився акцент».

Очевидно, американський президент заспокоїв Путіна в тому сенсі, що США не запроваджуватимуть превентивні санкції проти Росії у зв'язку із ситуацією навколо України, про що й було оголошено у Вашингтоні незабаром після розмови двох президентів. Також в інтерпретації Ушакова Путін висвітлив деструктивну лінію української влади на саботаж Мінських угод, що триває вже протягом останніх восьми років. Він зазначив при цьому, що з боку західних держав не здійснюється належного тиску, щоб Київ виконував взяті на себе зобов'язання. Наш Президент також звернув увагу на небезпеку мілітаризації України, її накачування сучасною зброєю, чим цілеспрямовано займаються західні країни, тим самим заохочуючи можливі провокації українських силовиків як щодо Донбасу, так і Криму». Тут, як можна зрозуміти, наведено можливі casus belli для російського нападу на Україну. Зрозуміло, російський президент чудово знає, що в найближчому майбутньому ніяких українських вторгнень ні до Криму, ні до окупованої частини Донбасу не буде. Але організувати відповідні провокації за допомогою російських спецназівців (нехай навіть із жертвами серед російських військовослужбовців та мирного населення) Москва цілком може. І, напевно, побоюючись подібних провокацій, Байден анонсував можливе вторгнення Росії в Україну вже 16 лютого. Таке попередження, яке спровокувало евакуацію дипломатів з Києва, за задумом американського президента, має показати Путіну, що США всерйоз розглядають можливість виникнення повномасштабної війни і вважають лише Росію потенційним агресором. Тому ніякі провокації на кшталт Глейвіца та Майніли нікого не введуть в оману та не будуть віднесені на рахунок української сторони.

Словом, переговори між лідерами Росії та США, а також переговори Путіна з лідерами інших західних країн явно тупцюють на місці, а напруженість біля українських кордонів тим часом наростає. Сторони підвищують ставки, і жодна поки не готова відступати. Тут дається взнаки принципова помилка Джо Байдена та лідерів інших провідних держав НАТО. Вона полягає в тому, що вони взагалі розпочали переговори щодо необхідних Путіну гарантій безпеки. Правильна стратегія полягала б у тому, щоб, негайно розпочавши постачання озброєнь Україні та перекидання додаткових контингентів військ США й інших держав НАТО до Східної Європи, заявити про те, що переговори з Росією з проблем безпеки можуть розпочатися лише після того, як російські війська будуть відведені від українських кордонів. У цьому випадку Путін змушений був би досить швидко припинити нинішню кризу, оскільки не отримував би від неї ніяких дивідендів, проте мав би суттєві програші у вигляді збільшення постачання зброї Україні та нарощування чисельності військ НАТО у Східній Європі. Також помилкою стало те, що з початку кризи Байден неодноразово повторював, що американські військовослужбовці не будуть направлені в Україну. З точки зору дипломатії треба було б діяти інакше: не говорити взагалі нічого про можливість відсилання американських військ до України в разі російської агресії. Путін нічого не знав би  про американські плани, і це змусило б його діяти обережніше й не доводити ескалацію до небезпечного рівня.

Що ж можна зробити зараз для того, щоб змусити Путіна вдатися до деескалації кризи навколо України? Я б тут погодився з колишнім заступником помічника міністра оборони США з Європи та політики НАТО в 2001-2005 роках Яном Бжезинським, який заявив в інтерв'ю Грузинській службі «Голосу Америки»: «До сьогоднішнього дня, позиція Заходу значною мірою була стратегією пасивного стримування. погрожування санкціями та діями після нападу. Щоб альянс перейшов на позицію активного стримування, ми намагаємося здійснити зусилля та ініціативи, які дозволять нам контролювати динаміку цієї кризи й фактично змусять Путіна змінити свої розрахунки та ухвалити рішення не нападати на Україну... Путін завдає Україні збитків: сьогодні капітал "біжить" з України, з інших частин Центральної та Східної Європи. Треба зробити так, щоб Росії це просто так не минулося». І пропонує: «Ми повинні проводити активніше розгортання на східному кордоні НАТО, особливо на південному сході Польщі та Румунії. Три тисячі військовослужбовців буде недостатньо перед обличчям зібраних Путіним сил, які зараз становлять понад сто тридцять тисяч [військовослужбовців]. Ми маємо подумати про мобілізацію сил реагування НАТО, 50 тисяч осіб для розгортання у цих двох регіонах. І, нарешті, ми маємо зробити більше, щоб допомогти українцям захистити себе. Необхідно активніше озброювати українців необхідним летальним озброєнням, щоб порушити розрахунки його (Путіна) військових стратегів».

Так, вихід зараз для США та їхніх союзників є таким: продовжувати нарощування постачань озброєнь до України та військ та озброєнь до Східної Європи. Власне, про це й просив Володимир Зеленський Джо Байдена в останній телефонній розмові. І, здається, зустрів повне розуміння. І, поза сумнівом, зі схвалення американської сторони, Україна запросила зустріч протягом 48 годин з представниками Росії та інших країн, які підписали Віденський документ 2011 року про заходи щодо зміцнення безпеки та довіри між країнами, для обговорення концентрації біля українських кордонів. На цій зустрічі російській дипломатії доведеться оборонятися за підтримки лише нечисленних союзників. Наступний тиждень, можливо, стане вирішальним у подоланні нинішньої кризи. Вочевидь, у Вашингтоні вважають, що якщо Росія не нападе на Україну до кінця Пекінської Олімпіади, то загроза російського вторгнення до України відсунеться на невизначений термін і почнеться поступова деескалація. Адже вже не за горами весняне бездоріжжя, яке значно зменшить ризик повномасштабної війни. Є надія, що Путін нарешті зрозуміє, що продовження нинішньої кризи лише поступово змінює військово-політичний баланс на користь України. Деякого оптимізму додають і витоки даних про радіопереговори російських офіцерів біля кордонів України. Вони не лише не мають бажання воювати з Україною, а й сумніваються, що зможуть це успішно зробити, оскільки знають реальний стан російської армії та підозрюють, що президент Путін дивиться на неї крізь рожеві окуляри.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати