Пристрасть до перемоги палає в кожному з нас. Воля до перемоги — питання тренування. Спосіб перемоги — питання честі.
Маргарет Тетчер, прем'єр-міністр Великої Британії (від Консервативної партії) у 1979–1990 роках

Захист Європи в епоху Трампа

ЄС більше не може відкладати побудову власного Європейського оборонного співтовариства і розробку власної стратегії безпеки
15 листопада, 2016 - 10:16
ФОТО РЕЙТЕР

Як і опитування перед британським референдумом «Брексіт», опитування напередодні американських президентських виборів дали невірний результат. І так само, як і під час «Брексіту», сталося немислиме: Дональд Трамп обраний президентом США, знаменуючи торжество нативізму над інтернаціоналізмом. У змаганні між відкритими і закритими суспільствами останні явно перемагають, а ліберальна демократія швидко перетворюється на рух опору.

За Трампа в Білому домі США почнуть займатися лише собою. Можна з упевненістю сказати, що партнерство з трансатлантичної торгівлі й інвестицій між США і ЄС померло, ще не народившись. Але президентство Трампа негативно позначиться на Європі не лише в цьому відношенні. Сама територіальна цілісність ЄС тепер під загрозою.

Трамп абсолютно ясно дав зрозуміти, що його пріоритети в зовнішній політиці не включатимуть європейської безпеки. Він не визнає стратегічної необхідності НАТО, а його інтерес до трансатлантичних відносин виявлявся лише тоді, коли він натякав на неоплачені рахунки. Президентство Трампа призведе до грандіозної геополітичної зміни: вперше з 1941 року Європа не може розраховувати на «оборонну парасольку» США; тепер вона сама по собі.

Європа була тільки рада полегшити собі життя. Упродовж минулого століття трансатлантичні відносини приховано наслідували збочену динаміку: що активнішими були США, то більше спала Європа. Коли американці втручалися в зарубіжні справи, — як вони це зробили в Іраку, — Європа відповідала демонстративними нотаціями про «імперські замашки». А коли американці не втручалися, або коли вони втручалися пізно чи малоефективно — як у Сирії і Лівії, — європейці вимагали більшого керівництва з боку США.

Тепер цій епосі кінець. Трамп знає, що у ЄС є гроші, технології та ноу-хау, щоб стати світовою державою, рівною США, і не його проблема, що у Європи не вистачає політичної волі, щоб використати свій потенціал повністю. Ми, європейці, дуже довго вважали, що дешевше і безпечніше дозволяти США вирішувати наші проблеми, навіть на нашому ж задньому дворі. З обранням Трампа (і з урахуванням того, що зовнішня політика Америки в різні часи була дуже різною) ми повинні відмовитися від цього переконання.

ЄС повинен сприйняти обрання Трампа як заклик до того, щоб прокинутися і взяти на себе відповідальність за власну долю. Конфлікти, що тривають, такі як кривава громадянська війна в Сирії, а також анексія Росією Криму та її інтервенція в Східній Україні, безпосередньо впливають на безпеку, економіку та суспільну ситуацію в країнах-членах ЄС. І, втім, досі долю України, як і долю інших країн європейського пограниччя, визначають росіяни й американці, а не європейці. Як наслідок, ЄС, по суті, втратив контроль над своєю власною безпекою, торговельними відносинами і міграційними потоками.

2014 року в інтернет просочилася показова розмова між помічником держсекретаря США у справах Європи та Євразії Вікторією Нуланд і колишнім послом США в Україні Джеффрі Пайєттом. Обговорюючи реакцію США на події в Україні — після того, як колишній український президент Віктор Янукович утік до Росії, — Нуланд сказала: «Біс із ним, із ЄС». Ось яке ставлення до себе дозволила Європа. Хоча почути таку думку від представника адміністрації Обами було доволі неприємно, можна лише уявити, з чим ми зіткнемося за Трампа, який може навіть не вирішити за потрібне призначити відповідального з «питань Європи та Євразії».

Ось чому ЄС більше не може відкладати побудову власного Європейського оборонного співтовариства і розробку власної стратегії безпеки. Починати слід з оптимізації та розширення двосторонніх і регіональних відносин, не в останню чергу між країнами Балтії та Скандинавії, між Бельгією та Нідерландами, а також Німеччиною і Францією. Всі ці різнорідні зв’язки мають бути об’єднані під егідою загальноєвропейського управляючого центру із загальним фінансуванням і загальною системою оборонного постачання.

ЄС повинен стати здатним самостійно забезпечити власну безпеку. Інакше зберегти його територіальну цілісність не видається можливим. Це важке, але життєво важливе рішення, яке ЄС відкладав дуже довго. Тепер, коли президентом обраний Трамп, більше чекати не можна.

Проект Синдикат для «Дня»

Гі ВЕРХОФСТАДТ, екс-прем’єр-міністр Бельгії, президент групи «Альянс лібералів і демократів за Європу» в Європейському парламенті

Гі ВЕРХОФСТАДТ
Газета: 
Рубрика: