Залишається маса питань, відповідь на які визначить розвиток кризи.
По-перше, як буде використано гроші МВФ? Тут важливо отримати точну відповідь
— чи підуть вони на підтримання курсу гривнi (інтервенції НБУ тощо), чи
на пряме фінансування дефіциту бюджету? Якщо від ОВДП все-таки відмовляться
— як фінансуватиметься бюджетний дефіцит? Необхідно також з'ясувати з урахуванням
нових реалій розмір державних зобов'язань, графік їхнiх виплат тощо.
Усі ці питання вимагають негайної відповіді. Проте, схоже, їх навіть
не ставлять і це — найголовніша політична складова кризи. Схоже, після
рішення МВФ усі політичні сили відразу заспокоїлися та розслабилися. Судячи
з усього, питання про відповідальність уряду не стоятиме — Кабмін завалив
парламент антикризовими законами і на запитання про відповідальність уряду
протягом найближчих кількох місяців буде одна відповідь — ухваліть спочатку
наші проекти. Додамо сюди прийняття бюджету на наступний рік, у процесі
якого напевне робитимуть ставку на зв'язок кредиту МВФ з бюджетним дефіцитом
(і, відповідно, всім розкажуть про те, що внесення змін в урядовий проект
бюджету — вірний шлях до кризи) і ми побачимо досить безхмарні перспективи
існування нинішнього режиму. І, нарешті, криза в Росії, яка збіглася з
нашою — найкращий аргумент на користь Кучми і Ко. Скільки б там не говорили
про те, що ми постраждали менше, тому що нічого не робили, — до виборців
ці аргументи не дійдуть, а швидше дійдуть репортажі ТБ й інформація родичів
та знайомих.
Продовження теми на сторінці "Подробиці"






