Перемога і прецедент

Напередодні Святого Миколая харків’янин (не будемо уточнювати імен з етичних міркувань) вирішив зробити синові подарунок — придбати новенький телевізор. Для цього звернувся до банку за кредитом. Але йому відмовили. Здогадайтесь — чому? Бо він має першу групу інвалідності через вади зору. Дещо негуманна і — головне — незаконна причина для відмови. Адже всі необхідні довідки чоловік надав, і рівень його доходів передбачав можливість оформити кредит. Харків’янин подав судовий позов. Нещодавно суд визнав дії банку незаконними, тобто офіційно визнав факт дискримінації, та зобов’язав виплатити постраждалому одну тисячу гривень компенсації.

  Цей випадок юристи вважають прецедентом у судовій практиці України, адже це чи не вперше суд став саме на бік інвалідів. І наголошують, що на цьому зупинятися не варто. Адже фактів дискримінації саме через фізичні вади — чимало. Як розповів голова Харківської асоціації незрячих юристів Олег ЛЕПЕТЮК, у його клієнтів найчастіше проблеми виникають під час транспортного обслуговування (через відсутність пандусів), при доступі до інформації та при користуванні банківськими послугами. «Були дзвінки з приводу програми державного кредитування. Інвалід першої групи хотів отримати такий кредит, йому відмовили через те, що він... інвалід. Інше питання — людина стояла в черзі, щоб отримати від держави автомобіль, але при цьому треба сплатити 30% його вартості. Звернувшись до банку за позикою, теж отримав відмову. Відповідно, автівки не отримав».

  Траплялись випадки, коли незрячі подавали позови на мережу аптек через відсутність пандусів і навіть на нічний клуб, куди не пустили дівчину в інвалідному візку, яка, між іншим, займається спортивними танцями на візках. На думку експерта Коаліції з протидії дискримінації Марії Ясеновської, у зазначених випадках ідеться не так про фізичну доступність послуг, а про бар’єри в людській свідомості. Адже поваги до гідності кожної людини ніхто не скасовував.

  Крім того, існує низка законів, яка гарантує рівний доступ до цих послуг незалежно від стану здоров’я, кольору шкіри чи релігійної приналежності. «Це і норми цивільного права (якщо йдеться про публічний договір, то підприємець, у даному разі — банк, не має права обирати собі клієнта за якимись ознаками); закон про захист прав споживачів, який передбачає реалізацію цих прав без будь-якої дискримінації, а також Конвенція ООН із прав інвалідів», — додає Олег Лепетюк.

  Киянин Денис Петров знає із власного досвіду, що таке дискримінація. «Місяць тому я вирішив придбати телефон у розстрочку. Для цього заповнив онлайн-анкету, банк повідомив мені про позитивне рішення. Але при зустрічі банківські працівники почали гучно перемовлятися, мовляв, а як же він підписуватиме договір? Я їм відповідаю: ручкою. Потім почалися переговори з начальством — після всього списали на те, що я не зазначив інвалідність в анкеті, але таке запитання — дискримінаційне, і його у заявці взагалі не було. Потім аргументували відмову тим, що моя заявка уже застаріла, а через деякий час пояснили це своїми внутрішніми розпорядженнями», — розповідає Денис.

  Як розповів адвокат Дениса Геннадій Євсєєв, нещодавно отримав пояснення від банку, чому ж його підопічному відмовили у кредитуванні: «З’ясувалося, що це зроблено на підставі статті 1058 Кримінального кодексу, коли банку завідомо відомі підстави, що клієнт не поверне позики. Але звідкіля такі дані, якщо доходи клієнта були достатніми? А друга причина відмови — банківська таємниця».

  Однак такі перипетії Дениса не зламали, і він вирішив провести власний експеримент: пройшовся ще по кількох відділеннях різних банків, нібито для оформлення кредитної картки. Результат був такий же, тобто ніякий. Та коли Денис побажав відкрити депозитний рахунок, то чомусь жодних проблем при цьому не було.