До парламенту — на екскурсію
Хто не знає: сьогодні будь-який студент може побродити коридорами Верховної Ради та посидіти під її куполом. Було б бажання. Учора на шедевр архітектора Володимира Заболотного прийшли подивитися студенти Аграрного університету. «У молодіжного об’єднання «Єдність» є мережа лідерів, які живуть у гуртожитках. Ми повісили оголошення, хто захотів — записався. Ми формуємо список і запрошуємо на екскурсію», — розповів «Дню» голова молодіжного об’єднання «Єдність», перший номер списку виборчого блоку «Євген Марчук — «Єдність» у Голосіївську райраду столиці Iван Слободяник. Найбільш політизованими в Аграрному університеті виявилися дівчата — принаймні, їх було набагато більше, аніж хлопців. Диви, й українська політика фемінізується...
Як правило, екскурсія починається з першого поверху. Але вчора студентів одразу повели на балкон — дивитися на сесійну залу. Благо, була перерва в засіданні.
Заходимо під купол, у ложу, де зазвичай сидять помічники депутатів. Присутні розсаджуються у два ряди. «У 1939 році тут стояла скульптура Сталіна, в 1950-му її замінили на скульптуру Леніна, зараз ви бачите карту України з регіональними й адміністративними центрами», — розповідає головний консультант інформаційного управління ВР Олена Демченко. Під час Другої світової війни через купол в даху будівлі авіаційна бомба влучила просто в зал засідань. У 1950-ті купол відреставрували та повісили величезну, дивовижної краси кришталеву люстру. Однак тих, хто сидів біля кореспондента «Дня», найбільше вразили сім самонавідних камер і система «Рада».
Далі спускаємося в нову конференц-залу. За радянських часів тут був двоповерховий кінотеатр, двічі на тиждень партійні бонзи дивилися тут голівудські новинки, недоступні простим смертним. А тепер, замість будки механіка, за тонованим склом сидять перекладачі-синхроністи. I коли, скажімо, виступає спікер, його одночасно перекладають шістьма мовами. Якщо є необхідність, звісна річ.
«Тут сиділи всі українські прем’єри», — показує Олена Анатоліївна. Біля історичного крісла гріх не сфотографуватися, що студенти й роблять. Шкода лише — посидіти не дозволяють, за цим стежить офіцер.
Iдемо на другий поверх, у кулуари. Дуже важко зосередитися на розповіді екскурсовода, коли навколо всі знайомі обличчя. «А онде, дивися — мужик iз вусами, я його по телеку бачив», — показує хлопець на народного депутата Володимира Бондаренка. «Він, здається, з «Нашої України», — каже його приятель. «Це Бондаренко з ПРП», — вирішую я провести політлікнеп.
Підходимо до знаменитої картини «Державотворення» — на тему здобуття Україною незалежності. На ній зображені всі депутати першого скликання. «Дивися», — радіє одна iз студенток, знайшовши знайоме обличчя. «А отам за прапором Кучма...», — показує подруга.
Однак найбільше студентів вразив мій колега з одного інформаційного агентства — своїм, м’яко кажучи, неформальним виглядом. Він так поважно сидів, що його прийняли за народного депутата. «Дивися, який народний депутат, прийшов у Верховну Раду в кедах і на штанах пляма...» Мовляв, а ми ж думали, тут лише небожителі ходять...
«Ну що, сподобалося?» — поцікавилася кореспондент «Дня» після закінчення екскурсії. «Так. Гарно тут, — зітхає одна зі студенток, дивлячись на напівпорожню сесійну залу. — Тільки я трохи не так уявляла собі роботу парламенту. Власне, сподівалася побачити роботу. А депутати все більше коридорами ходять. Чи так і треба?»...
