Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Знову операція "возз'єднання"?

"Вивести російські війська з Казахстану, особливо північного, буде дуже складно", - експерт
6 січня, 2022 - 19:44
ФОТО REUTERS

Ситуація у Казахстані трагічна. Протести громадян, які розпочалися 2 січня проти підвищення цін на скраплений газ, дуже швидко стали масовими та поширилися по всій країні. Вимоги людей мали вже не лише соціально-економічний, а й політичний характер, головним чином – це усунення від влади незмінного керівника країни Нурсултана Назарбаєва, а також його ставленика на посаді глави держави Касим-Жомарта Токаєва. Влада не задовольнила вимог людей по політичній частині, погодившись лише знизити підвищені з 1 січня ціни на газ. Щоправда, також відправили у відставку уряд на чолі з прем'єр-міністром Аскаром Маміним, що не означало повне перезавантаження влади.

Далі на вулицях казахстанських міст почалися запеклі зіткнення між протестувальниками та силовиками, які призвели до численних жертв, поранених, збитків, і протистояння це далеко від завершення. Також страждає інфраструктура міст, де горять автомобілі та адміністративні будинки, відбуваються захоплення держустанов, аеропортів, станцій, перекриваються дороги. Епіцентром протестів стало найбільше місто Казахстану Алмати, де певний час влада взагалі втратила управління, й у місті панував хаос, зокрема мародерство. В результаті Токаєв звернувся до Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), яка незабаром ввела контингент військ для охорони ладу в країні.

А тепер від офіційної інформації перейдемо до оцінки ситуації. Зараз не можна зі стовідсотковою впевненістю будь-що аналізувати чи прогнозувати, але з того, що відбувається в Казахстані, промальовуються контури наступної мозаїки. Розглядатимемо її як одну з можливих версій, яка пов'язана із зовнішнім втручанням у внутрішні справи Казахстану (вчора ми її згадували у статті «Казахстан: пастка ескалації»).

Підґрунтя для протестів у цій країні однозначно було - скільки б добра не приніс Назарбаєв своїм довговічним правлінням для Казахстану, кожен автократ, навіть у країнах, де подібні традиції вітаються, набридає, якщо не йде вчасно і красиво (можна просто вчасно). Спроба транзиту влади по-назарбаєвськи не вийшла, бо всі чудово розуміли, що елбасі та його клан продовжують кермувати, перебуваючи за лаштунками та розставляючи своїх людей на посади.

Протести могли спочатку жирно задобрити або жорстоко придушили, як не раз це вже відбувалося в Казахстані, але внутрішні і зовнішні гравці вирішили зіграти свою партію. Президент Токаєв, який завжди був у тіні Назарбаєва, відчув владу та захотів взяти її під свій повний контроль. Збудити його до цього могли як власні амбіції, так і примус росіян. Путін, щоб там про нього не говорили, зі своїми неоімперськими цілями, мислить стратегічно, формує умови та вичікує момент. Звідси і загравання з реально масовими (це факт) протестами по всьому Казахстану: мітингувальникам хвилеподібно – то давали волю, можливо, десь і не справлялися, то жорстко зачищали.

Не виключено, що підготовлені провокатори казахстанських чи російських спецслужб спеціально спрямовували протести у бік радикальних заходів, і це підпал автомобілів чи захоплення адміністративних будівель. Хоча серед демонстрантів також завжди знайдуться і радикальні, кримінальні елементи, і бажаючі поживиться на халяву. Таким чином, у країні сформувалася ситуація хаосу, заворушень і тривоги, що дало підстави ляльководам переходити до наступного етапу спецоперації – наведення ладу. А далі пішли заяви Токаєва про «акт зовнішньої агресії», «пряму загрозу цілісності держави» та «терористичні банди», які необхідно ліквідувати. Більше того, для наведення порядку він, можливо, за домовленістю, також звернувся за допомогою до ОДКБ, куди офіційно входять Росія, Білорусь, Вірменія, Киргизстан та Таджикистан, але за фактом усім править Кремль.

У Москві, яка весь цей час на найвищому рівні відмовчувалася або обмежувалася фразами «ми уважно стежимо за ситуацією», у четвер заявили, що розглядають події в Казахстані як спробу насильницьким шляхом підірвати безпеку і цілісність держави. Токаєв про це теж говорив. Також у МЗС Росії повідомили, що РФ разом із союзниками з ОДКБ сприятиме проведенню правоохоронцями Казахстану контртерористичної операції. Іншими словами, ми візьмемо під контроль важливі стратегічні об'єкти держави, а ви займайтеся розстрілом протестуючих, хоча виключати присутність російських фахівців, силовиків чи ПВК у Казахстані з перших днів протестів також не можна.

Таким чином, маємо ситуацію, коли, використовуючи революційні настрої казахів, Москва фактично проводить багатоходівку з посилення контролю над сусіднім Казахстаном. Те саме, з поправкою на місцеві особливості, Кремль реалізував щодо Білорусі, коли там у 2020 році проходили масові протести громадян проти диктатора Олександра Лукашенка. Останньому, який сам себе загнав у пастку, нічого не залишалося, як просити допомоги у Москви. І вона допомогла, але це обернулося повзучим аншлюсом Білорусі Росією, який ми спостерігаємо сьогодні за допомогою інструменту так званої Союзної держави.

Далі для Казахстану в рамках цієї версії можуть бути два варіанти - це або часткове або повне поглинання Москвою. На теренах Телеграм-каналу вчора вже гуляло повідомлення наступного характеру: «У північному Казахстані, який менше піддався протестним настроям, росіяни створюють осередки самооборони. Найближчим часом може бути захоплена зброя і піде процес створення Південноуральської Народної Республіки (ЮНР)».

А це вже офіційна заява Уповноваженого з прав людини у Росії Тетяни Москалькової. «Сьогодні ми всі бачимо, як складно розвивається ситуація у Казахстані. Звичайно, особливе занепокоєння викликає доля наших співвітчизників», — написала вона у своєму Instagram. Як уміє Кремль «захищати» своїх «співвітчизників» в інших країнах, зокрема в Україні, ми всі чудово знаємо – шляхом війни та захоплення чужих територій.

Але це не все. До приєднання Казахстану відкрито закликав член комітету Держдуми Росії з безпеки та протидії корупції Бійсултан Хамзаєв. «Центральна Азія – це російська земля! У мережі йде обговорення можливого возз'єднання Казахстану з Росією. Особисто моя позиція, як громадянина Російської Федерації, незалежно від політики та посад. Підтримую проведення референдуму у Казахстані про возз'єднання Казахстану з історичною Батьківщиною – Росією. Зазначу, що сам Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв усі свої заяви робить російською. Вважаю, це буде гарним проявом справжньої демократії!» - написав він у ФБ.

Ну і, звичайно, встиг висловитись лідер ЛДПР, українофоб Володимир Жириновський, який часто озвучує те, що в голові ті, хто керує Кремлем. «Казахстан — штучна та крихка держава. Розвалитися вона може тільки по двох частинах: південь - це казахи, північ - це повернення до Росії. Як Україна: західна – це Львів, столиця, а Новоросія східна – це Росія», - пише Телеграм-канал NEXTA Live.

Все це не що інше, як зазіхання на суверенітет та територіальну цілісність сусідніх держав з боку російської влади та політиків, які ніяк не звільняться від імперських та шовіністичних поглядів. Від цього страждають усі: Молдова, Грузія, Україна і тепер Казахстан. Не кажучи про інші країни, де Москва теж паскудить. Відповіддю на подібну агресивну та злочинну політику Кремля може бути лише одна – боротьба за збереження незалежності та зміцнення власної безпеки

«ЗАТКНУТИ» КАЗАХСТАН ЯК БІЛОРУСЬ РОСІЯ НЕ ЗМОЖЕ»

Єрмек НАРИМБАЙ, політв'язень, опозиційний казахстанський політик, громадський діяч (проживає у Києві):

- Назарбаєв вилетів у невідомому напрямку. Таким чином, Токаєв фактично позбавився його впливу. Зараз все вкрите мороком. У країні вимкнено інтернет, пресслужби не відповідають на запити, адвокати не можуть потрапити до РВВС, величезна кількість убитих цивільних осіб у морзі… На цьому тлі наразі доля Назарбаєва нікого не цікавить. Усі повноваження здані Токаєву. Людина з онкологією, з травмою хребта – у неї болячки та проблеми у свій 81 рік.

1979 року військовий контингент в Афганістані називався обмеженим контингентом і теж вводився в «дружній Афганістан». Наразі вводиться обмежений російський контингент із невеликими взводами, ротами вірмен, білорусів та таджиків у «дружній Казахстан». До речі, киргизи відмовилися від цього. На цьому тлі у росіян дуже мало сил, щоб контролювати весь Казахстан. Вони можуть зосередитись на парі стратегічних об'єктів та резиденції президента в якості особистої охорони. Якщо відбудуться зіткнення й використовуватимуть росіян для розгону натовпу, тобто буде пролита кров із російської гвинтівки, то громадська думка різко розкрутиться. Це буде те саме, що і в Афганістані. Деякі зустрічали російські танки з квітами, а потім буквально за тиждень радянські війська зіткнулися з потужною партизанською війною.

Внаслідок таких дій фрагментація Казахстану можлива. Але Москва не враховує головного – вони втратили 30 років. За ці три десятиліття відбулася одна важлива подія – перенесення столиці, що спровокувало міграційні рухи всередині Казахстану.

Після 1933-го року, коли стався Голодомор, цілина пішла на землі, що спорожніли від людей. Перенесення столиці 1992-го року знову повернуло казахів на північ своєї країни. І якщо 1991-го росіяни на цих територіях могли становити 90% у деяких містах, то на сьогоднішній день цей відсоток становить 40%. Це падіння більше ніж удвічі. Другий фактор – якісний склад населення. Виїхала молодь, залишилися старі. Таким чином, ці 40% росіян начебто є, але на вулицях в активному житті їх уже немає. Щодо цього навіть Павлодар, який вважався спустілим містом, зараз демонструє те, що на його вулицях одні молоді казахи. Щодо цього намір створити «ЛНР» і «ДНР», як в Україні, зіштовхнеться зі згаданим мною фактором. Путін дивиться на статистику і бачить, що начебто частка російськомовного населення в Казахстані висока, але фактор того, що з цього відсотка домінуючим показником є люди похилого віку, зменшує їхню пасіонарність. У цьому відношенні казахи вчинять запеклий опір у північному Казахстані.

Крім того, спроба розгону російськими силовиками повстання в Алмати призведе до збудження ситуації навколо російських солдатів. До цього з'явиться антиросійський міжнаціональний відтінок. Це відгукнеться гігантським протистоянням у відносинах між народами – російським та казахським, а також між державами – Росією та Казахстаном. Справа в тому, що якщо брати «ЛНР» та «ДНР» на сході України, то там росіян та українців зовні неможливо відрізнити. А щодо казахів і росіян є явна відмінність по типу обличчя. Російськомовне населення посилить свою міграцію до Росії, відповідно остання програє.

Сам Токаєв, звісно, остаточно втратив свій авторитет. До цього була гра, що Токаєв на тлі Назарбаєва, добрий. Назарбаєв як би все контролює, а Токаєву не дають проводити реформи. Ця пісня звучала два роки. Тепер Назарбаєв пішов, силовики перепідпорядковані, повнота влади у Токаєва. Але перше, що робить Токаєв – ганебна заява щодо ОДКБ, яку навіть найлояльніші прихильники Токаєва сприйняли негативно як державну зраду. А-ля Янукович, який також запросив останнього моменту війська Путіна. Таким чином, Токаєв упустив свій авторитет. І це є символічним на тлі загрози втрати влади. У питанні можливості зміни режиму авторитет має головну роль. Тепер після рішення про введення російських військ Токаєв навіть не зможе вийти до народу. Адже вивести ці війська із Казахстану, особливо північного, потім буде дуже складно.

Зрозуміло, що силовики не можуть зупинити масових протестів у всіх містах. Силовики просто опустили руки. Але й російські силовики не зможуть закрити мітинги. Щодо цього казахські мітинги набагато масовіші, ніж у Білорусі. Таким чином, «заткнути» Казахстан як Білорусь Росія не зможе.

 

Іван КАПСАМУН, Валентин ТОРБА, «День»
Рубрика: