Як в нації вождя нема, тоді вожді її — поети
Євген Маланюк, український письменник, поет

Погляд із західної провінції: переможці й переможені

6 листопада, 1999 - 00:00

Цілком можливо, що в другому турі пан Кучма таки переможе.
Але вибори 31 жовтня уже залишаться в історії як такі, що мали на собі
багато непривабливих «чорних плям» (можна також сказати: брудних). Це збережеться
в архівах Центрвиборчкому, в парламентській комісії пана Єльяшкевича, а
мабуть, і в судових справах. Пляма залишиться й на іміджі України, як демократичної
країни, та попередження про те, що до нормальної демократії нам ще далеко.
І про те, що держчиновників усіх рівнів треба усунути від «роблення» виборів,
від будь-якої передвиборної агітації, а тих, хто зарвався, — карати згідно
з законом.

Панові Кучмі, якщо знову стане Президентом, доведеться
зіткнутися з рядом проблем, і не лише — економічного характеру. В ситуації,
коли кучмісти до опозиційних кандидатів та їх прихильників ставились як
до ворогів, що є ненормальним у демократичній країні й властиве лише авторитарному
режимові, Леонідові Даниловичу треба буде вже з перших днів свого повторного
президентства виробити прийнятну «лінію поведінки» стосовно опозиції. І
завжди пам'ятати: Європа, цивілізований світ дивиться!

Наше суспільство, його демократичні сили, своєю чергою,
мають врахувати важливий урок: для успіху будь-якої справи, тим більше
такої, як вибори, відстоювання своїх інтересів, потрібна висока організованість,
своя розгалужена організаційна мережа. Хочеться того Л.Кучмі та його оточенню
чи ні, але йому в разі повторного «сидіння» в президентському фотелі доведеться
враховувати інтереси ватажків КПУ, «лівої сили», і можливо, ми відчуємо
на прикладі нових кадрових призначень. Пан Кучма здатний поважати лише
організовану силу.

Наприкінці — ще одне. На виборах 31 жовтня багатьох здивували
галичани. Можна було сподіватись, що тут більший відсоток виборців проголосує
за Євгена Марчука. Судячи з цифр, поданих Центрвиборчкомом, так не сталося.
Залишаю осторонь питання про достовірність цифр, натомість висловлюю свій
погляд на цей «галицький феномен».

1. В останні роки на посади голів обласних, так само як
і районних держадміністрацій, прийшли «люди Кучми», на початках незалежності
не відомі в громадсько-політичному житті, не «політики», а «господарники»
з агросектору. Люди чіпкі, авторитарні в своїх «парафіях» та дуже запопадливі
перед Адміністрацією Президента. Дуже вони старалися «зробити» вибори своєму
«патронові», «розчавлюючи» всіх неприхильних до нього. (Цікаво, як би вони
поводились в разі перемоги П.Симоненка? Служили б, лише б довірили...)

2. Виборці «стараннями» влади були недостатньо поінформовані
про інших кандидатів, їхні конкретні наміри, не знали виборчої програми
Є.Марчука, а від держчиновників чули лише одне — «кадебістський генерал».

3. Галичани вкрай негативно сприйняли розпад за кілька
днів до голосування «канівської четвірки», бо очікували, що троє знімуть
свої кандидатури на користь Є.Марчука і закличуть свій електорат голосувати
за нього. Цього не сталося, і багато «нетвердих» засумнівалися в «прохідності»
в нинішній українській ситуації Євгена Кириловича. Люди з принципами залишилися
з ним до кінця — ті, хто не конче за всяку ціну хоче бути на боці «переможця».

Принаймні тепер знаємо, скільки таких, принципових.

Дмитро КАРП'ЯК
Мостиська Львівської обл.

P.S. У понеділок, 1 листопада, вранці біля будинку пошти
зустрів незнайомого молодика років 25. Високий, у сірій куртці з «гуманітарки»,
відчайдушно-усміхнене обличчя доброї людини, якій погано. З голосу чую
— східняк. Захмелений, і охота йому поговорити. «Що скажете, бать? Єду
в Америку!» До польського кордону звідси — 16 кілометрів... Так, Кучма
програв, хай і подужає підготованого собі суперника. України шкода...

Газета: 
Рубрика: