Поганий бізнес
На вулиці у Дніпропетровську, яка веде до центрального входу в один із найкрасивіших парків України — імені Шевченка — тривалий час був розважальний заклад (спеціально так називаю — не ресторан, не клуб, не дискотека) під назвою, здається, «Мелодія». Може, була й інша назва, в будь-якому разі настільки ж казенно-ретроградна, не суть важливо. Оформлення — під стать вивісці — поєднувало кондову радянську символіку з легким нальотом поп-арту. Невідомо, з якого дива власники гадали, що такий стиль приваблюватиме клієнтів.
Дніпропетровськ — партійно-військове промислове східноукраїнське місто. За топонімікою тут (що, втім, вірно для всього регіону) можна вивчати короткий курс історії ВКП(б), а також історію СРСР, Жовтневої революції і міжнародного комуністичного руху. Нашпиговувати тими ж самими радощами ще й приватну ресторацію — то явний перебір, точніше кажучи — несмак. Що, зрештою, призвело до цілком матеріальних наслідків. Пару років «Мелодія», чи як її там, стояла зачиненою, а зараз відкрився молодіжний «абсурд-паб» із графіті й автографами відвідувачів на стінах, столом для пінг-понгу у дворі та мовними каламбурами в меню. Не хочу нікого рекламувати чи сварити, просто ця колізія попри свою локальність і малопомітність здається показовою.
Змін хочеться всім, але як послухати розмови, які зміни і як саме треба запроваджувати, то хочеться одразу піти в найближчий абсурд-паб і втопитись у вині. Торочать про пошук національної ідеї, про люстрацію, про національну згоду та інші пафосні матерії. Між тим, засіб подолання радянського спадку, важіль для скидання тягаря минулого — ось, перед очима. Комуністичний морок розсіється не через ідеологічні заклинання, а через те, що це просто невигідно, бо нецікаво покупцям (публіці, клієнтам тощо). Звісно, загравання з історичними казусами й далі час від часу виникатиме заради приколу. Так, у Берліні є популярний бар «КГБ», у тому ж Дніпропетровську — вельми стильні «Невідомий Петровський» та «У Ілліча». Але ностальгію за піонерським минулим вони не експлуатують і червонопрапорщиною не зловживають. Цілковито європейські, комфортні, капіталістичні місця.
І так само поступово невигідно стане займатися червоно-ностальгічною політикою, уславленням Сталіна, пропагандою принад найшвидшого відродження Російської імперії тощо. Непопулярна мелодія. Погано продаватиметься, які б гроші у розкрутку не вкладалися.
Питання часу.
