Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

Коротко / УКРАЇНА

8 вересня, 2010 - 00:00

Україна — серед «здебільшого вільних» країн щодо прав найманих робітників

Права найманого робітника та профспілок найкраще забезпечують у розвинутих країнах Заходу, вважають автори звіту американської недержавної організації «Дім свободи». Україна потрапила до списку «здебільшого вільних» країн щодо прав робітників, де, крім неї, є три країни-члени ЄС та Сербія й Чорногорія. Пострадянські країни, за винятком України і трьох балтійських держав, опинилися в категоріях від «частково вільних» до «дуже репресивних», повідомляє «Радіо «Свобода». Автори звіту «Дому Свободи», які вивчали стан забезпечення прав людини праці у світі, дійшли невтішного висновку, що близько третини населення землі живе у країнах, де права робітників зазнають значного утиску. Більшість західних сусідів України: Угорщина, Польща, Словаччина, а також Чехія, Естонія, Латвія, Словенія й Хорватія — потрапили до тієї ж категорії, що і Західна Європа, тобто «вільних країн». Сама Україна, разом із Румунією, Болгарією та Литвою, які є членами ЄС, та Сербією й Чорногорією, які хочуть туди вступити, належить до категорії «здебільшого вільних». Щодо України, у звіті зазначається, що права об’єднання у профспілки забезпечені конституцією держави та відповідними законами. Проте у звіті відзначається, що «працедавці часто порушують права профспілок та їхніх членів, а урядовці, які мають непрозорі зв’язки з приватним сектором, зазвичай закривають очі на ці порушення». Гірше справи виглядають у більшості пострадянських держав. Росія, Молдова, Грузія, Киргизстан та Вірменія увійшли до категорії «частково вільних» країн. Азербайджан, Казахстан, Таджикистан — до категорії «репресивних». А Білорусь, Туркменістан та Узбекистан потрапили до найгіршої категорії — «дуже репресивних» країн.

На Чигиринщині — симпозіум народного мистецтва

У селі Суботів Чигиринсього району Черкаської області вже вшосте розпочався Всеукраїнський симпозіум народного мистецтва. Майстри з різних регіонів України — від Одеси до Закарпаття — на базі Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» упродовж двох тижнів будуть творити та матимуть нагоду відчути енергетику землі, яка колись була столицею України.

Як розповів «Дню» заступник генерального директора НІКЗ «Чигирин» Віктор Лазоренко, цьогоріч склад учасників симпозіуму повністю оновлено. «Відбір робила Національна спілка народних майстрів. Тож 20 учасників працюватимуть у майстернях на базі заповідника. Будуть плести з лози, тесати камінь (сьогодні саме із Ямполя завезли матеріал), також будуть гончарі, різьбярі, керамісти... А ми влаштовуватимемо для них екскурсії та виїзди по всьому району», — пояснив Віктор Лазоренко. За його словами, профінансувало захід Міністерство культури та туризму, а також — управління культури Черкаської облдержадміністрації. Вік учасників — від 23-х до 50-ти років. Симпозіум триватиме до 19 вересня і завершиться виставкою у Чигиринському будинку культури, де можна буде побачити доробок майстрів. До речі, всі роботи після суботівського симпозіуму буде передано до фондів Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», Вікторія КОБИЛЯЦЬКА, Черкаси.

Подорож за межі людяності

Минулого тижня кілька житомирських мистецьких колективів — Польський театр імені Ю. Крашевського і Польська театральна студія (директор — Йоланта Урсуля Платек, художній керівник — Микола Варфоломєєв) та Єврейський театр малих форм «Єврейський бульвар» (художній керівник — Лариса Коваль) представили глядачам прем’єру «Життя всупереч долі». Літературною основою спектаклю послужила книжка (точніше, її російський переклад) відомої шведської кінорежисерки-документалістки Лєни Ейнгорн «Подорож Ніни. Історія виживання», написана за спогадами її матері. Адаптацію твору для театру виконала сценарист Галина Якубович. Перед глядачами, які заповнили залу облфілармонії, розгорнулась історія життя єврейської родини, яка в роки Другої світової війни потрапила до Варшавського гетто. Показано її очима дівчини, яка напередодні лихоліття була підлітком і будувала райдужні плани на майбутнє, але якій довелося пройти через тяжкі випробування. Разом з її родиною в гетто їх довелося зазнати десяткам тисяч єврейських сімей, і більшість цих родин було відправлено до німецьких концтаборів, де їх знищили. В гетто загинули й батьки Ніни, а її саму врятували поляки. Оголошення Організацією Об’єднаних Націй нинішнього року роком зближення культур спонукало митців до здійснення цього проекту. Постановку — помірними, але виразними засобами — здійснив актор і режисер Житомирського облмуздрамтеатру ім. І. Кочерги Петро Авраменко. Грали здебільшого не професійні актори, але й аматорами їх назвати складно, бо свої ролі вони вели впевнено. До речі, 2005 року Лєна Ейнгорн поставила за цим твором свій перший художній фільм (спільне виробництво Польщі та Швеції), який одержав нагороду «Золотий жук» від Шведської кіноакадемії за кращий сценарій, повідомляє Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День», Житомир.

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments