Мир, прогрес, права людини – ці три цілі нерозривно пов’язані. Неможливо досягнути якоїсь із них, нехтуючи іншими.
Андрій Сахаров, фізик, правозахисник, дисидент, громадський та політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру

Нащадки великої справи

20 березня відзначатимемо 195-річчя вiд дня народження Миколи Лисенка
20 березня, 2007 - 00:00
СЦЕНА З ВИСТАВИ «КОЗА-ДЕРЕЗА» / АРІАДНА ЛИСЕНКО (ОНУКА КОМПОЗИТОРА) — АКТИВНИЙ ГЛЯДАЧ

У Меморіальному музеї композитора проводиться чимало заходів, а в суботу тут зібрались не лише дорослі, а й діти, щоб побачити нову версію знаменитої лисенківської «Кози-Дерези»...

Композитор, піаніст, диригент, фольклорист, педагог і громадський діяч Микола Лисенко став основоположником нової української національної музики. До його авторських винаходів належить і новий жанр — дитяча опера. Так, протягом п’яти років (з 1888 до 1893) з-під його пера вийшло три дитячi опери за мотивами народних казок — «Коза-Дереза», «Пан Коцький» і «Зима й Весна, або Снігова краля» (усе написано на лібрето Дніпрової Чайки). «Коза-Дереза» стала своєрідним подарунком Миколи Лисенка своїм дітям. Саме вони з допомогою приятельки родини Лисенків — Лесi Українки — і здійснили першу постановку щойно створеної майстром опери. Спогади членів родини свідчать, що Леся Українка стала не лише режисером дитячого дійства, а й власноручно виготовила костюми для імпровізованої вистави. Показово, що Музей саме доброї приятельки композитора — Лесі Українки — зараз розташований поряд із Музеєм імені Миколи Лисенка, будівлі, де, між іншим, сам музикант мешкав протягом двадцяти років. Саме там днями відбулася постановка лисенківської «Кози-Дерези» учнями Київської музичної школи №26.

За свідченнями сучасників, Микола Лисенко дуже любив театр. Композитор писав багато опер і взагалі працював на його розвиток. А починався театр для Лисенка саме з дітей як символу майбутнього, тих, хто передаватиме естафету поваги до народної творчості прийдешнім поколінням. Такий підхід до виховання молодого покоління зараз підтримує внучка Миколи Лисенка Аріадна Остапівна Лисенко, професор консерваторії й піаністка. Працівники Музею імені Лисенка за значну допомогу і підтримку називають її «мама Рада». Арiадна Остапівна, а також прапрапраправнучка Миколи Лисенка були присутні на виставі у музеї. Рада Остапівна проспівала всю оперу разом із дітьми. За її словами, кожен рядок вона і досі знає напам’ять: «Це моє дитинство. «Коза-Дереза» жила у нас в сім’ї. Наприклад, якщо треба було нас налякати чи посварити, тато співав арію Вовчика. Усі герої впліталися в наше родинне життя».

Чудово вплелися усі музичні герої опери — починаючи від підступної Кози-Дерези, закінчуючи відважним Раком-Небораком, в дитячі образи і голоси. А ще, як сподіваються головні організатори свята — працівники музею і педагоги музичної школи, вплелися вони і в дитячі душі. Завдяки цьому постановка приречена стати не просто черговим заходом для вшанування пам’яті композитора-класика, а й спробою виховання покоління, не байдужого до мови, фольклору і спадку українських митців.

— Зараз дітям не зовсім близькі народні пісні, але через таку оперу вони їх краще відчуватимуть і розумітимуть, — сказала Аріадна Остапівна. — Адже музично- драматична лисенківська школа була призначена і для дорослих, і для дітей. Рух і звук, пісня і вистава йшли разом. Це дуже важливо, що фольклор діти пізнають через виставу, так вони відчувають його органічно. Через рухи народні пісні починають звучати в дітях, а діти у свою чергу починають до цих звуків прислухатися. На фоні популярної нині естради це величезна справа. А такі заходи перш за все важливі у плані мовному. Ми всі знаємо, що зараз відбувається з мовою. Я відчуваю, що правильний шлях — це коли ще з дитинства, з дитячого садка дітей починають привчати розмовляти українською. Зараз у транспорті можна почути, як дорослі розмовляють російською, а школярі — вже українською. Я з насолодою це слухаю і думаю: виросте нове покоління, в якому не буде фраз: «ненавиджу», «не хочу», «не люблю». Вони розмовлятимуть всіма мовами, а своєю мовою вважатимуть українську».

У планах організаторів ще безліч подібних дійств у музеї, найперше — постановки лисенківських «Пана Коцького» і опери «Зима й Весна, або Снігова краля».

Маша ТОМАК, фото Бориса КОРПУСЕНКА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments