Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Другу Арафату від друга Леонiда. Особисто

9 вересня, 1999 - 00:00

І все-таки цікаво, якщо Президент України нагороджує
лідера Палестини орденом Ярослава Мудрого I ступеня, зокрема, «за вагомий
внесок у розвиток палестинської державності», то чи обдарує, в свою чергу,
Арафат Кучму за розквіт України і вагомий внесок у цю справу? А може, дружбою
з Арафатом ми американців лякаємо: мовляв, «якщо ви не відгукнетеся, то
ми напишемо в Спортлото»? Чи так ми до Росії підлизуємося? Чи, як сказав,
хихикаючи, один злий анонім: «А може, Президент просто хоче помститися
Рабиновичу?» Однак питання залишається. «Що це означає?» — поцікавилася
кореспондент «Дня» Тетяна КОРОБОВА в парламентаріїв, які, до речі, через
силу розмовляли всерйоз на цю тему.


 

Андрій ДЕРКАЧ:

— Я не знаю цю тему, хто готував нагородження, як готувалося.
Ну, в радянський же час нагороджували всі братські республіки, які намагалися
там щось будувати. Напевно, Тарасюку видніше, в чому інтереси зовнішньої
політики, — без МЗС це не могло пройти.

Юрій КАРМАЗІН:

— Наш Президент, оскільки немає законодавчого поля про
державні нагороди, робить все на свій розсуд. Орден Вяхіреву, орден Арафату...
По-моєму, «Ярослав» I ступеня ще нікому не вручався. І я так зрозумів,
що Арафат зробив для України набагато більше, ніж будь-який її гідний громадянин.
Я думаю, цей факт для історії медицини.

Павло МОВЧАН:

— Я пригадав старі часи: це тенденція Микити Сергійовича,
яка простежується і сьогодні. Я не розумію, який стосунок має Арафат до
України й українських проблем? Може, ми йому зброю продавали? Я не розумію
логіки цих речей. Це просто абсурд, і чим далі, тим більше. Очевидно, це
втрата політичного чуття в Президента.

Мустафа ДЖЕМІЛЬОВ:

— Ну, якщо Президент лідерові кримських комуністів Леоніду
Грачу ордена дав, то чому не дати Арафату?

 
Газета: 
Рубрика: