Віце-президент США Альберт Гор прислав Леоніду Кучмі
лист, у якому високо оцінив його укази економічного характеру, повідомляє
Інтерфакс-Україна.
Зрозуміло, лист віце-президента — суто дипломатичний крок, народжений
у держдепартаменті (можливо, не без нашої «підказки») напередодні візиту
Гора в Україну. Однак, наскільки він вдалий? Мова, звісно ж, іде не про
вплив листа до Кучми на кар'єру Альберта Гора, просто цей лист — досить
типовий приклад характеру американсько-українських відносин і способу «підтримки
реформ» в Україні.
Чомусь нікого не дивує сама форма підтримки, про недосконалість якої
говорить комічність гіпотетичної зворотної ситуації — коли Кучма пише листи
підтримки Клінтону. Але головне не в цьому. Чому Гор підтримує Кучму? Тому
що Кучма не тільки проголосив себе реформатором, а й робить якісь дії в
цьому напрямку (підписує укази тощо). Американці, а особливо їхні бюрократи,
— це люди, котрі звикли грати за правилами. Вони сприймають буквально як
наміри нашого Президента, так і те, що написано в указах (вірніше в аналітичних
записках держдепа із приводу цих указів). Однак, в Україні президентські
укази оцінюються за іншими критеріями, і передусім із погляду того, як
вони будуть працювати в наших умовах. Всі знають про загадкові «особливості»
України, які призводять до того, що найправильніші заходи майже завжди
дають результати протилежні запланованим. Різниця між вітчизняними й американськими
прихильниками ринкових реформ в Україні (якщо припустити, що вони хочуть
одного й того ж) саме й полягає в тому, що одні й ті ж тексти трактуються
принципово по-різному.
Таким чином, для внутрішньоукраїнської ситуації лист Гора має тільки
негативні наслідки — він зайвого разу розчарує в Америці демократів і ще
раз переконає всіх зацікавлених у тому, хто «підтримує антинародний режим».
Все це ще трохи посприяє зростанню антиамериканських і антидемократичних
настроїв.
Втiм від американців не треба вимагати глибокого розуміння наших «деталей»,
зрештою Україна для США — лише одна з доброї сотні прохачів американської
допомоги. Оскільки Америка не може до нас пристосуватися, для того, щоб
від неминучого діалогу була практична користь, пристосовуватися доведеться
нам — я маю на увазі звичайно не уряд, а слабкі шматочки вітчизняного громадянського
суспільства.
