Уночі на 11 серпня на столичному вокзалі потяг «Генічеськ — Чернівці» мав годинну зупинку, як і багато інших потягів, що йдуть через Київ. Втім, чекали саме на цей. Вже за 20 хвилин до його прибуття на пероні зібралося багато людей — з квітами, українськими прапорами та символікою Держприкордонслужби та плакатами. На плакатах було написано: «Дякуємо, ви — наші герої», «Пишаємося вами!» та інші фрази вдячності та підтримки. У цьому поїзді додому — на Львівщину — поверталися прикордонники, які кілька тижнів перебували в оточенні терористів у так званому «Ізваринському котлі» та з 6 на 7 серпня прорвали два кільця бойовиків і вийшли до сил АТО.
Активісти оголосили «позитивну мобілізацію» для зустрічі прикордонників: у результаті, охочі привітати героїв та подякувати їм заповнили усю платформу. Крім того, на бійців чекало шампанське та 22 кілограми піці. А ще — дитячі малюнки та цукерки.
Анастасія Розлуцька з ініціативи «Євромайдан SOS» розповіла: «Підготували українську символіку — прапори пошили переселенці з Донбасу, ще й зробили нам знижку. Я б кожного прикордонника зустрічала, якби знала, коли вони приїжджають. Треба подякувати їм за те, що захищають нашу країну».
Хлопці не очікували, що їх зустрічатимуть, ще й так. Поки потяг ще лише зупинявся, один з бійців, визирнувши з дверей вагону, голосну крикнув: «Слава Україні!» — у відповідь пролунало гучне «Героям слава!» А далі багаторазове «Дякуємо!» «В мене просто немає слів, просто немає слів», — повторював один із прикордонників, тримаючи в руках соняшники від дівчат.
Хлопці легко йшли на контакт, щоправда про бої згадували неохоче. Але загалом розповідали, що їм довелося пережити. Прикордонник Костянтин зізнався: «Звикли оберігати кордон, а знадобилося його обороняти. Ми діяли так, як вчили. Зараз планую відпочити — думаю, мінімум 10 днів відпустка. Не очікували такої зустрічі у Києві, дуже приємно. На сході України стикались із різним ставленням місцевих, але загалом з позитивним».
«Не хочеться повертатися на Донбас, але, якщо треба — поїдемо, — каже львів’янин Володимир. — На кордоні, коли нас обстрілювали з «Градів», було дуже страшно. За дві години разів 300 «Отче наш» та «Богородице Діво, радуйся» прочитав. Тільки Бог рятував. Ми ніякі не герої. Сьогодні герої — хлопці, які зачищають Донецьк та Луганськ. А ми просто стояли, відбули свій термін, хоча й тяжко було».
Андрій зі Львова пишається: у його підрозділі немає загиблих і поранених. «На кордоні всього не вистачало: продуктів, боєприпасів. Колони з допомогою не могли дійти до нас. З родичами намагалися спілкуватись мобільними. Іноді нам глушили зв’язок — я так розумію, росіяни. Бувало, три-чотири доби не могли додзвонитись додому. Менше розказували, щоб рідні менше переживали. Зараз все нормально, хоча й замучені трохи», — розповів Андрій.
Ще один прикордонник усміхається і каже, що родина не знає, що він побував на передовій, всі думають, що він не в зоні АТО. Але тепер, звичайно ж дізнаються ...
Люди на пероні дарували прикордонникам прапори та обереги, фотографувались на пам’ять. Киянка Катерина Мельник ділиться враженнями: «Круто, що хлопці їдуть додому живі. Але є ті, хто не повернувся, або дуже змінився. Хтось ділиться враженнями, а хтось мовчки курить з побратимами. Ми маємо відслідковувати потреби цих людей, бо не всі мають родину та того, з ким можна поговорити — а бійцям це необхідно. Важливо, щоб статус цих хлопців не затерся».
Згодом весь перон заспівав гімн України, дехто з хлопців плакав, приклавши руку до серця. Раділи подарованим прапорам, кажуть, їхні вже брудні та посічені осколками, але вони їх бережуть на рівні з новини, отриманими у Києві від тих, хто пишається і дякує.
Година промайнула, як хвилина. Потяг із прикордонниками рушив далі. Хлопці вивішували з вікон прапори та співали гімн України. Сестри Людмила та Олена махають хлопцям руками. «Низький уклін хлопцям. Хай бережуть себе! Вони дуже мужні, хоча й кажуть, що звичайні. Ні, для нас вони — герої!», — кажуть дівчата.
