Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

На ювілеї головне — вчасно й доречно

16 грудня, 1999 - 00:00

Одним словом, народ веселився від душі. Виступали Богдан
Ступка, Юрій Іллєнко, Роман Балаян, Раїса Недашковська, співала Гізела
Ципола, грав Ян Табачник, Ольга Крюкова і Юрій Рибчинський виступали дуетом,
шквал оплесків зірвала Таїсія Повалій, виконавши а-капела українські народні
пісні. А публіка, що заповнила весь можливий і неможливий простір залу,
дивилася це протягом двох годин.

Але ж який пристойний ювілей без скандалу? Був і скандал.
Іван Драч, який приїхав з Верховної Ради з великим запізненням, вийшов
на сцену й вирішив покласти веселощам край, заявивши, що не може бачити,
як спаскудили ювілей великої людини таким шарлатанським чином. От були
б живі Микола Бажан, Іван Миколайчук, Сергій Параджанов, усе було б інакше.
З чого витікало, що ті, хто сьогодні поздоровляв Мащенка, як то кажуть,
«рилом не вийшли». Гарний пасаж на чужому дні народження! Проте перепало
й ювіляру, якого Іван Драч звинуватив у любові до начальства. Про політичні
уподобання Миколи Мащенка та спосіб їхнього вираження можна й, напевно,
треба говорити. Але місце, час, а головне форма, в якій це зробив палкий
парламентарій, м'яко кажучи, бентежать. Приємно лише одне, що народному
депутату та письменнику Івану Драчу все- таки не байдужа доля української
культури. Хоча він і виражає це в досить своєрідній формі.

Ганна ШЕРЕМЕТ, «День» 
Газета: 
Рубрика: