Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, "День"
На головній вулиці столиці України - Хрещатику, напроти переповненого продуктами Бессарабського ринку, відомого також і своєю дорожнечею, - черга голодних.
Тут не лише бомжі та літні пенсіонери, а й молодь, люди середнього віку... Їх об'єднала й привела сюди не жадібність, а злидні. І безвихідь. Вони покірно вишикувались у чергу за безкоштовною юшкою і, дивлячись на них, виникають асоціації з війною й голодомором. Однак надворі - мирний лютий 1998 року, з часу останнього офіційно визнаного голоду в Україні минуло понад півстоліття. І ось уже прикмети нового справжнього голоду, не загального, дуже вибіркового, але від цього не менш жорстокого. Щемить серце. І хочеться дякувати добродійників, котрі вручили цим людям пластмасові ложки на початку березня, коли ще дмуть холодні вітри й січе снігова крупа. Проте чому лише в березні? Перед виборами? А що буде потім?
А БЕЗКОШТОВНИМИ ОБІДАМИ ДЛЯ БІДНИХ У ЦЕНТРІ СТОЛИЦІ УКРАЇНИ ПРЕЗИДЕНТ КУЧМА ЗАДОВОЛЕНИЙ?
