Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

50 мільйонів кляпів для Леоніда Даниловича

22 червня, 1999 - 00:00

Шановний пане Кучмо!

Настав час, коли вже слід писати не в газету, а безпосередньо
до Вас, Леоніде Даниловичу. Бо йдеться про нами обома шановану Конституцію.
Щоправда, Ви, як її гарант і людина, що їй присягалася, мабуть, маєте якісь
певні права для відхилень від її букви і змісту, а я, як звичайний газетний
черв'як, повинен остерігатися, аби ця надто буквально зрозуміла шана не
завела мене на манівці.

Отож я мушу визнати, що зайшов учора саме туди в своїх
намаганнях навчити Президента моєї країни конституційних норм. Каюся!

А налякався я, читаючи Ваш указ про додаткові заходи для
поліпшення діяльності органів внутрішніх справ і громадських формувань
з охорони громадського порядку. Гарний указ і, головне, вчасний. Ну що
робити, коли міліція без зарплати? Звісно, відновити народну дружину —
вона і без грошей Вас добровільно (примусово) захищатиме, особливо на виборах.

А хто захистить мене? Та ні, злодіїв не боюся, бо їм вдасться
трохи поживитися хіба що в холодильнику. Боюся, коли телефонують обурені
читачі. Позавчора, наприклад, зателефонував один дільничний уповноважений
міліції з Тальнівського району майже рідної моєї Черкащини. Людина була
просто в захваті від того передвиборного спілкування, яке Ви влаштували
для скромних трудівників правоохоронного фронту. Каже, що теща його ще
жодного разу так не годувала. А тут же ще й дещицю грошей дали, — з однiєю
умовою, — щоб у селі всі як один — за Кучму. «Та ми лоби порозбиваємо,
— сказав мій знайомий, — від такої уваги».

Отож і я не хочу мати дірки в лобі, яку спробував «пробурити»
дрібний акціонер з Вашої батьківщини — Дніпропетровська. Йому, бачте, дивідендів
не платять. Однак сам до газети писати не наважується. «Та що ви, — каже,
— а знаєте, що в нас роблять із тими, хто за Кучму не підписується?..»

Я підписуюся, вже ось обома руками виводжу. Лише одну букву
не дописав, як раптом іще один дзвінок. Ніколи не вгадаєте хто. Головний
урядовий економіст, можна навіть сказати, міністр. Ми з ним якось у ліфті
опинилися наодинцi. І відтоді його орієнтація під підозрою. Плаче: «Тобі,
каже, легко писати, а мене тепер із роботи виганяють, службове розслідування
проводять...» Я просто сторопів: як можна таку порядну людину підозрювати
в зв'язках із вільною пресою!

Щоб через мене люди страждали? Кидаю цю невдячну справу.
Займуся, мабуть, підприємництвом. І є до Вас, Леоніде Даниловичу, гарна
пропозиція: давайте удвох! Усе одно Вам теж незабаром доведеться шукати
нову роботу. Успіх гарантую, бо вже все прораховано в бізнес-плані. Ринок
величезний: 50 мільйонів (шкода, що майже на два мільйони скоротився!).
Ви даєте державне замовлення, а я швиденько в тіні налагоджую виробництво
кляпів індивідуального рятування з гарантією стерильності. Перед виборами
на них буде страшенний попит держадміністрацій усіх рівнів. Прошу, погоджуйтеся.
Ото заробимо!

Ваш колишній опонент

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День» 
Газета: 
Рубрика: