Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

«Заручники Путіна» – у Вестмінстерському палаці

У день голосування за угоду про Брекзіт у британському парламенті показали фільм про «бранців Кремля». Враженнями поділилися з «Днем» посол України у Великобританії та продюсерка стрічки
13 березня, 2019 - 18:20
ФОТО РЕЙТЕР

Уперше, причому у такий непростий день, у британському парламенті показали документальний фільм — і це «Заручники Путіна: українські політв’язні Кремля», стрічка, що розповідає про понад 70 українських громадян, незаконно ув’язнених Росією з політичних мотивів. 

Фільм створили польські документалісти Божедар Паяк і Пьотр Маліновські, продюсеркою виступила Аля Шандра, головна редакторка Euromaidan Press, незалежного англомовного видання про Україну. У документальному фільмі показані історії трьох «бранців Кремля»: Павла Гриба, Євгена Панова та Бекіра Дегерменджі, про яких розповідають їхні родичі та друзі. Крім цього, стрічка висвітлює історії звільнених заручників — Геннадія Афанасьєва та Ахтема Чийгоза, а також активістів, які працюють над визволенням в’язнів.

Показ у британському парламенті організувало Посольство України у Великій Британії у співпраці з авторитетною британською політологічною організацією The Henry Jackson Society, а також із The British Ukrainian Society.

Як розповів у «Фейсбуці» Микола Полозов, російський адвокат, який захищав і захищає чимало «бранців Кремля», показ у Вестмінстерському палаці відкривав член парламенту Великобританії Джон Віттінгдейл. Також на показі були присутні колишній міністр оборони країни, а нині член парламенту Майкл Феллон, член Палати лордів лорд Різбі. Після демонстрації фільму відбулась дискусія, під час якої обговорювали способи допомоги українським «заручникам Кремля» та військовополоненим морякам, яких незаконно утримує російська влада.

«ПОТРІБНІ КОНКРЕТНІ САНКЦІЇ, ІНАКШЕ ЗНОВ ВСЕ СХОДИТИМЕ РОСІЯНАМ З РУК»

«Якщо чесно, коли ми починали домовлятися про показ, то не знали, що якраз у цей день буде голосування по Брекзіту — ми свою роботу розпочали раніше, і просто так збіглося. Думаю, добре, що в останній момент депутати все-таки прийшли, не відмовилися побачити показ», — розповідає Наталія ГАЛІБАРЕНКО, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії. — Дуже добре, що так вийшло. Війна на Донбасі більш-менш висвітлюється у британських ЗМІ, а от питання наших політв’язнів залишається якось осторонь. Багато людей у принципі вперше почули про реальні цифри, почули реальні історії політв’язнів».

Важливою темою на дискусії після показу було питання введення персональних санкцій проти росіян, причетних до репресій проти українців у РФ та окупованому нею Криму.

«Таке питання піднімалося, і не вперше, — коментує Наталія Галібаренко. — Правозахисники порушували це питання і минулого року, коли приїжджали до Британії, і ми робили зустріч у Міністерстві закордонних справ. Правозахисники праві. Йдеться про те, щоб зробити аналог «списку Магнітського», ухваленого у Сполучених Штатах (йдеться про закон, що містить перелік російських чиновників, причетних до шахрайств, переслідувань і порушень прав людини, зокрема пов’язаних зі смертю російського адвоката Сергія Магнітського. — Авт.). Велика Британія так само ухвалила відповідне законодавство минулого року. Але, якщо чесно, поки ми не бачимо результатів. Тому правозахисники правильно ставили категоричне питання: для того, щоб добитися прогресу у звільненні політв’язнів, має доєднатися міжнародна спільнота з конкретними санкціями саме за порушення прав людини, інакше знов все сходитиме росіянам з рук».

Пані посол запевнила, що під час показу «Заручників Путіна» вдалось побачити розуміння британських парламентарів. «Парламентарі, які були присутні, — це люди, які в принципі цікавляться українською тематикою, проводять зустрічі з нашими організаціями, з посадовцями — тобто, вони в курсі теми. Вони так само визнавали, що, на жаль, очікували більшого: думали, що з ухваленням відповідного законодавства піде практична імплементація, напрацювання санкційного списку, наприклад. Цього не відбувається з певних причин, можливо, тому що так звана «машина» працює не так швидко, можливо, на цьому рівні треба більше взаємодії з країнами ЄС. І, знаєте, всі погодилися з тим, що треба продовжувати, треба допомагати правозахисникам показувати цей фільм у столицях — щоб так само було усвідомлення того, що треба працювати по санкціях за порушення прав людини».

Фото надані Посольством України у Великій Британії

Стосовно голосування по Брекзіту, яке відбулось фактично одразу після показу (нагадаємо, парламентарі не підтримали новий варіант угоди про вихід Британії з ЄС, і з доволі солідною перевагою — 242 «за» угоду, 391 «проти») Наталія Галібаренко зазначила: «У принципі, всі вже чекають, коли Брекзіт закінчиться якимсь рішенням. Україна теж має бажання, щоб цей період невизначеності завершився, щоб були конструктивні відносини з Європейським Союзом. Тут є і двосторонній інтерес, бо між Україною і Британією має бути підписана двостороння угода про взаємовідносини, а ми не можемо реально почати над нею працювати, поки не відбувся процес виходу з Європейського Союзу».

ПОТРІБНА МІЖНАРОДНА ПЛАТФОРМА, ЯКА ПРАЦЮВАТИМЕ З ТЕМОЮ «БРАНЦІВ КРЕМЛЯ»

«Ми давно займаємось темою політв’язнів і дуже хотілося мати фільм, який розповідає саме про цей феномен. Олега Сенцова, Надію Савченко знають усюди по світу, але мало хто знає, що насправді йдеться про величезну кількість в’язнів — наразі відомо про принаймні 73 людини, не рахуючи військовополонених моряків і ув’язнених на Донбасі. Власне, ми хотіли зробити фільм, який би проливав світло на сам цей феномен...» — розповідає Аля ШАНДРА, продюсерка фільму «Заручники Путіна».

Фільм створили спеціально для європейської аудиторії, щоб популярно розказати про те, що відбувається, спонукати міжнародну спільноту до дій. «Про всі ці дії ми говоримо в Лондоні. Ми хотіли б, щоб працювали санкції проти російських посадовців, які допускають викрадення, ув’язнення і катування українських політв’язнів, ми хотіли б, щоб була міжнародна платформа, яка займається питаннями їхнього звільнення. По Донбасу у нас є така платформа, але про політв’язнів навіть немає де поговорити на міжнародному рівні. Очевидно, що Україна сама цю проблему не витягне», — акцентує Аля Шандра. 

За словами продюсерки фільму, 12 березня в парламенті піднімались питання про санкції, «акт Магнітського», EU Global Human Rights Act (аналог «акту Магнітського», запропонований на рівні ЄС). «У принципі, люди починають думати над тим, що конкретно можна зробити по цій проблемі, чи можна включити в такі списки наших політв’язнів», — додає Аля.

ОБНАДІЙЛИВІ СИГНАЛИ

Прем’єра фільму відбулась 23 січня 2019 року на сесії ПАРЄ. «В основному, політики, звісно, дивуються побаченому, тому що вони не знали, що такий феномен є, — говорить про реакції на «Заручників Путіна» продюсерка фільму. — У ПАРЄ, на жаль, у нас не було часу поговорити так, як у британському парламенті. Там після показу нас питали передусім про санкції, про те, чому ж не можна торгувати з Росією, чому коли (британські. — Авт.) бізнесмени заповнюють бланки у банку, у них питають, чи вони торгують із Кримом».

«На презентаціях був присутній Микола Полозов, російський адвокат, який вів справи кількох українських політв’язнів, наразі дуже активний у Криму. Окрім цього він є координатором групи українських адвокатів, які займаються справами 24 військовополонених українських моряків, захоплених Росією у Чорному морі. Власне, Микола добре розповідає про природу російського режиму, про те, чому українські політв’язні є симптомом російського авторитарного режиму — бо потрібно виправдовувати роздутий репресивний апарат, — продовжує Аля Шандра. — Микола дуже переконливо виглядає, оскільки сам він — росіянин, займається українськими темами, сам закликає ввести якесь покарання проти Росії у справах політв’язнів і моряків».

До речі, 11 березня у Лондоні, в одному з комерційних мережевих кінотеатрів VUE теж пройшов показ «Заручників Путіна», організований Посольством України у Великій Британії. «Це було достатньо неймовірно, адже часу на рекламу було мало, але прийшло більше ніж півсотні людей, і не лише українців — грузинські дипломати, небайдужі британці. Звичайно, це обнадійливо», — ділиться враженнями Аля Шандра. Між іншим, команду фільму запросили провести показ в Оксфордському університеті — ще не відомо, чи вийде це зробити.

Загалом під час візиту команди — а це творці фільму, адвокат Микола Полозов, правозахисниця Марія Томак — українське посольство організувало зустрічі в Міністерстві закордонних справ, із британським депутатами, представниками Amnesty International, іншими експертами з питань прав людини і боротьби з дезінформацією, а також із британськими журналістами. Більш того, якраз у ці дні в Chatham House (Королівському інституті міжнародних відносин) пройшла зустріч, присвячена мілітаризації Чорного моря після анексії Криму, де теж піднімали питання «бранців Кремля».

«ЗАРАЗ ПОЛІТВ’ЯЗНІ Є НЕВИДИМИМИ»

Уже запланований на 19 квітня показ стрічки «Заручники Путіна» у Брюсселі, на сесії Європарламенту. Також команда, яка працювала над фільмом, подала заявки на чимало фестивалів, планується показ в Україні — на телебаченні й «офлайн», з обговоренням.

«Ми хочемо охопити різні політичні майданчики, бо саме від них залежатиме, чи буде підтримка ідеї санкцій, EU Global Human Rights Act. Ми б дуже хотіли, щоб він був підтриманий на рівні ЄС, щоб туди були включені російські посадовці — по нашому питанню, — резюмує Аля Шандра. — У подальшому ми б хотіли піднімати обізнаність про цю проблему на всіх європейських майданчиках. Дуже шкода, що про політв’язнів забувають. Ця проблема тягнеться вже п’ятий рік, коли Олег Сенцов голодував, це дозволило «підсвітити» тему, про політв’язнів говорили по всьому світу, але зараз вони є невидимими. І ми хочемо зробити їх видимими — за допомогою цього фільму».

* * *

Щодо підтримки Великобританії. 80 років тому, 1 лютого 1939-го, британський вчений-українознавець сер Ланселот Лоутон виступив на засіданні членів Близького та Середньосхіднього товариства у Лондоні із доповіддю «Україна: найбільша проблема Європи». Зокрема, там зазначалось: «...Якою має бути позицiя Великої Британiї? А наша позицiя, я вважаю, має бути та сама, що й українцiв. Ми повиннi стояти на боцi України i на боцi кожної держави, яка готова допомогти їй на прийнятних для неї умовах. Іншими словами, ми повиннi прагнути того самого рiшення, якого бажає сама Україна. І я переконаний, що це так само в наших iнтересах, як i в її».

13 БЕРЕЗНЯ 2019 Р. КИЇВ. АКЦІЯ БІЛЯ РОСІЙСЬКОГО ПОСОЛЬСТВА / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Щодо України. 13 березня до Адміністрації Президента у Києві вийшли родичі політв’язнів та військовополонених, які закликали Петра Порошенка створити Координаційну раду для звільнення заручників. Як повідомляли організатори — Об’єднання родичів політв’язнів Кремля та рідні військовополонених, учасники акції «Президенте, підпиши!» прагнуть нагадати Петрові Порошенку про обіцянку створити єдиний координаційний орган для пошуку шляхів звільнення заручників, а також підписати указ про його заснування. Справа у тім, що ідею створення такої Координаційної ради, яку запропонував «бранець Кремля» Володимир Балух у своєму листі до Президента, Петро Порошенко підтримав ще 8 червня 2018 року під час зустрічі з родинами політв’язнів і військовополонених в АП.

«Глава держави публічно оголосив про створення такої ради і доручив своїй адміністрації підготувати відповідний указ. До сьогодні Адміністрація Президента не надала жодної відповіді на запити родичів заручників Кремля стосовно виконання цього доручення Президента, а питання системного підходу до вирішення проблеми залишається у державі невирішеним», — акцентують організатори акції.

Щоб мати підтримку, про яку говорив Ланселот Лоутон, потрібно демонструвати власну відданість справі.

Марія ПРОКОПЕНКО, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ