Той факт, що для переважної більшості вітчизняних підприємців пошук інвестора — завдання, порівнюване за складністю з пошуком чорної кішки у темній кімнаті, вже давно перестав дивувати. І проте, багато що на регіональному бізнес-форумі, що відбувся минулого четверга у Чернігові, (захід проходив у рамках Міжнародного інвестиційного форуму «СВІТ. ЄВРОПА. УКРАЇНА», заключний етап якого проводитиметься у Києві з 15 по 19 жовтня поточного року) здивувало. Ось, наприклад, мало хто підозрює, що «віра в доброго царя» навіть у прагматичних колах регіональних господарників згасла ще не остаточно. Або, скажімо, що суб’єктів економічної діяльності, які теоретично готові вкладати гроші в розвиток не свого бізнесу з метою отримання відсоткового прибутку, в нашій країні, виявляється, більш ніж достатньо. Та про все по черзі.
Перша, офіційна, частина бізнес-форуму була для підприємців, не в образу організаторам, нудна, як статистичні дані. Хоч дані Мінекономіки характеризують інвестиційну картину нашої країни вельми цікаво: за дев’ять місяців минулого року грошові вливання в основні фонди виросли на 6,2% (за аналогічний період 2001-го — на 25,2%) і становили 19,84 млрд. грн. Основним джерелом (66,6%) інвестицій за січень—вересень минулого року, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств. Питома вага банківських кредитів як джерел інвестування — 5,1%, бюджетних (державних і місцевих) коштів — 8,3%, грошей населення в будівництво житла — 4,6%, іноземних інвесторів — 4,5% і таке iнш.
Однак про це (тобто про те, що головним інвестором бізнесу на сьогодні є сам бізнес) зацікавлені в кредитах учасники бізнес-форуму, очевидно, знали і без офіційного сайту www.me.gov.ua, який їм настійно рекомендувала відвідати головний економіст Мінекономіки Тетяна Земекова. Як і про настороженість, з якою сприймають ринок України на Заході (про це інформували фахівці із залучення та розміщення інвестицій); про високі банківські ставки із кредитів (їх присутні банкіри пояснювали високими ризиками кредитування)...
Приємним, з погляду інформативності, винятком став, мабуть, тільки виступ нинішнього керівника консультаційної фірми «Тангран» Олексія Цебро. Думка екс- банківського службовця, що проблеми у сфері кредитування головним чином слід розглядати крізь призму неможливості підприємств і банків показати свої реальні обіги (а отже, — підтвердити платоспроможність першим і, власне, інвестувати — другим), — бізнесмени зустріли дружніми оплесками. У зв’язку з цим, ще більш цікавою, ніж дані Мінекономіки про інвестиції, постає офіційна статистика НБУ. Особливо, що стосується темпів зростання грошової агрегати М0 (готівка), які впродовж останніх кількох років Україна демонструє на рівні 30—40% на рік. Експерти, до речі, з цього приводу давно ламають голову: чому за незначних темпів інфляції, відсутності серйозного прогресу з кредитів, що піддаються обліку, і депозитів, низького рівня зарплат тощо, обсяг грошової маси в економіці зростає? Не вірити пану Цебро, що «тінізація ринку (в тому числі і банківських послуг. — Авт. ) така, така...», що він і сам «не в змозі передати цього», підстав, таким чином, дуже мало.
І недаремно, напевно, організатори бізнес-форуму натякали: мовляв, раніше банку давали кредит під заставу нерухомості, ще раніше — під бізнес-план, а нині все йде до того, що даватимуть «під команду». І не дарма рекламували командитне акціонерне товариство, ставши учасником якого підприємство нібито може вирішити свої проблеми з інвестиціями. У ході другої, неофіційної, частини заходу кореспонденту «Дня» вдалося з’ясувати, що мало хто з присутніх на форумі бізнесменів має уявлення про те, що таке «командитне АТ» (для непосвячених — це таке АТ, за діяльність якого один учасник відповідає в межах внеску до статутного фонду, а інші — всім своїм майном)...
Тим часом анонсованих «круглих столів» із проблеми «Інвестиції та лізинг у Чернігівську область» не відбулося. Точніше, їх замінив один «квадратний», за яким головний економіст Мінекономіки Тетяна Земекова (симптоматично, що до представників банківського сектора інтересу майже у всіх бізнесменів не виникло) відповідала на запитання в режимі «off records». З її розмови з регіональними підприємцями можна зробити два принципових висновки: «тіньова економіка» — настільки закономірне явище, що навіть в уряді це мало кого дивує. Другий — культура бізнесу в регіонах. Вона, якщо відверто, настільки низька, що ще дуже довго наша влада може проводити «податкову реформу», не побоюючись революції. Підприємці так звикли приховувати свої гроші від оподаткування, що інвестиційний проект у стилі «Власний капітал — 0 гривень. Необхідні інвестиції — $2,5 млн.» є найбільш поширеним і, якщо «не під команду», найменш перспективним способом залучення інвестора.






