Кохання, як сміх. Сміх, як кохання
Михайло Михайлович є абсолютно унікальною особистістю, яка з роками стає все молодшою. Коли на прес-конференції він сказав: «Друзі, ви знаєте, насправді я нині собі набагато більше подобаюся, ніж у молодості. Ви навіть не уявляєте, наскільки мені нині цікавіше жити. І веселіше!».
Як великий художник, він, зрозуміло, іронічний насамперед до себе. Всі пам’ятають образ папуги, який увесь час щось говорить доти, поки його не накриють хусткою. Темрява зникла — він знову за своє — теревенити. Тобто світло для художника і є тим джерелом, що народжує сміх. Наступна стадія сміху — кохання. І з віком дружини Михайла Михайловича все молодші, а дітей усе більше. Та він і сам стає і мудрецем, і дитиною одночасно. Повз нього не проходить жодна велика подія: ні літературна, ні політична. На останньому концерті найсмішніші речі були присвячені цим двом темам: парламенту і випадковій телефонній розмові з неслухняним хлопчиком, який довів дядька до стану цілковитої осудності. Люди, які кажуть, що не розуміють Михайла Михайловича, що він для них «складний», просто не хочуть слухати його серцем.
Його найвідоміша фраза останніх років: «Не можеш кохати, сиди товаришуй». Михайло Михайлович не сидить на місці. Він активний у всіх значеннях цього слова. А де не вистачає «значення слова», він бере «значенням голосу», «значенням усмішки», «значенням жесту», «значенням погляду» — своїх дивних і трошки хитрих, але дуже мудрих і дитячих очей.
Хто хоче ще раз пересвідчитися у дивовижному впливі всього вищезгаданого — приходьте сьогодні на концерт майстра до «України». Це той рідкісний випадок, коли володарем надприродного шарму є чоловік. Хай вибачать мені жінки!
