Навіть якби в його артистичній долі не було нічого, крім
цих двох ролей зі зменшувально-лагідними іменами — Кузнєчик і Ларіосик
— навіть тоді йому вже нічого не треба було б робити для своєї слави. Фільми
«В бій iдуть тільки старики» і «Дні Турбіних», що зачаровують вже не одне
покоління глядачів, стали для Сергія Іванова справжнім злетом всенародної
любові. Але ж було ще й багато інших робіт у його артистичній долі, завжди
забарвлених у теплі тони його обдарування — грати нестаріючих, поетичних
героїв, що дивляться на світ із веселим здивуванням. Вихований у стінах
Київського театрального, Іванов, котрий рано й швидко «зробив себе», коли
грянули нові й нелегкі часи, не почав нарікати й ображатися на весь світ,
а продовжив робити те, що вмів завжди: знімався в кіно і на ТБ вже незалежної
України, сам став режисером фільмів. Одним словом, знайшов у собі сили
й мужність, залишившись тут, займатися своєю улюбленою справою.
Його не стало на 49-му році життя. Він пішов раптово й
швидко — так, напевно, йде невиправна романтика.
Редакція «Дня» висловлює співчуття рідним та близьким покійного.







